Постанова № 38435116, 22.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 квітня 2014 р. справа №820/4148/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А..

за участю:

представника позивача - Бідний С.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариство "Науково-технологічний центр "Вуглець" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Науково-технологічний центр "Вуглець" (далі - АТ "НТЦ "Вуглець") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000592205 від 28.02.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки №262/20-34-33-02/25468796 від 17.02.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "НТЦ "Вуглець" (код: 225468796), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, стосовно відсутності факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Грейф», зроблені на підставі помилкового висвітлення ним фактичних обставин, зокрема необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення щодо реальності господарських операцій. Посилаючись на положення законодавства, позивач вважає, що відповідачем було прийнято незаконне податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі наказу №158 від 03.02.2014 року та направлень №153, №154 від 03.02.2014 року, згідно із положеннями ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ "НТЦ "Вуглець" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт №262/20-34-22-02/25468796 від 17.02.2014 року. За результатами перевірки, враховуючи висновок, що укладені угоди ТОВ «ТД «Грейф» з покупцями останнього товарів не спричиняють реального настання правових наслідків з покупцями, встановлено порушення вимог п.198.4., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено податковий кредит всього на суму 21738,00 грн., у т. ч. за серпень 2011 року у сумі 15000,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 6738,00 грн. При цьому, представник відповідача зазначив, що придбані будівельні роботи не були віднесені на поліпшення (збільшення балансової вартості) власних основних фондів. Відсутні: дозвіл Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю, право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою (на якій знаходиться прибудова), дозвіл на будівництво, проектна документація, погоджена місцевими органами у справах містобудування та архітектури та державними наглядовими органами. З огляду на вищезазначене, представник відповідача вважає, що позивачу було правомірно нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АТ "НТЦ "Вуглець" зареєстровано в якості юридичної особи Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 03.07.2009 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що АТ "НТЦ "Вуглець" перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі наказу №158 від 03.02.2014 року та направлень №153, №154 від 03.02.2014 року, згідно із положеннями ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ "НТЦ "Вуглець" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №262/20-34-22-02/25468796 від 17.02.2014 року, відповідно до якого встановлено наступні порушення: п.198.4., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит всього на суму 21738,00 грн., у т. ч. за серпень 2011 року у сумі 15000,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 6738,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновки стосовно порушення АТ "НТЦ "Вуглець" податкового законодавства зроблені фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі не визнання реальності вчинення господарської операції між АТ "НТЦ "Вуглець" та ТОВ «ТД «Грейф», як наслідок юридичної дефектності відповідних первинних документів. За змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяється формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

За наслідками акту перевірки від 17.02.2014 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014 року за №0000592205, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, між підприємством АТ "НТЦ «Вуглець» та підприємством ТОВ «ТД Грейф» було укладено Договір №8/08 від 12.08.2011 року.

Згідно предмету договору Замовник (АТ "НТЦ «Вуглець») доручає, а підрядник (ТОВ «ТД Грейф») зобов'язується виконати роботи по прибудові до будівлі ГСМ (приміщення) по вул. Свистуна, 2б, м.Харків, роботи підлягають виконанню з 15.08.2011 року по 28.09.2011 року. На виконання умов договору ТОВ "ТД Грейф" виписано акт приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в за вересень 2011 року, довідку про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрат ф.КБ-3, договірну ціну та кошторис на будівництво прибудові до будівлі ГСМ (приміщення) по вул. Свистуна, 2б, м.Харків. Загальна вартість робіт складала 130427,80 грн., в т.ч. ПДВ 21737,96 грн..

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за отримані послуги перераховано: п/д №976 від 07.09.2011 року на суму 40427,78 грн., п/д №930 від 15.08.2011 року на суму 90000,0 грн. Придбані будівельні роботи були віднесені на поліпшення (збільшення балансової вартості) власних основних фондів.

