Постанова № 38431043, 22.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/46/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Краснокутська Т.О., представник за довіреністю №19-03/2014 від 19.03.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. (підписано - 07.03.2014р.)

у справі №910/46/14 (суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»

до Дочірнього підприємства «КМ Техно»

про стягнення 2 274 130,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «КМ Техно» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 274 130,77 грн., з яких: 1 986 646,38 грн. основного боргу, 128 391,05 грн. 12% річних, 159 093,34 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №910/46/14.

В процесі розгляду справи, 11.02.2014р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 027 730,77грн., з яких: основний борг 740 246,38грн., пені 159 093,34грн., 128 391,05 грн. 12% річних.

Позовні вимоги були мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки №Ф1272118 від 28.09.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого протягом спірного періоду товару. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо оплати за Договором №Ф1272118 від 28.09.2012р., позивач просив суд стягнути з відповідача пеню та 12% річних.

Відповідач частково заперечував проти позову та вказував, що ним було частково сплачено суму основного боргу у розмірі, а тому до стягнення підлягає - 115 246,38грн. За твердженнями відповідача, причиною виникнення заборгованості перед позивачем є борг Державної служби статистики України, яка не виконала свої грошові зобов'язання перед відповідачем. ДП «КМ Техно», посилаючись на тяжке фінансове становище та загрозу банкрутства свого підприємства, просило суд відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «КМ Техно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» 115 246 (сто п'ятнадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 38 коп. - основної заборгованості, 159 093 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто три) грн. 34 коп. - пені, 128 391 (сто двадцять вісім тисяч триста дев'яносто одну ) грн.. 05 коп - 12 % річних, 45 482 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 63 коп. судового збору. Припинено провадження у справі № 910/46/14 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 871 400 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, основна заборгованість відповідача за вказаним договором в процесі розгляду даної справи у суді була частково погашена боржником в розмірі 1 871 400 грн. З огляду на це, суд припинив провадження у справі №910/46/14 за п. 1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України. В іншій частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 115 246,38 грн. вимоги позивача задоволені повністю. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем допущене порушення строків розрахунків, а тому з врахуванням пункту 5.3. Договору, ст.ст. 611, 624 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України стягнув пеню в розмірі 159093,34грн. та 12% річних у сумі 128391,05грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство «КМ Техно» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14 в частині стягнення 159 093,34грн. пені, 128391,05грн. 12 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.

У доводах апеляційного оскарження скаржник вказував, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та помилковим застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевим господарським судом, при вирішенні питання щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача, не досліджені та неоцінені належним чином докази невідкладного часткового погашення відповідачем основної заборгованості після звернення позивача до суду. Також, вказував апелянт, що судом першої інстанції не було враховано відсутність доказів розміру понесених кредитором збитків внаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання. Водночас, апелянт зазначав, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням до суду відмовити у застосуванні санкцій для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом.

Одночасно, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. для розгляду апеляційної скарги у справі №910/46/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. у справі №910/46/14 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) клопотання Дочірнього підприємства «КМ Техно» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Дочірньому підприємству «КМ Техно» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 22.04.2014р.

У судове засідання 22.04.2014р. представники позивача не з'явились. Про час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (вх.№14148/14 від 18.04.2014р.).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, а явка сторін - не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.04.2014р. за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні 22.04.2014р. представник відповідача просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14 в частині стягнення 159 093,34грн. пені, 128391,05грн. 12 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» (далі - позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством «КМ Техно» (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №Ф1272118 ( далі - Договір), за умовами якого, якого постачальник зобов'язується поставити покупця за плату носій з програмним забезпеченням Oracle, примірники ліцензій на програмне забезпечення Oracle, Ліцензії на технічну підтримку, у кількості та асортименті, згідно із специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та у порядку, визначеному договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 8.1. Договору, договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.

У відповідності до пунктів 2.1- 2.2 Договору загальна вартість товару складає 3 306 646,38 грн. Оплата поставки товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника в сумі та строк, передбачений в специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

Згідно з пунктами 4.1 -4.3 договору поставка товару здійснюється на складі постачальника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 17-а. Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 14 робочих днів, з моменту підписання договору. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних документів про приймання-передачу товару що складаються постачальником. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами накладних на товар.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач без будь-яких зауважень прийняв товар на суму 3 036 646,38 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видатковою накладною №Ф 12721181 від 23.11.2012р. (а.с. 14, т.1).

Частина 1 ст.173 ГК України господарським визнає зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) про договір купівлі-продажу.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленої відповідачу, як покупцю, товару.

10.04.2013р. позивач звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість за Договором шляхом направлення претензії №Ф81 від 10.04.2013р. (а.с. 28-30, т. 1).

Звертаючись до господарського суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» зазначило, що розмір заборгованості відповідача за поставлений йому товар становив 1 986 646,38грн.

У частині 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата поставки товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника в сумі та строк, передбачений в специфікації (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до п. 1.1. Специфікації (Додаток №1 до Договору від 28.09.2012р.) покупець сплачує загальну вартість товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами накладних про поставку товару.

За приписами ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу, підтвердженням чого є документ, який оформлює рух товарно-матеріальних цінностей (видаткова накладна), створила у останнього зобов'язання оплатити прийнятий товар в силу ч.1 ст.692 ЦК України та п. п. 1.1. Специфікації (Додаток №1 до Договору від 28.09.2012р.) за ціною, яка була зафіксована у видатковій накладній в строк 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вірно встановив суд першої інстанції, зобов'язання щодо оплати вартості придбаного товару заборгованості відповідач у встановлений Договором строк не виконав, між тим, в процесі розгляду справи сплатив частину заборгованості за Договором, а тому за вказаним договором заборгованість відповідача становила 115 246,38грн., що також підтверджується оригіналом Акту звірки взаєморозрахунків від 22.02.2014р. (а.с. 106, т. 1).

Судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду щодо застосування п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та відповідно припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 1 871 400,00грн., оскільки відповідачем сплачено вказану суму в процесі розгляду даної справи.

Крім того, з огляду на порушення відповідачем строків внесення оплати за Договором та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач нарахував та просив стягнути із відповідача суму пені в розмірі 159 093,34грн. та 128 391,05грн. 12% річних.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником грошових зобов'язань за Договором, кредитор вправі був вимагати стягнення суми боргу та передбачених договором пені.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 2.2 та 2.3 договору, а також відповідним додатком до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 12 % від суми боргу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно ст. 625 ЦК України.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 159 093,34грн.

Згідно статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення пені, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про задоволення пені у розмірі 159 093,34грн.

У відповідності до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, господарський суд правомірно визнав вірним і обгрунтованим виконаний позивачем розрахунок 12% річних на суму 128 391,05грн., які підлягали до стягнення із відповідача.

Посилання апелянта щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій судом першої інстанції підлягають відхиленню за неспроможністю.

При цьому, судова колегія виходить з того, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки.

Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у зобов'язанні.

Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Як вбачається зі змісту Договору поставки №Ф1272118 від 28.09.2012р., сторони спору не визначили обставин пов'язаних зі звільненням відповідача від господарської відповідальності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Та обставина, що у правопорушника (відповідача) є порушення грошових зобов'язань контрагентом (Державною службою статистики України), не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості. Отже, судова колегія приходить до висновку, що доводи боржника про загрозу банкрутства підприємства, порушення зобов'язань контрагентом правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів не визнаються надзвичайними обставинами у розумінні статті 218 ГПК України.

При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/46/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/46/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська