Постанова № 3842986, 23.04.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-172\09\1370

23 квітня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі колегїї судді: головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,

судді Потабенко В.А.

судді Гулик А.Г.

при секретарі Хома Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Галичина-Захід” до Державної податкової інспекції у Стрийському районі м. Львівської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Галичина-Захід” звернулось з позовом до Державної податкової інспекцїї у Стрийському районі м. Львівської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення №0000112304\0 від 19 грудня 2008 року ,покликаючись не те,що відповідно до висновків акту № 2187\23-н\30124457 позапланової виїздної перевірки відповідача від 09.12.2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000112304\0 від 19.12.2008 року ,яким ДПІ у Стрийському районі Львівської області на підставі пп.”б” ,п.п.4.2.2. ст.4 та п.п. 7.7.5. п.7.7. ст.7 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” „2181-111 від 21.12.2000 р. за порушення п.п.7.4.3.,п.7.4.,п.п.7.7.1.,п.п.7.7.2. п.п.7.7. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168\97-ВР ,було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1466750 грн. Позивач вважає означене податкове повідомлення-рішення нечинним з наступних підстав:

1.Відповідачем ставиться в вину позивачу порушення п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” в тому .що „підприємством не проведено в повному обсязі розподіл частки податкового кредиту при придбанні ТМЦ, основних фондів, послуг, будівельно-монтажних робіт, тому згідно даних перевірки завищено податковий кредит...”

Позивач вважає,що відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість”,податковий кредит звітного періоду визначається,виходячи їз договірної \контрактної\ вартості товарів \послуг\,але не вище рівня звичайних цін, у разі,якщо договірна ціна на такі товари \послуги\ відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари,та складається їз сум податків,нарахованих \сплачених\ платником податку за ставкою,встановленою пунктом 6.1. статті 6 та ст.81 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв'язку з :

-придбанням або виготовленням товарів \у тому числі при їх імпорті\ та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,

- придбанням \будівництвом ,спорудженням\ основних фондів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи\,у тому числі при їх імпорті,з метою подальшого використання у будівництві та\або поставці товарів \послуг\ для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.,

- Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того,чи здійснював платник податку оподатковувані операцїї протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.4.3 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли товари \роботи послуги\ виготовлені або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях,а частково ні , до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого \нарахованого\ податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду. Під неоподатковуваними операціями в розумінні вищенаведеної норми п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” ЗУ визначає окремі операції одного звітного періоду, передбачені п.3.2. ст.3 та ст.5 цього Закону .П.п.7.4.3.п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” зобов'язує здійснювати розподіл податкового кредиту тих

2.

платників ПДВ , які протягом звітного періоду, крім оподатковуваних операцій, здійснюють і неоподатковувані операції відповідно до ст.5 ЗУ „Про податок на додану вартість”, або такі,що не є об'єктом оподаткування згідно ст.3 означеного Закону. Позивач вважає, що має статус сільськогосподарського підприємства і відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 01.01.2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх видів власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Тому сума податку на додану вартість повинна залишитись у позивача, оскільки чинне законодавство не відносить операції з реалізації с\г підприємствами худоби, м'ясопродуктів ,що вироблені у власних переробних цехах, до операцій , звільнених від оподаткування чи операцій \ст.5 ЗУ\,чи до операцій,що не є об'єктом оподаткування \ст.3 ЗУ\, а встановлює спеціальний режим оподаткування при якому податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, залишається у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств. Тому позивач вважає, що підприємство не порушувало пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 ЗУ ,оскільки не здійснювало ні неоподатковуваних операцій,ні операцій,що звільнені від оподаткування,оскільки п.3.2 ст.3 та ст.5 ЗУ „Про податок на додану вартість”,містять вичерпний перелік операцій,які не підлягають оподаткуванню та є звільненими від оподаткування, і наведені норми Закону не визначають операції з реалізацїї м'яса та м'ясопродуктів \в т.ч. і в живій вазі\ як неоподатковувані операції. Крім цього с\г підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку і позивач здійснює окремий облік ПДВ та формування податкового кредиту по операціях з одержання за договорами т\м цінностей,надання послуг, що пов'язані з виробництвом м'яса у живій вазі,а сплачену суму ПДВ з операцій поставки таких т\м цінностей відносить на податковий кредит по розрахунках з таких с\г операцій,з наступним відображенням в окремій \спеціальній\ декларації.

Водночас позивач зазначає, що ТзОВ здійснювало також облік ПДВ та формування податкового кредиту по операціях,що не пов'язані з виробництвом м'яса в живій вазі,а сплачену суму ПДВ відносило на податковий кредит з наступним відображенням в загальній декларації з ПДВ.

Перевіряючим безпідставно зменшено суми бюджетного відшкодування, заявленого ТзОВ в загальних податкових деклараціях за 07-9 місяці 2008 року з посиланням на завищення суми податкового кредиту в таких деклараціях, мотивуючи неправильністю розподілу сум податкового кредиту між загальною та спеціальною декларацією,оскільки на його думку частина сум податкового кредиту з операцій з придбання ТМЦ та послуг,які були включені до загальної декларації, пов'язані їз виробництвом м'яса у живій вазі, а тому їх слід було включати до сум податкового кредиту спеціальної декларації..

Позивач в позовній заяві зазначає,що ні в акті перевірки,ні в додатках до нього не наведено розшифровки сум податкового кредиту за даними перевірки,за даними платника та розбіжності. Тому з акту перевірки підставність такого висновку встановити неможливо, а висновки перевіряючого ґрунтуються на непідтверджених припущеннях самого перевіряючого. Тому позивач просить позов задоволити.  

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснивши,що оскільки в зазначений період ТзОВ здійснювало лише оподатковувані ПДВ операцїї ,то пп.7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не може бути прямо застосовний для проведення розподілу сум податкового кредиту при придбанні ТМЦ. Операцїї,які звільнені від оподаткування згідно ст.ст.3,5 ЗУ „Про податок на додану вартість”,не проводились.ДПІ в акті не зазначило первинні документи і не доказало неправомірність дій позивача.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з мотивів,зазначених у запереченні,пояснивши ,що проводячи перевірку ДПІ застосувало на підставі положень листа ДПА України від 26.05.2006 року № 173\2\15-0310 розподіл сум податкового кредиту і тому просять в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, які наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає,що означений позов підлягає до задоволення,при чому суд виходить з наступного :

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Галичина-Захід» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень, серпень, вересень 2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2008р. по 31.08.2008р., яка проводилась працівниками ДПІ у Стрийському районі Львівської області, на підставі направлення, виданого ДПІ у Стрийському районі, було складено акт №2187/23-н/30124457 від 09.12.2008р.

3..

Як вбачається акту перевірки, перевіряючими зроблено наступні висновки:

1. Перевіркою частково підтверджено відображену в деклараціях ТзОВ "Галичина - Захід" заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість:

за липень 2008 р. - на суму 973 581грн.,

за серпень 2008 р.- на суму 326 3543 грн.,

за вересень 2008 р.- на суму 439 883 грн.,

2. На порушення п.п. 7.4.3 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) ТзОВ "Галичина - Захід" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму) 1466750 грн., в т.ч.:

- за серпень 2008р. - 348736 гри.;

- за вересень 2008р. - 1118014 грн.;

3. На порушення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) і завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.18.2 кол. Б) на суму 3041624 грн. в т.ч.:

- липень 2008р. - 696173грн.;

- за серпень 2008р. -1294165 грн.;

- за вересень 2008р. - 1051286 грн.

4.порушено п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р.) №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( зі змінами та доповненнями) і підприємством завищено значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації на загальну суму 871025 грн. в т.ч.:

- за серпень 2008р. - 347437 грн.;

- за вересень 2008р. - 523588 грн.

5.На порушення п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( зі змінами та доповненнями) занижено суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (ряд.24 колонки Б скороченої декларації) на загальну суму 3041624.00грн., в тому числі по періодах :

- за липень 2008р. - 696173грн.;

- за серпень 2008р. -1990338 грн.;

- за вересень 2008р. - 3041624 грн.

Начальником Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, на підставі вищевказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000112304/0 від 19.12.2008р., яким ДПІ у Стрийському районі Львівської області на підставі п.п.“б”, п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168\97-ВР” “Про податок на додану вартість” за порушення п.п.7.4.3, п.7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1466750,00 грн.

Суд вважає висновок ,викладений в податковому повідомленні-рішенні невірним,оскільки:

-з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №463104 с. АОО вбачається,що ТзОВ „ГАЛИЧИНА-ЗАХІД” зареєстровано як юридична особа ,ідн.\код 30124457,

-з довідки АБ №090817 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України вбачається,що підприємству визначені наступні види діяльності:

-розведення свиней,

-виробництво м'яса,

-вирощування зернових та технічних культур,

-виробництво готових кормів для тварин,що утримуються на фермах,

-інші види оптової торгівля,

-виробництво м'яса свійської птиці та кролів.

