Постанова № 38435050, 25.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 квітня 2014 року Справа № 814/681/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2, Довіреність, від 29.07.13;

представника відповідача: Ломакіної С.Г., Довіреність № 104/9/14-04-10-009, від 29.07.13;

за позовомОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

проскасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2013року № 0000272202, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, суб'єкт господарювання) звернулася до суду з позовом про скасування податкового-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 25.10.2013 №0000272202 про застосування штрафних санкцій в сумі 26500,00грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, зазначивши про безпідставність застосування контролюючим органом фінансових санкцій саме в визначеному контролюючим органом розмірі, оскільки суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність за порушення порядку ведення книги обліку доходів і витрат.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що фактична перевірка торгової одиниці позивача (кафе, що розташоване за адресою - АДРЕСА_2) співробітниками Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведена відповідно до приписів ПК України, а прийняте за її наслідками рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним.

Дослідивши матеріали та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 11.10.2013 Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області здійснена фактична перевірка господарської одиниці позивача - кафе, що розташоване за адресою - АДРЕСА_2.

Правомірність перевірки позивачем не оспорюється.

Позивач допустив працівників до проведення планової перевірки.

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки за №0036/14/29/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, в виді не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат та книзі обліку розрахункових операцій в сумі 5300,00грн. по розрахунковій операції за 05.07.2013 між КП „Ринок - Колос" (покупець) та позивачем (продавець товарів, послуг) за приготування гарячих та холодних блюд.

Фактичні обставини правопорушення позивачем не оспорюється.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0000272202 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 26500,00грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.

Вирішуючи питання про наявність в діях суб'єкта господарювання складу інкримінованого йому правопорушення, суд враховує наступне.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N436/95 від 12.06.1995, Положенням про ведення касових операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.

Так, Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; (абзац третій частини першої статті 1 в редакції Указу Президента N802/2001 від 07.09.2001).

Згідно п.1.2 Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до 2.6. Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно приписів п.7.16, 7.19 Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; під час перевірки органи контролю мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткування готівки є сукупністю таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (аб.3 п.1 Указу №436/95).

Зазначена правова позиція також викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013 по справі №21-247а13.

Аналізуючи дії суб'єкта владних повноважень в контексті приписів ст.2 ч.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, що є підставою для відмові в позові.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний