Ухвала суду № 38435134, 23.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 876/1798/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача Ільницької Р.І.,

представників відповідача Гейвича М.М., Пісної Р.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Айрон ХКВС» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000642200 від 12 вересня 2013 року та № 0000812200 від 25 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки до перевірки позивачем було надано первинні документи, які містили недоліки та не відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, у видаткових накладних, наданих на підтвердження господарських операцій з фізичними особами, не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що посвідчує фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію; в актах наданих послуг по господарських операціях з ТзОВ «УВТК» відсутні відомості про подачу вагонів, вигрузку, прибирання та погрузку вагонів, кількість затрачених годин, не конкретизовані номери вагонів, акти не містять інформації про фактично понесені витрати, що не дає можливості підтвердити подальше використання даних послуг в межах господарської діяльності. Крім того, на запити податкового органу до фізичних осіб, більшість з них за вказаною позивачем у документах адресою не проживають і місцезнаходження їх невідоме.

Представники Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» відмовити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС» в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Айрон ХКВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ТзОВ «Айрон ХКВС», окрім іншого, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п.п 138.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.19 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20 625,00 грн. (в т. ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 5 750,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 5 355,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9 520,00 грн.); п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 399 131,63 грн., про що відображено в акті перевірки від 21.08.2013 року № 69/2211/34986883.

На підставі встановлених порушень 12.09.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 308,04 грн. (за основним платежем 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 176,41 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000642200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 24 344,00 грн. (за основним платежем - 20 625,00 грн., за штрафними санкціями - 3 719,00 грн.).

У результаті адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення № 0000652200 в частині застосованої штрафної санкції на суму 2,00 грн. скасовано та 25 жовтня 2013 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000812200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 306,04 грн. (за основним платежем 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 174,41 грн.)

Судом встановлено, що між ТзОВ «Айрон ХКВС» та ТзОВ «Метінвест Україна» 29.12.2010 року укладено договір поставки № 10/12-695, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити металопродукцію з заводу виробника (ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча) залізничним транспортом. До вказаного договору сторонами складено специфікації, якими передбачено, що постачальником металопродукції є ТзОВ «Метінвест Україна», покупцем - ТзОВ «Айрон ХКВС», виробником - ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, вантажоодержувачем - ПАТ «УВТК», за умовами поставки FCA Інкотермс 2000 (доставка продавцем вантажу перевізнику, зазначеного покупцем, до названого місця) (том 4, аркуші справи 215-241).

З врахуванням викладеного, ТзОВ «Айрон ХКВС» укладено з ПАТ «УВТК» договори на виконання робіт № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року (том 4, аркуші справи 242-245), відповідно до умов яких виконавець (ПАТ «УВТК») дає згоду на прийом вагонів заадресованих на ТзОВ «Айрон ХКВС», поданих на залізничну вітку бази ПАТ «УВТК» за адресою м. Львів, вул. Навроцького, 6, та забезпечує їх вигрузку, уборку та погрузку на транспорт замовника (ТзОВ «Айрон ХКВС»). Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2010 року передбачено попередню оплату за ТехПД, подачу вагона, вигрузку, прибирання вагонів, погрузку товару в розмірі 3 000,00 грн. за 1 вагон. Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2011 року передбачено передоплату за такі послуги в розмірі 3 400,00 грн. за 1 вагон.

На підтвердження отримання металопродукції до перевірки позивачем подано видаткові накладні, сертифікати якості, залізничні накладні. Для підтвердження надання ПАТ «УВТК» послуг прийому та вигрузки вагонів надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року ТзОВ «Айрон ХКВС» представлено видаткові накладні, сертифікати якості, залізничні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури.

Представлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять назву документа, дату складання, назву підприємств від імені яких складається, зміст і обсяг господарської операції (прийом та вигрузка вагона згідно договору), посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції, особисті підписи осіб, кількість вагонів, щодо яких виконувалися послуги, вартість робіт, тощо.

Колегія суддів зазначає, що умовами договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року передбачено послуги, оплата за які здійснюється в залежності від кількості вагонів, щодо яких дані послуги виконуються. Для встановлення факту виконання вказаних послуг, відповідно до умов договорів, не потрібна інформація про подачу вагонів, вигрузку, прибирання та погрузку вагонів, кількість затрачених годин, вказання номерів вагонів, інформація про фактично понесені витрати. Тому така інформація в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказується. Достатньою є інформація про кількість вагонів, щодо яких здійснювались послуги, оскільки оплата за надані послуги здійснювалась в залежності від кількості вагонів, що розвантажувались. Окрім того інформація про номери вагонів, час їх прибуття зазначена у наданих суду залізничних накладних.

