Рішення № 38431630, 23.04.2014, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/389/14-ц

Рішення

іменем України

"23" квітня 2014 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І

при секретарі Губенко А.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

позивач та її представник просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання його неповнолітньої дитини, а саме: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви про стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття, судові витрати покласти на ОСОБА_3, посилаючись на те, що 28.11.2003 р. між нею та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану м. Тореза Донецької області.

Від спільного шлюбу вона та відповідач мають неповнолітню дитину, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя з відповідачем у неї не склалося та подружні відносини припинились. У зв'язку з чим, вона звернулась до Кагарлицького районного суду з позовом про розірвання шлюбу

Рішенням Кагарлицького районного суду від 08.07.2013 р. її позовні вимоги були задоволені. Шлюб між нею та відповідачем було розірвано, а місце проживання дитини визначено з матір'ю.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 810 від 20.02.2014 р. неповнолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На даний час відповідач не виконує встановленого ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку, оскільки фактично не приймає участі в утриманні малолітньої дитини, не надає матеріальної допомоги, тому дитина фактично перебуває лише на її утриманні.

Вона на даний час працює в TOB «С К С» та отримує дохід, якого не вистачає на тримання дитини.

Відповідач, за її інформацією, офіційно працює, отримує регулярний та постійний дохід, з якого може сплачувати аліменти на утримання дитини. Проте, їй невідомо, де відповідач працює.

На її прохання до відповідача допомагати їй утримувати дитину, відповідач не надає ніякої матеріальної та фінансової підтримки.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Отже, відповідно до вказаних норм Сімейного кодексу України судом може бути прийнято рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання його малолітньої дитини ОСОБА_4.

Оскільки на утриманні відповідача інших дітей та непрацездатних осіб немає, виходячи з потреб дитини, яка потребує належного утримання, а також того що відповідач має постійний та регулярний дохід, вона вважає, що з відповідача може бути стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно.

Відповідач позовні вимоги позивача визнає частково, а саме: в частині стягнення аліментів у розмірі 1/6 частині всіх видів заробітку з наступних підстав. В матеріалах справи є довідка про заробітну плату позивача, якої, на думку позивача, їй не вистачає на утримання дитини. Однак, даний факт не відповідає дійсності, оскільки позивач надавала у банк для отримання кредиту рік тому назад іншу довідку, тому вбачається, що у останньої значно вища заробітна плата, ніж та яка вказана у довідці наданій неї тепер до суду. Окрім того, згідно протоколу допиту потерпілого від 18.12.2012 року гр. ОСОБА_4 зазначила та запевнила інше місце працевлаштування, що засвідчено у запропонованій фотокопії документа за п. 6 та п.7. Також є надуманим той факт, що він на даний час не виконує встановленого ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку, оскільки фактично не приймає участі в утриманні малолітньої дитини, не надає матеріальної допомоги, тому дитина фактично перебуває лише на утриманні позивача. Він, після фактичного припинення шлюбних стосунків, ще на початку 2013 року, відкрив для дитини рахунок у банку та постійно, при потребі останньої, поповнює його, про що також відомо і позивачу. Також він уже неодноразово, фактично кожного місяця запрошує спільну доньку для того, щоб придбати їй речі та одяг, які їй потрібні, однак позивач не пускає доньки із ним та забороняє спілкуватися. Окрім того, він має іншу сім'ю та на його утриманні знаходиться дитина його дружини - дитина інвалід. Тому він вважає, що саме аліменти у частині 1/6 зможе та буде платити позивачу на утримання їхньої дитини.

Вислухавши представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 листопада 2003 року, у зв'язку з чим Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Тореза Донецької області було видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_2 від 28.11.2003 р.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 08 липня 2013 р. шлюб між сторонами був розірваний.

Позивач - ОСОБА_2 є матір'ю, а відповідач - ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов'язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне положення дітей, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів належить брати до уваги матеріальне становище дитини. В даному випадку дитина не має власних доходів, не здатна сама себе утримувати.

На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися. Суд враховує той факт, що відповідач надав матеріальну допомогу позивачу шляхом внесення сум на карточку, яку було відкрито відповідачем для дитини. Однак, суд не може взяти до уваги твердження відповідача, що ОСОБА_4 повинна щомісячно йому повинна дзвонити та говорити йому, що їй потрібні кошти, оскільки згідно ст.. 180 СК України відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися. Оцінити матеріальне становище позивача суд мав можливість, оскільки позивачем була надана довідка про отриманні нею доходи за останні шість місяців. Проте, оцінити матеріальне становище відповідача суд не має можливості, оскільки до суду відповідач таких даних не надав, а зі слів вказане зробити не можливо, тому не можливо оцінити матеріальне становище відповідача.

Слід також враховувати наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім'ї, родичів, яких він зобов'язаний утримувати відповідно до Сімейного кодексу України. Суд не може взяти до уваги, що на утриманні відповідача знаходиться дитина інвалід - ОСОБА_5, дитина його дружини, оскільки він не є його батьком. Вказана дитина має матір, яка отримує соціальну допомогу, розмір якої повинен входити у дохід сім'ї відповідача. Проте, вказаної довідки відповідач до суду не надав, тому суд не може взяти вказане твердження відповідача до уваги при визначенні розміру аліментів.

Конкретного розміру аліментів на одну дитину законом не встановлено, оскільки у кожному випадку він визначається судом з урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.

Суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дитині, відносно якої він батьківських прав не позбавлений.

Згідно з положеннями "Конвенції про права дитини" та "Декларації прав дитини" інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Конкретного розміру аліментів на одну дитину законом не встановлено, оскільки у кожному випадку він визначається судом з урахуванням потреб дитини і можливостей батьків.

Оцінивши матеріальне становище позивача, з урахуванням потреб дитини, виходячи з наведених позивачем доводів, наданих відповідачем заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині розміру аліментів та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки аліменти в ? частині всіх видів заробітку, кожного місяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого законодавством для дитини відповідного віку, оскільки було враховано ч.1 ст. 182 СК України та відповідач може надавати матеріальну допомогу лише у визначеному судом розмірі. В іншій частині позивачу суд відмовляє.

Аліменти на утримання дитини згідно ст. 79 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а у даному випадку з 06.03.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлена на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Таким чином з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню в доход держави судовий збір в розмірі 243,60 грн., тобто 0,2 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року.

В силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 180, 182, 184 СК України ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Торез Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, а саме: дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку, кожного місяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 06.03.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Торез Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення

Суддя: І. І. Шевченко