-З свідоцтва № 18298481 про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається,що підприємство 28.12.2005 року зареєстровано платником податку на додану вартість,

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» здійснює діяльність по вирощуванню свиней та продажу м'яса в живій вазі, тому здійснюючи таку діяльність підприємство має статус сільськогосподарського підприємства.,хоча здійснює різну господарську діяльність. В зв'язку з тим подає до податкової інспекції загальні та спеціальні податкові декларації з податку на додану вартість у розрізі окремих видів діяльності.

4.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:  

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено,що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Під неоподатковуваними операціями в розумінні вищенаведеної норми п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вказаний Закон визначає окремі операції одного звітного періоду, передбачені п. 3.2 ст. 3 та ст. 5 цього Закону.

Отже, вказана норма п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зобов'язує здійснювати розподіл податкового кредиту тих платників ПДВ, які протягом звітного періоду, крім оподатковуваних операцій, здійснюють і неоподатковувані операції відповідно до ст. 5 цього Закону або такі, що не є об'єктом оподаткування згідно ст. 3 цього Закону.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

При дослідженні спірних правовідносин судом встановлено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не відносять операції з реалізації сільськогосподарськими підприємствами молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, що вироблені у власних переробних цехах, до операцій, звільнених від оподаткування, чи операцій (ст. 5 Закону) чи до операцій, що не є об'єктом оподаткування (ст.3 Закону).

 Вказані фінансово-господарські операції, визначені п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо реалізації сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності молока, худоби, птиці, вовни, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, встановлюють спеціальний режим оподаткування при якому податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, залишається у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств.

Норми п.3.2 ст.3 та ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість", містять вичерпний перелік операцій, які не підлягають оподаткуванню та є звільненими від оподаткування, і наведені норми Закону не визначають операції з реалізації м'яса та м'ясопродуктів як неоподатковувані операції.

Тому, з огляду на здійснення ТзОВ «Галичина-Захід» господарських операцій, визначених п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачем не могло бути порушено норму п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним не здійснювалось неоподатковуваннх операцій і операцій, що звільненні від оподаткування.

5.

 Частиною 3 п.11.21. ст.11 Закону встановлено, що Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 12 травня 1999 р. N 805 (у редакції постанови КМУ від 28 березня 2007 р. N 596), яка діяла в 2008 році,якою затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, якою  

встановлено механізм нарахування та виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам, незалежно від форми власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, за поставлені ними у період з 1 січня 2008р. до року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

Відповідно до п.12 вищевказаного Порядку сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість по таких операціях на окремому аналітичному рахунку.

Відповідно до ч. 3 п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, у разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

Згідно ч. 4 п.12 вищевказаного Порядку, на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Галичина-Захід», здійснювало ведення окремого обліку податку на додану вартість та формування податкового кредиту по операціях з одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, що пов'язані з виробництвом м'яса в живій вазі, а сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг товариство відносило на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій, з наступним відображенням в окремій (спеціальній) декларації.

Відповідачем в акті перевірки за перевірений період заявлено про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в загальних податкових деклараціях за липень, серпень, вересень 2008 року, з покликанням на завищення суми податкового кредиту в таких деклараціях.

Однак в акті перевірки зазначено, що підприємством не проведено в повному обсязі розподіл частки податкового кредиту при придбанні товарно-матеріальних цінностей, основних фондів, послуг, будівельно-монтажних робіт, що спростовує висновок ДПІ про те ,що позивачем завищено суми податкового кредиту, про що зазначено в акті перевірки.

Порядок проведення позапланових перевірок регламентується Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року N 354), відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7. Порядку).

Відповідно до п. 2.3.2 вищезгаданого Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

6.

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Відповідно до п.2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В порушення вищезгаданих норм Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, в акті перевірки не наведено фактів виявлених порушень податкового законодавства з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, відсутнє обґрунтування змісту порушення та відповідних розбіжностей. В той же час,як вбачається з матеріалів справи і пояснень позивачів ,головний бухгалтер позивача провела розсортування всіх господарських операцій за вказаний період і винесла в спецдекларацію господарські операції ,пов'язані з виробництвом свинини. ДПІ ,як вбачається з показів представників відповідача ,застосувала формальних підхід для визначення долі господарських операцій для спецдекларацїїя,і не змогла спростувати законність дій бухгалтерії позивача.

