Ухвала суду № 38438461, 26.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2-а/1570/1/11

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Милосердного М.М.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 21 листопада 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004922330/0 від 10 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 759 503 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права оскільки п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, тоді як позивач здійснив продаж попередньо ввезених товарів за ціною нижчої вартості товарів, зазначеної ВМД.

ТОВ «ІНТСЕРВІС» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 19 листопада 2010 року працівниками ДПІ у м. Іллічівську на підставі направлення від 11 листопада 2010 року № 01-045/695, виданого ДПІ у м. Іллічівську, згідно з ст. 11, п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та відповідно до наказу ДПІ у м. Іллічівську від 11 листопада 2010 року № 391, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНТСЕРВІС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 274 815 грн. за липень 2010 року та в сумі 2 889 562 грн. за серпень 2010 року, у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в період січень – грудень 2009 року та січень-липень 2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки 29 листопада 2010 року складений акт перевірки № 3542/23-0303/35989927, за висновками якого податковим органом встановлено порушення ТОВ «ІНТСЕРВІС» вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 3.1, п. 4.1 п. 7.7. ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.12 наказу ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року в розмірі 1 759 503 грн. (т. 1 а.с. 11-25).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську 10 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004922330/0, яким ТОВ «ІНТСЕРВІС» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 1 759 503 грн. (т. 1 а.с. 10).

Суд першої інстанції встановив, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлена продаж попередньо ввезених товарів (електропобутових приладів) за ціною, нижчою вартості товарів, визначеної з метою оподаткування на території України, що на думку податкового органу призвело до заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 638 177 грн. (квітень 2010 року – 111 227 грн., травень 2010 року – 248 823 грн., липень 2010 року 169 951 грн., серпень 2010 року 101 176 грн.), та відповідно призвело до порушення п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 1 759 503 грн. та до завищення залишку від’ємного значення на кінець періоду, який перевірявся, (рядок 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 5 821 грн.

Суд першої інстанції встановив помилковість висновків податкового органу, що ціна імпортованого товару, з метою обчислення ПДВ, встановлюється у розмірі договірної (конкретної вартості) такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат, податків, зборів (обов’язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита.

Суд першої інстанції послався на те, що позивач може реалізовувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою собівартості, одна така ціна має знаходитись в межах звичайних цін. При цьому суд першої інстанції встановив, що податковий орган, всупереч вимог п.п. 1.20.2 п. 12.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не провів детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку електропобутових приладів, не здійснив аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізував та не надав оцінку наявності або відсутності будь-яких об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів, та могли вплинути на ціну.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що податковий орган всупереч вимог ст. 70, 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІНТСЕРВІС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в період січень – грудень 2009 року та січень-липень 2010 року.

Відповідно до акту перевірки податковий орган, з урахуванням результатів планової виїзної перевірки (акт від 12.08.2010 р. № 2560/23-0301/35989927), встановив порушення ТОВ «ІНТСЕРВІС» п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме продаж попередньо ввезених товарів за ціною нижчою вартості товарів, визначеної з метою оподаткування на митній території України, обґрунтовуючи при цьому вимоги апеляційної скарги тим, що п.4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку , базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеною у ввізній митній декларації з урахуванням супутніх витрат (на транспортування, навантаження, розвантаження різних вид винагород та ін.) за винятком ПДВ, що включається у ціну товару згідно із законами України з питань оподаткування.

Як встановлено податковим органом сума бюджетного відшкодування сформована, окрім іншого, за рахунок сум ПДВ, які були сплачені до бюджету при імпорті товару на митну територію України, тобто за рахунок ПДВ, сплаченого митним органам та за рахунок сплачених податкових зобов’язань з ПДВ, розрахованого з продажної (контрактної) вартості при продажу електропобутових товарів на внутрішньому ринку України.

При цьому податковий орган в ході перевірки, при продажу електропобутових товарів на внутрішньому ринку України, встановив, що ціна за якою були продані товарі є нижчою митної вартості цих, пославшись в акті перевірки на п. 4.1. ст. 4 а в апеляційній скарзі на п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який стосується визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на митну територію України, та на ст. ст. 264, 265 Митного кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що при зменшенні суми бюджетного відшкодування ПДВ податковий орган здійснив ототожнення понять «митна вартість» та «звичайна ціна», що є недопустимим.

При цьому, з урахуванням п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган, при цьому податковий орган при проведенні перевірки має право подати запит, а платних податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норми закону.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, але жоден з випадків, перелічених у вказаному законі, не підпадає під порушення, описане в акті перевірки від 29 листопада 2010 року № 3542/23-0303/35989927.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган в порушення вимог п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не провів детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку електропобутових приладів, не здійснив аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізував та не надав оцінку наявності або відсутності будь-яких об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів, та які могли вплинути на ціну.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з чим, суд першої інстанції правильно скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0004922330/0 від 10 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 759 503 грн.

Доводи апеляційної скарги (т. 2 а.с. 26-29), які дублюють доводи письмових заперечень на адміністративний позов (т. 1 а.с. 54-57) не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова – без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212 ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 18 квітня 20134 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя М.М.Милосердний