Вирок № 38439576, 07.04.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14633/13-к

1-кп/569/431/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Швець А.Л.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Суржука В.Є.

потерпілого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2013 року за № 12013190010001129 про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рівне Рівненської області, громадянина України, не військовозобов'язаного, із середньою технічною освітою, одруженого, не працюючого інваліда ІІІ групи, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України;

встановив:

19 Лютого 2013 року близько 16.30 години обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння поблизу продуктового кіоску, розміщеного біля будинку №14 по вулиці Євгена Коновальця в місті Рівне, під час конфлікту умисно наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки в ділянку лівого ока ОСОБА_1, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеня лівого ока, ускладненої субсклеральним розривом склери з відривом райдужки, випадінням кришталика та скловидного тіла лівого ока, тотальною гіфемою, гемофтальмом лівого ока, вторинною гіпертензією лівого ока, яке призвело до стійких наслідків у вигляді різкого зниження зору на ліве око до світловідчуття і викликало розлад здоров»я, пов'язаний із стійкою втратою працездатності в розмірі 35%, які згідно висновку судово-медичної експертизи №433/Е-481/Д-596 від 28.05.2013 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи №14 від 12.03.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що викликали розлад здоров»я, пов'язаний із стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, відповідно п.2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.

Своїми вищенаведеними умисними діями, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило інший розлад здоров»я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні. В своїх показаннях суду вказав, що 19 лютого 2013 року приблизно в 16.30 годині він знаходився в кіоску по вулиці Євгена Коновальця, 14 м. Рівне із товаришем ОСОБА_4 вжили спиртні напої. До кіоску зайшов ОСОБА_1 в нетверезому стані і став ображати нецензурною лайкою ОСОБА_5, яка поруч вживала пиво. Він зробив зауваження для потерпілого з приводу недостойної поведінки сина та запропонував іти додому. ОСОБА_1 розвернувся до нього, перед ним стояли ОСОБА_7 і ОСОБА_6, тому нанести три удари ОСОБА_1 він ніяк не міг. ОСОБА_1 спотикаючись кинувся до нього. В цей момент ОСОБА_7 і ОСОБА_6 відійшли в сторону, він підняв руки, а потерпілий перечепився. Падаючи той оком вдарився в косяк дверей, далі вдарився об його коліно та об землю, впав йому під ноги і втратив свідомість. Він став надавати допомогу, відтер потерпілому вуха, дав кілька ляпасів, вилив 0,5 літра мінеральної води на потилицю, витер серветкою обличчя. ОСОБА_1 прийшов до тями, піднявся. На його питання чи нормально себе почуває, ОСОБА_1 підтвердив нормальне самопочуття та самостійно пішов додому. Він був ще в кіоску близько двох годин, а далі в цей вечір до нього приїхали працівники карного розшуку з приводу заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Ударів потерпілому він не наносив, чому потерпілий вказав на нього об'єктивно пояснити не може. Потерпілого він не провідував та не надавав допомогу на лікування оскільки не вважає себе винуватим. В досудовому слідстві 23.06.2013 року було таке, що під впливом працівників міліції він частково визнав вину, оскільки спішив і мав намір потрапити на випускний вечір до сина. Обвинувачення вважає не доведеним, цивільний позов не визнає, просить його виправдати.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 в суді, щодо непричетності до інкримінованого злочину, які співпадають в часі та місці подій конфлікту, є суперечними за своїм змістом, спростовуються по обставинах та наслідках кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження дослідженими показами потерпілого, свідків, письмовими доказами, в тому числі висновками експертиз.

Так, допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1 показав суду, що 19 лютого 2013 року приблизно в 16.00 годині він в тверезому стані підійшов до кіоску біля будинку №14 по вулиці Євгена Коновальця, зайшов до альтанки. Там було багато людей, бачив ОСОБА_5, ОСОБА_7, спитав електрика ОСОБА_4, де став з краю боком до ОСОБА_3 та нікого не ображав. ОСОБА_3, будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, спитав, чому він пристав до ОСОБА_5, чому не виховує сина. Далі ОСОБА_3 взяв його за рукав, притягнув до себе та вдарив правою рукою прямо в око. Так той наніс йому не менше трьох ударів рукою в ліве око, звідки пішла кров. Вважає, що він свідомості не втрачав, стояв на ногах. Кров зупиняли серветками, в тому числі ОСОБА_3 та хлопці. Після чого він самостійно без допомоги і без падіння дійшов до будинку за 100 метрів, де його зустрів син, якому він розповів обставини отримання травми. Син викликав швидку допомогу, яка в той же день відправила його в Рівненську обласну лікарню. Там його госпіталізували, лікувався стаціонарно із 19 лютого по 13 березня 2013 року. Внаслідок отриманої травми він не бачить на око, потребує продовження лікування, понесли великі витрати понад 10 тисяч грн., також він втратив роботу, отримали стреси він та дружина. Будь-якого відшкодування матеріальної шкоди чи допомоги на лікування з боку обвинуваченого не було. Проте він не має претензій до обвинуваченого і просить його суворо не карати.

