Ухвала суду № 38438468, 17.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4360/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді:Сторчака В. Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача - Слюсар О.В.

представника відповідача (апелянта) - Щур А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслосирзавод" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслосирзавод" звернулось до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512000, № 000064205, № 000065205, № 000047220, № 0000482200, № 0000502000, № 0000522200 від 11.10.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року з підстав її невідповідності вимогам процесуального та матеріального права.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної відповідачем позапланової документальної перевірки ПрАТ "Шаргородський маслозавод", на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, постанови слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Мельника А.О. від 12.11.2012 р. по кримінальній справі №12250075, складено акт №60/22/00444576 від 11.12.12 року.

Зокрема, як вбачається з постанови слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Мельника А.О. від 12.11.2012 р. про призначення позапланової перевірки, вона прийнята в кримінальній справі порушеній по факту підроблення працівниками ПрАТ "Шаргородський маслозавод" відомостей про виплату компенсацій між сільськогосподарськими товариствами за поставлене ними переробному підприємству молока, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

За результатом перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем за перевіряємий період занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 518 762 грн.. в т.ч.: За 2 квартал 2012р. у сумі 1 104 970 грн.; За 3 квартал у сумі 413 792 грн.;- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 4 579 608 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012р. у сумі 4 579 608 грн. в результаті порушень податкового законодавства, які відображено в п.п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки, що є порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Також встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 88296 грн., в тому числі за: січень 2012 року в сумі 29532грн.; лютий 2012 року в сумі 6944грн.; березень 2012 року в сумі 3158грн.; квітень 2012 року в сумі 11278грн.; травень 2012 року в сумі 30675грн.; червень 2012 року в сумі 5554грн.; липень 2012 року в сумі 1155грн., що є порушенням пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000512000, № 000064205, № 000065205, № 000047220, № 0000482200, № 0000502000, №0000522200 від 11.10.2013 року, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що орган владних повноважень, яким є Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області, діяв не у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року. Зокрема, суд першої інстанції вважає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з огляду на наступне.

На думку відповідача, позивачем не підтверджено фактичного придбання товару та не доведено факт його використання у межах господарської діяльності, у переважної більшості здавачів молока до ПрАТ "Шаргородський маслозавод" не має належним чином ідентифікованих та зареєстрованих у встановленому порядку тварин.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено договір №264 на закупівлю молока від 17.11.11р., укладений між ПрАТ "Шаргородський маслозавод" та Українсько-Білоруське ТОВ фірма "Луксор". У відповідності до умов договору, продавець зобов'язується систематично відвантажувати і передавати у власність Покупцю натуральне коров'яче незбиране молоко. На підставі вищевказаного договору, позивач отримав молоко від Українсько-Білоруського ТОВ фірми "Луксор", що підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, товарно-транспортними накладними та прибутковими накладними.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Зазначене свідчить про те, що законодавство вважає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду, що факт здійснення господарських операцій з Українсько-Білоруською фірмою ТОВ "Луксор" підтверджується договором №264 на закупівлю молока від 17.11.11р., належним чином оформленими податковими накладними, порушень порядку оформлення яких відповідачем не встановлено, прибутковими накладними, які підтверджують факт отримання молока від Українсько-Білоруського ТОВ фірма "Луксор". Крім того, подальше використання та переробка отриманого молока в повному об'ємі підтверджена даними бухгалтерського обліку підприємства та первинними документами, що надані до матеріалів справи. Дані обставини були також предметом дослідження в кримінальній справі № 12250075 та підтверджується актами ревізій Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 07-15 від 1.11.2012 року та № 07-15/24 від 14.12.2012 року.

Також, податковий орган вважає обов"язковим застосування облікового документа при здійсненні операцій з відвантаження товарів для вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної. Проте, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємства листом від 10.10.2001р. №3-312/6108 про застосування ТТН було повідомлено, що «... дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим.» Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємства було надано роз'яснення стосовно необов'язковості застосування ТТН.

Колегія суддів вважає вірним позицію суду першої інстанції, що відсутність даних про ідентифікацію тварин в Єдиному реєстрі за наявності відповідних ветеринарних свідоцтв, яким підтверджується факт ідентифікації тварин не тягне за собою наслідків у вигляді нарахування податків платнику податків - отримувачу молока, оскільки відповідальним за своєчасне і повне внесення даних про ідентифікацію тварин є Державний департамент ветеринарної медицини та його територіальні органи.

Пунктом 5 вказаного вище Наказу визначається, що контроль за дотриманням вимог системи ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби здійснюють: Державний департамент ветеринарної медицини та його територіальні органи - за переміщеннями великої рогатої худоби з господарства в господарство, реалізацією молока та забоєм тварин на м'ясо.

Таким чином, до компетенції як податкового органу, так і позивача не входить перевірка дотримання вимог системи ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби.

Крім того, пункт 1.2 Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики від 17 вересня 2003 року №342 передбачає, що дане положення є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання - юридичних і фізичних осіб та негосподарюючих суб'єктів - фізичних осіб, що є власниками тварин, займаються їх розведенням, утриманням, торгівлею, транспортуванням, проводять забій, утилізацію тварин, здійснюють ветеринарний контроль, надають сервісні послуги у сфері тваринництва та проводять виставки з участю тварин. Пунктом 1.1 ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств - виробників сирого товарного молока, затверджених Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 21 березня 2002 року №17 також передбачається, що данні вимоги є обов'язковими для: - власників особистих селянських господарств, що утримують до 5 голів корів і виробляють сире товарне коров'яче молоко (молочну сировину); - спеціалістів ветеринарної медицини, які здійснюють ветеринарне забезпечення і державний ветеринарно-санітарний контроль за діяльністю особистих селянських господарств, що виробляють сире товарне молоко, фахівців державної служби ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, а також для установ державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють нагляд за проходженням власниками особистих селянських господарств обов'язкових профілактичних медичних оглядів, станом питної води, наявністю мийних та дезінфекційних засобів, спецодягу тощо.

Таким чином висновок податкового органу про порушення пп.139 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки врахування при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток вищевказаних нормативно-правових актів не передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Позивач до перерахованих вище переліків не відноситься, тому у нього, відповідно, не виникає обов'язок при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток враховувати вимоги вищевказаних вище положень.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на постанову слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Мельника А.О. від 12.11.2012 р. по кримінальній справі №12250075, колегія суддів враховує, що, як встановлено судом першої інстанції, вказані матеріали перевірки були направлені для подальшого розслідування до слідчого управління Вінницької ОДПІ ГУ Міністерства доходів і зборів і в серпні 2013 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, порушеного за ч.3 ст.212 КК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину. Тобто, в даному випадку, жодного судового рішення по матеріалам перевірки, результати якої оформлено актом перевірки №60/22/00444576 від 11.12.12р. судами не приймалось.

Підпунктом 58.4 статті 58 ПК України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

При цьому складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства. Враховуючи те, що до матеріалів перевірки Жмеринської ОДПІ, оформлених актом перевірки №60/22/00444576 від 11.12.12р. застосовуються положення п.86.9 ст.86 ПК України, які були чинними станом на момент завершення перевірки, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті з порушенням п.58.4 ст.54 та п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи, правильно визначив правове регулювання спірних правовідносин та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції спростовується матеріалами адміністративної справи та законодавчим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2014 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.