Внаслідок цього ДПІ,описавши в Акті перевірки ТМЦ,придбані позивачем \а\с №№ 9,10,11,17,18,19,не зазначила,що більша кількість ТМЦ ,отримана з Польщі,Данїї,Швейцарїї, допустивши помилкове трактування норм Закону України „Про податок на додану вартість” в частині обмеження права платника податків на відображення суми податку на додану вартість,що була сплачена НА МИТНИЦІ при придбанні товарів у звичайній декларації,у якій відображаються операції з продажу товарів невласного виробництва ,оскільки тільки у цій декларацїї можливо відобразити податок на додану вартість,сплачений у бюджет при ввозі товарів,тому,що в жодній із спеціальних декларацій не передбачено можливості відобразити ПДВ,сплачені МИТНИМ ОРГАНАМ при ввозі товарів на митну територію України. Оскільки позивач не звільнявся від сплати цього податку при ввезенні товарів,то на нього поширюється норма пп.7.5.2. п.7.5 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість”,згідно з якою дата виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку при оформленні ввізної митної декларацїї. Законодавство не містить норм,що позбавляли б платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум податку,що був сплачений не ПОСТАЧАЛЬНИКАМ,а в БЮДЖЕТ ,при ввозі товару на митну територію України. Тому ,оскільки позивач здійснив розрахунки з бюджетом при ввозі товару на митну територію України,то в його обов'язок входило відобразити податок на додану вартість у тій декларацїї,у якій відображають розрахунки з бюджетом ,а такі розрахунки відображають у загальній декларацїї №3

Як встановлено з матеріалів справи, критерієм розподілу ТЗОВ «Галичина-Захід» загального податкового кредиту, що утворився внаслідок здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг за перевірений період, було віднесення до спеціальної податкової декларації податкового кредиту з придбання ТМЦ та послуг, що пов'язані із виробництвом м'яса в живій вазі.

 До загальної податкової декларації було включено податковий кредит по операціях з придбання ТМЦ та послуг, що не пов'язані із виробництвом м'яса в живій вазі, що повністю відповідає вимогам пункту 12 вищезгаданого Порядку ,і це не спростовано ДПІ,яка не ґрунтувала свої висновки на первинних документах.

 Тому вказаний критерій,застосований позивачем і заснований на оцінці первинних документів , відповідає показникам загальної та скороченої податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2008р. та наданим позивачем розрахункам розподілу податкового кредиту за вказаний період.

Такий порядок розподілу сум податкового кредиту між загальною та спеціальною податковими деклараціями з податку на додану вартість, на переконання суду, відповідає вищевказаним нормам Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними

7.

переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 12 травня 1999 р. N 805 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. N 596).

Вищий Адміністративний Суд України в Ухвалі від 13.01.2009 року по справі № К-2751\07 висловив зазначену правову позицію,зазначивши,що оскільки позивачем \підприємство\ здійснювалися лише оподатковувані ПДВ операції ,пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не може бути прямо застосований для проведення розподілу сум податкового кредиту при придбанні товарів \робіт,послуг\,що використовуються у різних видах діяльності.  

В свою чергу відповідачем, не надано суду доказів та не спростовано правомірність вищенаведеного критерію до розподілу підприємством сум податкового кредиту між загальною та спеціальної податковими деклараціями з податку на додану вартість.Суд вважає,що покликання відповідача на Лист ДПА України від 01.12.1999 р. №18043\7\16-1220-16 не може бути прийняте в даній ситуацїї,оскільки в Акті ДПІ не зазначено ,які ТМЦ використовуються в звільнених від оподаткування операціях і взагалі порушено правила перевірки,встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року N 354),

Таким чином,враховуючи наведене, суд вважає,що позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області № 0000112304\0 від 19 грудня 2008 року слід визнати нечинним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. .2.4,7,14,23,86,94 , 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про податок на додану вартість” ,Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, колегія суддів -  

п о с т а н о в и л а:  

Позов задоволити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекцїї у Стрийському районі Львівської області № 0000112304\0 від 19 грудня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з подачою її копїї до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Колегія суддів: головуючий: Дем”яновський Г.С.

суддя: Потабенко В.А.

суддя: Гулик А.Г.