Потерпілий ствердив, що його покази є правдивими і послідовними, будь-яких підстав оговорити обвинуваченого, з яким не мав раніше неприязних відносин та не підтримував стосунків, він не мав і не має, що свої покази правдиво підтвердив на місці під час проведення слідчого експерименту 20.03.2013 року. Крім того, показав, що поруч зліва від обвинуваченого дійсно була ОСОБА_5, яка могла бачити нанесення йому ударів та дає частково неправдиві покази суду.

Свідок ОСОБА_9, дочка потерпілого, суду показала, що в той день їй повідомили про травмування батька, про те що ОСОБА_3 наніс батьку удари. Вона поїхала в лікарню, де лікарі їй повідомили, що батько бачити не буде. Батько пояснив їй, що не зрозумів за що бив його ОСОБА_3, наніс йому приблизно 3 удари в голову. Після цього вона звернулась в міліцію. Відомо, що обвинувачений після порушення справи погрожує батьку і брату.

Свідок ОСОБА_10, син потерпілого, суду показав, що в той день ОСОБА_7 першим повідомив, що батька побили. Далі з вулиці прийшов батько, на обличчі якого була розтерта кров. На його погляд батько був тверезим. На його запитання повідомив, що ОСОБА_3 вдарив його в обличчя. Про причини конфлікту він не питав і не знає. Він подзвонив та повідомив сестру, питав з приводу виклику швидкої допомоги.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що в той день він із ОСОБА_6, одержавши заробітну плату, пішли в альтанку кафе щоб випити. Будучи в альтанці, він почув крик ОСОБА_3 про наркоманів, про притон, де варять зілля. Повернувся в сторону та побачив потерпілого ОСОБА_1, в якого кров була на обличчі. Біля нього стояв ОСОБА_11, як він зрозумів витирав кров. Коли появився потерпілий він не зауважив, бо був в стороні. Він не бачив ні удару ні падіння потерпілого, про те чи був потерпілий тверезим чи п'яним сказати не може. Далі він побіг до сина ОСОБА_12, якого попередив, щоб забрав батька. Після цього він пішов додому. Коли зустрів потерпілого після лікування, той повідомив що його ударили і що він не може бачити на око.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що в лютому 2013 року він зайшов в кафе, де побачив ОСОБА_7, який запропонував випити, вони зайшли в середину альтанки, бачили, що там знаходився ОСОБА_1 Далі вони почули шум і сварку, не пам'ятає за що. Коли він підійшов, то ОСОБА_1 стояв вже в крові, а ОСОБА_3 взявся його витирати снігом. Він нічого не питав і не знає, як саме ОСОБА_1 одержав тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_13, суду показала, що на початку лютого 2013 року в період часу із 13.00 до 15.00 години в магазині по вулиці Коновальця, 14 м. Рівне, де вона працювала, була ревізія. Вони почули крики та вона визирнула у вікно, в сторону, де розміщена альтанка, в якій випивають чоловіки. Побачила, що потерпілий лежав при вході в бесідку трохи на боку, обличчя було червоним, око було в крові, тікала кров, ОСОБА_3 стояв в п'яному стані і щось кричав за сина. Свідок ОСОБА_5 попросила в неї серветки, не бачила щоб ними витирали потерпілого. Більше нічого не бачила, пізніше на місце події приїхала міліція.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що зимою 2013 року приблизно в обідній час вона була в магазині по вулиці Коновальця, 14 м. Рівне готувала документи для ревізії, конфлікту не бачила і не чула. Пізніше стало відомо від людей, що ОСОБА_3 вдарив потерпілого ОСОБА_1 Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 часто відвідує той заклад, їй відомо, що веде він себе «по хамськи».

