Постанова № 38432351, 28.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2014 року № 826/4929/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03.03.2014 про закінчення виконавчого провадження ВП № 5220300.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, відповідач явку своїх представників у судове засідання 24.04.2014 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.03.2014 постановою відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП № 5220300, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4195, виданого 22.04.2004 Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 96121,70 грн. встановлено, що стягувач помер, у зв'язку з чим, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом ст. 11 названого Закону державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Як видно з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер стягувач ОСОБА_3 у ВП № 5220300, спадкоємцем за законом якого є його дружина - позивач ОСОБА_1

За таких обставин, завідувач Шостої київської державної нотаріальної контори, у якого знаходиться спадкова справа до майна ОСОБА_3, звернувся до відповідача з запитом від 21.12.2012 № 5423/02-14 з метою встановлення повного складу спадщини та на виконання обов'язку нотаріуса сприяти громадянам у здійсненні їх права та захисту законних інтересів, в якому просив повідомити розмір грошової суми, яка належить померлому ОСОБА_3 згідно з виконавчим листом № 2-4195, виданим 22.04.2004 Оболонським районним судом м. Києва.

Як видно з наданих відповідачем на вимогу суду засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 5220300, відповідач отримав вказаний запит 26.12.2012 за вх. № 15242, проте будь-якої відповіді на нього не надав, що не заперечувалось останнім.

В подальшому, завідувач Шостої київської державної нотаріальної контори звернувся до відповідача з аналогічним запитом від 21.03.2014 № 1882/02-14, на який отримав відповідь листом від 27.03.2014 № 470 щодо закінчення 03.03.2014 виконавчого провадження ВП № 5220300 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідачем зазначено, що стягнень по вказаному виконавчому провадженню не провадилось.

За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не встановив чи допускається у виконавчому провадженні ВП № 5220300 правонаступництво, не встановив чи наявні у ОСОБА_3 спадкоємці та чи прийняли вони спадщину.

Крім того, з огляду на обізнаність відповідача про наявність спадкоємця у ОСОБА_3 в силу того, що відповідачем 26.12.2012 за вх. № 15242 отримано вказаний запит від 21.12.2012 № 5423/02-14, суд вважає спірну постанову про закінчення виконавчого провадження необґрунтованою, оскільки вимоги стягувача ОСОБА_3 у вказаному виконавчому провадженні ВП № 5220300 допускають правонаступництво.

Враховуючи викладене, постанова Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 03.03.2014 про закінчення виконавчого провадження ВП № 5220300 за висновком суду є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірної постанови.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 03.03.2014 про закінчення виконавчого провадження ВП № 5220300.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (04201, м. Київ, вул. Полярна, 13-А, код ЄДРПОУ 38730029) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.С. Пащенко