Суд відмічає, що договорами будівельного підряду, зміст якого визначено ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

В силу приписів ч.ч.1,2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Таким чином, з огляду на положення наведених норм матеріального права, погодження сторонами проектної документації та кошторису (проектно-кошторисній документації), надання підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт) є істотною умовою договору будівельного підряду. Здійснення будівництво та пов'язаних з ним будівельних робіт підрядник проводить відповідно до проектної документації та проектно-кошторисній документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Зазначені документи є обов'язковими та невід'ємною частиною цього договору.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005року.

Відповідно до пункту 2 Загальних умов ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 3 Загальних умов наведено визначення поняття "проектна документація", відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття "кошторисна документація", відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни.

Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Пунктами 5,15,16 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.

Зі змісту Договору №8/08 від 12.08.2011 року вбачається, що при укладанні зазначеного договору сторонами не були дотримані вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, відсутні докази того що проектна документація та проектно-кошторисна документація були виготовлені, передані підряднику для погодження та подальшого використання під час укладання договору, відсутні дані про проектну документацію та проектно-кошторисну документацію та не передбачено складання та погодження договірної документації на підставі якої повинні виконуватися роботи, не визначено яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт), лише зроблено посилання на акти виконанних робіт, тобто зміст договорів не відповідає приписам ст.ст.875-886 ЦК України, чим порушені вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарської операції перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, оскільки відсутність проектної документації та кошторису (проектно-кошторисної документації) унеможливлює можливість встановлення судом факту виконання будівельних робіт підрядником.

Крім того, Договором №8/08 від 12.08.2011 року не встановлено хто повинен надати матеріали та технічні засоби для виконання будівельних робіт. Однак, до акту приймання виконаних будівельних робіт включена вартість використання машин та вартість будівельних матеріалів. Проте, позивач не надав докази що ці технічні засоби та будівельні матеріали були у користуванні/власності ТОВ «ТД Грейф» або передані йому позивачем.

Слід відмітити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пояснень щодо заповнення «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-3) довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Крім того, за змістом пояснень щодо заповнення «Акту приймання виконаних підрядних робіт» (типової форми № КБ-2в) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, журнал обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) позивачем не надавався, відсутні проектна документація та проектно-кошторисна документація до договору, договір будівельного підряду не містить суттєвих умов для цього виду договорів, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, що свідчить про неналежне оформлення позивачем та його контрагентом виконання робіт і спростовує те, що роботи виконувалися саме ТОВ «ТД Грейф».

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивачем до матеріалів справи були надані всі документи по зазначеному договору, що підтверджує відсутність у даного підприємства вказаних судом документів.

Згідно підсумкового звіту ресурсів (акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року) витрати праці робочих-будівельників складали 1225 людино/годин.

Відповідно довідки 1ДФ за 3 квартал 2011року на підприємстві ТОВ "ТД Грейф" працювало 4 чоловіка, з директором і головним бухгалтером включно та 2 людини за цивільно-правовими договорами. Період виконання договору №8/08 від 12.08.2011 року з 15.08.2011 року по 06.09.2011 року. Кількість робочих днів цього періоду 16 днів.

Беручи до уваги інформацію, яка міститися у акті виконаних робіт та довідці 1ДФ за 3 квартал 2011 року ТОВ "ТД Грейф" судом встановлено, що для виконання зазначеної угоди в зазначений термін передбачало 10 працівників протягом 8 годин 20 робочих днів на місяць. Отже, у ТОВ "ТД Грейф" відсутня кількість робітників будівельних спеціальностей та обслуговуючого персоналу будівельних механізмів, використаних при будівництві прибудові до будівлі ГСМ (приміщення) по вул. Свистуна, 2б, м.Харків, доказів залучення до виконання робіт інших осіб (субпідрядників) позивачем не надано.

Окрім цього, зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ "ТД Грейф" за серпень - вересень 2011 року надавав послуги по будівництву ще 19 контрагентам.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного Суду України від 04.09.07р.).

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, ДПІ у Московському районі м. Харкова було доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання АТ "НТЦ "Вуглець" з податку на додану вартість та вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000592205 від 28.02.2014 року, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача з винесення податкового повідомлення-рішення від №0000592205 від 28.02.2014 року є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариство "Науково-технологічний центр "Вуглець" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 28.04.2014 року.

Суддя Біленський О.О.