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що в лютому 2013 року в той день вона із ОСОБА_3 випивали та гуляли на районі. Підійшли до цього кафе, де замовили горілку. Там був ОСОБА_1, який обізвав її наркоманкою і заявив претензії, на що ОСОБА_3 став її захищати. Боковим зором вона побачила, що ОСОБА_1 ступив до ОСОБА_3 та впав на спину, а із правого ока і на обличчі потерпілого була кров. Хто кого вдарив, в тому числі щоб ОСОБА_3 бив ОСОБА_1 вона не бачила. Бачила, що обвинувачений нагнувся до потерпілого і став надавати допомогу - робити штучне дихання, рот в рот і давити руками, кричав щоб дали воду і викликали швидку. ОСОБА_1 лежав без реакції, ніби втратив свідомість. Далі приїхала швидка, яка ніби забрала потерпілого, котрого ОСОБА_3 довів до під»їзду. Потім приїхала міліція. Вона не пам'ятає, щоб давала покази на досудовому слідстві слідчому ОСОБА_16 про те, що обвинувачений наносив удар кулаком в обличчя потерпілому, як це зазначено в протоколі її допиту від 09.03.2013 року на а.с. 34-35 матеріалів досудового слідства.

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_16 підтвердив в судовому засіданні, що ним в ході досудового розслідування кримінального провадження по факту умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в павільйоні /альтанці/ кафе по вул. Коновальця,14 в м. Рівне орієнтовно в березні 2013 року в якості свідка була допитана ОСОБА_5, яка, будучи в тверезому адекватному стані, добровільно показала, що обвинувачений наніс удар кулаком обличчя потерпілому, та від удару ОСОБА_1 впав на асфальт.

Згідно дослідженої судом на а.с. 19 довідки КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради від 22.02.2013 року №103/01-24/13, ОСОБА_1 звернувся в ургентному порядку і був госпіталізований в Центр мікрохірургії ока та екстреної офтальмологічної допомоги 19.02.2013 року о 18.40 годині із діагнозом контузія важкого ступеня лівого ока, знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Згідно повідомлення станції швидкої медичної допомоги на а.с. 21, 19.02.2013 року о 16.30 надійшов виклик 139 до хворого ОСОБА_1 і приводу побиття. Зі слів хворого, біля будинку його побив знайомий. Виставлений діагноз - закрита травма лівого очного яблука, забій лівої щелепи, запах алкоголю. Після надання допомоги хворий доставлений в очний травмпункт обласної клінічної лікарні.

На підставі дослідженої на а.с. 23-24 довідки та розрахунку КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» від 04.07.2013 року №243/01-26/13, видно, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні із 19.02.2013 по 13.03.2013 року в Центрі мікрохірургії ока та екстреної офтальмологічної допомоги КЗ із діагнозом: Контузія важкого ступеню лівого ока, субсклеральний розрив склери з відривом райдужки, випадіння кришталика та скловидного тіла лівого ока. Тотальна гіфема, гемофтальм лівого ока, вторинна гіпертензія лівого ока. Ангіопатія сітківки правого ока. Медикаментозне лікування проводилось за кошти хворого. Вартість витрат КЗ на лікування хворого додається і становить в загальній сумі 5149,54 грн.

Згідно висновку імунологічної експертизи №74 від 11.03.2013 року, дослідженої на а.с. 57-60, кров ОСОБА_1 відноситься до групи 0/І/ з ізогемаглютинінами Анти-А та анти-В системи АВ0. На представлених об'єктах /двох серветках вилучених при огляді місця події 19.02.2013 року в павільйоні кафе по вул. Коновальця, 14 м. Рівне/ виявлено кров людини, походження якої від ОСОБА_1 не виключається.

Висновком судово-медичної експертизи №433/Е-481/Д-596 від 28.05.2013 року, дослідженим на а.с. 72-73, відмічені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді контузії важкого ступеня лівого ока, ускладненої субсклеральним розривом склери з відривом від райдужки, випадінням кришталика та скловидного тіла лівого ока, тотальною гіфемою, гемофтальмом лівого ока, вторинною гіпертензією лівого ока. Вказана травма призвела до стійких наслідків у вигляді різкого зниження зору на ліве око до світловідчуття. Вказані наслідки травми викликають розлад здоров»я пов'язаний зі стійкою втратою працездатності в розмірі 35% згідно статті24 Інструкції міністерства фінансів і по даному критерію, згідно ст. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95 року №6 відносять до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 14 від 11-12 березня 2014 року щодо гр. ОСОБА_1 підтверджені відмічені судово-медичною експертизою №433/Е-481/Д-596 від 28.05.2013 року тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_1, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що викликають розлад здоров»я пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Встановлено, що у висновку експерта №433/Е-481/Д-596 в підсумковій частині вірно були оцінені наслідки травми у ОСОБА_1 та правильно зазначені пункти судово-медичних «Правил», однак в даному випадку був допущений помилковий вираз щодо критерію оцінки ступеня тяжкості, … «як небезпечні для життя».