Норми ПК України не встановлюють вимог щодо обов'язкової інформації, котра вимагається податковим органом, саме у актах виконаних робіт, а не в інших документах, які могли б підтвердити зазначені обставини.

Відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника не дозволяється.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем в судове засідання документи на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «УВТК» є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам, передбаченим цим Законом.

Враховуючи специфіку спірних правовідносин щодо надання послуг, які є предметом договорів № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року, норми Цивільного кодексу України, якими передбачено істотні умови договору надання послуг, норми Господарського кодексу України, якими визначено принципи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, із самостійним формуванням програм такої діяльності, колегія суддів вважає, що надані позивачем в судове засідання первинні документи є достовірним підтвердженням фактичного здійснення ним господарських операцій та належним підтвердженням зв'язку між отриманими послугами та господарською діяльністю платника податків.

Крім того, пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за основними засобами, під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В цих випадках база оподаткування за основними засобами визначається відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи зі звичайної ціни).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договорами поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки неврегульованих цим кодексом застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Договір поставки укладається на розсуд сторін (частина 2 статті 265 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, істотними умовами договору поставки являються предмет (вид товару), строк поставки та обов'язок отримати та сплати грошової суми за отриманий товар. Відповідно до норм цивільного законодавства договір являється одним із видів правочинів.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за вийнятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 639 цього Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач мав право укладати з фізичними особами договори в усній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа. Аналогічні вимоги до первинних документів містять положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження факту укладення договорів та передачі металопродукції позивачем - ТзОВ «Айрон ХКВС» покупцям-фізичним особам, позивачем представлені видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери, рахунки.

Видаткові та податкові накладні, касові ордери являються первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У свою чергу видаткова накладна - не єдиний документ, який супроводжує господарську операцію.

Операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (касові операції) оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які, згідно із законодавством України, підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касовий ордер є первинним документом (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Перевіркою не встановлено недоліків у прибуткових касових ордерах, рахунках. Відсутні порушення з боку позивача щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, їх наявність свідчить про факт здійснення поставки товарів та їх оплату.

Аналізуючи представлені видаткові накладні на відповідність їх Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено, що вищевказані документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що у видаткових накладних не вказано ІПН фізичної особи, номер та серія документу, що засвідчує фізичну особу, місце проживання, куди відвантажено продукцію, неможливо визначити пункт (адресу) відвантаження продукції, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язковості зазначення у видаткових документах вказаної інформації.

Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні, відповідачем не надані.

В підтвердження факту відсутності реалізації товару позивачем, а також безтоварності господарських операцій між позивачем та фізичними особами податковим органом не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги також доводи відповідача щодо необхідності підтвердження вказаних операцій документами, що вказують на факт відвантаження товару, оскільки їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною. Так, як зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, операція з реалізації товару та відвантаження гуртовому покупцю відбувалася зі складу ТзОВ «Айрон ХКВС». Однак ні під час перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не конкретизовано які саме документи, окрім наданих, повинні бути представлені для спростування позиції податкового органу, а також якою законодавчою нормою це передбачено.

Перевіркою не заперечується факт відвантаження позивачем фізичним особам зі складу ТзОВ «Айрон ХКВС» товару у тій кількості, яка відображена позивачем у первинних документах.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені в усній формі правочини позивача з фізичними особами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, контролюючий орган, виклавши в акті перевірки висновок про безтоварність господарських операцій, міг керуватися лише припущеннями, оскільки його позиція не підтверджена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Колегія суддів зазначає, що вважаючи за порушення безтоварність господарських зобов'язань позивача з фізичними особами, податковий орган повинен був зменшити суму валового доходу по цих господарських операціях. Однак, відповідачем в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено їх заниження або завищення. Вказане додатково свідчить про необгрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п. 189.1 ст.189, п.198.5 ст. 198 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вірними є твердження суду першої інстанції щодо того, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 вересня 2013 року № 0000642200 та від 25 жовтня 2013 року № 0000812200 є протиправними.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №813/7719/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

В.В.Ніколін

Ухвала в повному обсязі виготовлена 23.04.2014 року.