Доказом вини обвинуваченого ОСОБА_3 є також висновок судово-медичної експертизи №433/Е-481/Д-596/Д -693 від 25.06.2013 року, досліджений на а.с. 80-81, яким встановлено, що локалізація і характер тілесних ушкоджень у вигляді контузії важкого ступеня лівого ока, ускладненої субсклеральним розривом склери з відривом райдужки, випадінням кришталика та скловидного тіла ока, тотальною гіфемою, гемофтальмом лівого ока, вторинною гіпертензією лівого ока, в сукупності, загалом не властиві від падіння на площину.

Доказом вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого злочину, суд вважає результати слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_1 по обставинах вчинення щодо нього злочину, відображені в дослідженому судом протоколі проведення слідчого експерименту від 14 червня 2013 року на а.с. 74-77 матеріалів досудового слідства, як проведеного з дотриманням ст. 240 КПК України, щодо відомих потерпілому обставин вчиненого злочину, згідно якого вбачається, що покази потерпілого є послідовними та узгодженими із іншими об'єктивними доказами та наслідками. При цьому суд приймає до уваги суб'єктивну позицію потерпілого ОСОБА_15, зокрема відсутність будь-яких підстав для оговору обвинуваченого, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, відсутність наміру на суворе покарання обвинуваченого, що вказує на об'єктивність його показів щодо нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченим.

Покази свідка ОСОБА_5 в суді розцінються як такі, що дані під впливом обвинуваченого, є суперечними по суті, оскільки свідок змінивши їх в тій частині, що не бачила нанесення удару потерпілому з боку обвинуваченого, висловлюючи припущення про те, що ОСОБА_1 міг спіткнутися, водночас ствердила, що потерпілий впав на саме спину, що спростовує її припущення та покази обвинуваченого ОСОБА_3 з цього приводу.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені досліджені докази, які суд оцінює належними допустимими доказами в кримінальному провадженні, відповідно положень ст.ст. 84-86 КПК України, в сукупності, суд приходить до висновку, що ними спростовуються показання і доводи обвинуваченого про непричетність до нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, та об'єктивно підтверджується винуватість і склад кримінального правопорушення за ст. 121 ч.1 КК України в діях обвинуваченого, саме нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 за вказаних вироком обставин умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило інший розлад здоров»я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, потерпілому ОСОБА_1

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочинам, обставини та наслідки його вчинення, особу обвинуваченого, характеризуючі його відомості і обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини.

Зокрема, стосовно ОСОБА_3 суд враховує його посередню характеристику по місцю проживання, відсутність компрометуючих особу відомостей, його незадовільний стан здоров»я, часткову непрацездатність, що стало підставою для встановлення йому в січні 2014 року ІІІ групи інвалідності, не перебування на обліку в РОЦПЗН в лікарів нарколога та психіатра, /а.с.108-115 матеріалів досудового розслідування, судові матеріали/. Пом'якшуючою покарання обвинуваченого обставиною суд не вважає те, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше. Обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною суд вважає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується витягом протоколу №619 медосвідчення на предмет сп'яніння на а.с.114.

Оцінюючи вищезазначені обставини щодо обвинуваченого в сукупності, суд вважає можливим його виправлення та попередження нових злочинів при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення із застосуванням звільнення від покарання із випробуванням на підставі ст. ст. 75-76 КК України. При цьому суд враховує посередню характеристику, наявність пом'якшуючої обставини, захворювання і часткову непрацездатність, наявність постійного місця проживання та сім»ї, що дає підстави і можливість стати обвинуваченому на шлях виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Оцінюючи цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, про стягнення із ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 5 149,54 грн. та надані на підтвердження матеріальної шкоди докази у вигляді довідки про вартість лікування ОСОБА_1, відповідно до положень ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність позову, наявність підстав для повного його задоволення шляхом стягнення такого збитку із винної в його заподіянні особи.

Відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із засудженого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні на загальну суму 428 грн. 26 коп.

Керуючись ст.ст. 370, 374,124, 393-395 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, і призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю на три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на засудженого наступні обов'язки на період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи чи навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави в особі Фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, /р/р 35416014001303 ГУДКУ в Рівненській області, код 02000010, МФО 833017/ витрати за стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 5 149,54 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні на загальну суму 428 грн. 26 коп.

Матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12013190010001129 на 121 арк. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням з обвинувальним актом 1-кп/569/431/13-к.

На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженим та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук