Постанова № 38429839, 25.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 р. Справа №805/3855/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 33 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Окрибелашвілі В.О.

за участю:

представника позивача: Божко Л.М.

представника відповідача: Гончарова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» до Артемівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» (надалі - позивач, ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон») звернулось до суду із адміністративним позовом до Артемівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення №85 від 19.12.2013р.

Позов мотивовано незгодою позивача із застосуванням до нього спірним рішенням фінансових санкцій за порушення порядку використання коштів фонду внаслідок розділу путівки, яка вдана за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, між дружиною, яка працює на підприємстві та чоловіком (ОСОБА_4), який є пенсіонером.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 працював на заводі понад 20 років, є ветераном праці та йому було потрібне санаторно-курортне лікування. Позивач вважає, що поділом путівки Фонду не надано жодної шкоди. Також, позивач посилається на діючий колективний договір та п.4.11 Інструкції «Про забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санатрон-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

У судовому засіданні від 25.04.2014р. представник позивача адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позовні вимоги не обґрунтовані. Вказано, що спірне рішення прийнято у зв'язку із тим, що 20% вартості путівки було сплачено після виділення путівки та у зв'язку із поділом путівки між застрахованою особою ОСОБА_3 та її непрацюючим чоловіком ОСОБА_4, який не є застрахованою особою.

Представник відповідача у судовому засіданні від 25.04.2014р. адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» зареєстровано у якості юридичної особи 13.10.2010р., ідентифікаційний код: 37071763, місцезнаходження: 84551, Донецька область, м. Артемівськ, м. Часів Яр, вул. О. Кошового, б.1, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №955455 від 25.07.2013р.

Згідно копії протоколу засідання комісії із соціального страхування ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» №11 від 01.11.2012р. прийнято рішення про виділення путівки до санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам, членам їх сімей та студентам, у тому числі ОСОБА_3 (табельний номер 464) вартістю 5 439,00 грн. (розмір часткової оплати за путівку 20%: 1 087,80 грн.).

Згідно протоколу засідання комісії із соціального страхування ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» №12 від 13.12.2012р. прийнято рішення про виділення путівки до санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам, членам їх сімей та студентам, у тому числі ОСОБА_3 (табельний номер 464) та ОСОБА_4 (пенсіонер) вартістю 5 439,00 грн. (розмір часткової оплати за путівку 20%: 1 087,80 грн.) із здійсненням поділу між подружжям.

До суду надано копію листа ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» від 13.12.2012р. №507 до директора «Санаторія імені Миколи Гоголя» із клопотання про поділ путівки №122742 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із відміткою Відокремленого підрозділу «Санаторій імені Миколи Гоголя» Державного підприємства «Південна залізниця» про узгодження.

Згідно копії зворотного талону до путівки №122742, який видано Відокремленим підрозділом «Санаторій імені Миколи Гоголя» Державного підприємства «Південна залізниця», ОСОБА_3 пробула в санаторії з 17.12.2012р. по 28.12.2012р. та ОСОБА_4 пробув в санаторії з 17.12.2012р. по 25.12.2012р.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордеру №50 від 28.12.2012р. ОСОБА_3 сплачено 20 % вартості путівки (1 087,80 грн.).

Відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» за період з 13.12.2010р. по 01.10.2013р.з питань повноти нарахування, своєчасного перерахування страхових внесків ФСС з ТВП до 01.01.2011р. та дотримання порядку використання коштів Фонду, направлених на виплату допомоги та надання соціальних послуг застрахованим особам, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки №226 від 05.12.2013р.

У вказаному акті встановлено, що путівка в «Санаторій імені Миколи Гоголя» №122742 вартістю 5 439,00 грн. згідно протоколу №11 від 01.11.2012р. виділена застрахованій особі ОСОБА_3 Сплачена часткова вартість путівки на суму 1 087,80 грн. 28.12.2012р. (після строку заїзду). Встановлено, що по цій путівці перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який не є застрахованою особою. Зазначено, що поділ путівки було узгоджено з санаторієм.

У зв'язку із зазначеним відповідач встановив порушення п.4.11 та п.4.14 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 р. за N 339/16355, а також п.1 ст.47 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно акта перевірки №226 від 05.12.2013р. встановлено порушення порядку використання коштів фонду у сумі 4 351,20 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято спірне рішення №85 від 16.12.2013р., яким до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції у загальному розмірі 6 526,80 грн., у тому числі 4 351,20 грн. - сума неправомірно витрачених страхових коштів за період після 01.01.2011р. та 2 175,60 грн. - штраф у розмірі 50 відсотків неправомірно витрачених коштів (вартість наданих соціальних послуг) за період після 01.01.2011р. - 2 175,60 грн.

Спірне рішення підписане директором Артемівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а спірне рішення - без змін, про що вбачається у тому числі з рішення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.03.2014р. №05-31-517 №298

Згідно копії пенсійного посвідчення №1800213175 від 20.05.2009р. ОСОБА_4 є пенсіонером за віком.

Відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці.

У довідці ТОВ виробничої фірми «Гідрозалізобетон» (ідентифікаційний код 31049512) від 27.12.2013р. №250 зазначено, що ОСОБА_4 працював з 18.12.1976р. по 31.12.2000р. на Часовоярському заводі залізобетонних виробів «Гідрозалізобетон», а з 01.01.2001р. по 04.11.2008р. працював на ТОВ виробничій фірмі «Гідрозалізобетон».

Також, до суду надані копії: свідоцтва ОСОБА_4 про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1800213175 від 31.08.2002р., заяви ОСОБА_3 від 10.11.2012р. щодо видачі путівки; довідки №4/105 від 12.12.2012р. для одержання путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_3; довідки №34 від 24.03.2012р. для одержання путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_4; виписки № 503 із медичної картки стаціонарно хворого ОСОБА_4; трудової книжки ОСОБА_4

Згідно абзацу другого п.6.3 копії колективного договору ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» на 2012р.-2014р. передбачено, що роботодавець зобов'язується надавати матеріальну допомогу та виділяти путівки на санаторно-курортне оздоровлення згідно медичної довідки пенсіонерам (заводу, фірми), які не працюють.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів знаходження ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон», а також доказів того, що позивач є правонаступником Часовоярського заводу залізобетонних виробів «Гідрозалізобетон», на якому ОСОБА_4 працював до 01.01.2001р.

Пунктом другим ст.2 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що застрахована особа - це найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Частиною першою ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; 2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, відомостей щодо здійснення ОСОБА_4 трудової діяльності у грудні 2012р. до суду не надано.

Таким чином. станом на грудень 2012р. ОСОБА_4 не був застрахованою особою у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Статтею 47 вказаного Закону передбачено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Таким чином, саме правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначає умови та порядок отримання застрахованими особами та членами їх сімей санаторно-курортного лікування, яке здійснюється за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до п.4.5 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. N 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 р. за N 339/16355, встановлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення застрахованій особі путівки в двомісний номер з частковою оплатою в розмірі 20 відсотків її вартості, а путівки в одномісний номер - з частковою оплатою в розмірі 50 відсотків її вартості.

Згідно п.4.11 вказаного Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

Для фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, та фізичної особи, застрахованої на добровільних засадах, рішення про поділ путівки приймається директором районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, де така особа згідно з пунктом 4.3 цього Порядку отримує путівку.

Путівки для лікування дитини або двох дітей в супроводі дорослого не підлягають поділу для спільного санаторно-курортного лікування відповідно двох дорослих або двох дорослих та дитини.

Пунктом 4.8 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), для самостійного лікування дитини, яка є членом сім'ї застрахованої особи, у санаторно-курортному закладі для дітей за наявності у дитини медичних показань на санаторно-курортне лікування з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків вартості путівки на підставі заяви застрахованої особи та медичної довідки для дитини.

У відповідності до п.4.9 вказаного порядку комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки (путівок) згідно з медичними показаннями для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на цьому підприємстві та перебувають у шлюбі, або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини або чоловіка), який працює на іншому підприємстві і є застрахованою особою, та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання.

Путівка члену сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання), видається за умови надання довідки з місця його основної роботи (навчання) про те, що він не користувався цією соціальною послугою протягом календарного року.

При визначенні часткової оплати за путівку, що виділяється члену сім'ї, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктами 4.5 та 4.6 цього Порядку.

При цьому, видача страхувальником путівок особам, які не працюють на цьому підприємстві, крім випадків, передбачених пунктами 4.8 та 4.9 цього Порядку, забороняється, про що зазначено у п.4.10 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

ОСОБА_4 не належить до осіб, які визначені пунктами 4.8 та 4.9 вказаного Порядку, а тому поділ путівки та її видача для спільного санаторно-курортного лікування подружжю була здійснення з порушенням вказаного Порядку.

Суд вважає, що висновок відповідача про порушення п.4.11 вказаного Порядку є законним та обґрунтованим.

Крім того, згідно п.4.13 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

При цьому п.4.14 вказаного Порядку встановлено, що за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

Як було встановлено під час перевірки та підтверджено під час судового розгляду справи часткова оплата вартості путівки була здійснення 28.12.2012р., тобто після використання путівки, що є порушенням п.4.14 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

Таким чином, висновок відповідача про порушення п.4.14 вказаного Порядку відповідає обставинам справи.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», страховик має право: - проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; - накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Крім того, за приписами п.3 ч.2 ст.28 вказаного Закону, страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Згідно п.6.1 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» передбачено, що виконавча дирекція Фонду, виконавчі дирекції відділень Фонду, районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду, комісії (уповноважені) із соціального страхування здійснюють контроль за розподілом, обліком, зберіганням, видачею, використанням путівок, здійсненням часткової оплати за путівки та звітністю по путівках.

За приписами ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до ч.4 вказаної статті, право розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, керівники районних, міжрайонних, міських, районних у містах виконавчих дирекцій відділень Фонду.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що спірне рішення прийнято обґрунтовано, у межах наданих відповідачу повноважень, згідно наведених законодавчих приписів, та є правомірним.

Також, суд зазначає, що Інструкція «Про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02 червня 2005 р. N 55, - втратила чинність 30.04.2009р. згідно з постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року N 12, а п.4.11 вказаної Інструкції, на якій посилається позивач, - виключено згідно з постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.05.2006 р. N 45.

Крім того, п.4.11 вказаної Інструкції, в редакції чинній до набрання чинності постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.05.2006 р. N 45, було передбачено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування в межах фінансових можливостей, як виняток, може приймати рішення про виділення однієї путівки протягом двох календарних років відповідно до медичних показань непрацюючому ветерану війни та праці, який перед виходом на пенсію працював на даному підприємстві, в установі, організації. При визначенні часткової оплати за путівку, що видається непрацюючому ветерану війни та праці, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктом 4.4 цієї Інструкції.

Як було встановлено судом, перед виходом на пенсію ОСОБА_4 не працював на ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» (ідентифікаційний код 37071763), а працював на Товаристві з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Гідрозалізобетон» (ідентифікаційний код 31049512), а останній запис у трудовій книжці - припинення виплати допомоги по безробіттю.

Також, суд звертає увагу позивача, що положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розповсюджується на ветеранів праці, які є застрахованими особами. Оздоровлення ветеранів праці може здійснюватися на підставі Закону України від 16.12.1993 р. N 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», згідно якого вони мають переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначене відповідає позиції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка викладена у листі від 29.10.2007 р. N 06-14/М-210з-311.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірне рішення згідно частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог слід відмовити.

Як вбачається із квитанції №21-2619283/С від 21.03.2014р. та квитанції №04-2660187/С від 04.07.2014р., за позовом ТОВ «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» сплачено 182,70 грн. судового збору.

Частиною другою ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлені у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, за приписами ч.3 вказаної статті, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2014р. - 1218,00 грн.

При цьому ч.3 ст.4 «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, з позивача повинно бути стягнуто 1 644,30 грн. судового збору ((1218,00х1,5) - 182,70).

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» до Артемівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Часовоярський завод «Гідрозалізобетон» (ідентифікаційний код: 37071763, місцезнаходження: 84551, Донецька область, м. Артемівськ, м. Часів Яр, вул. О. Кошового, б.1) на користь Державного бюджету України (рахунок №31217206784005, отримувач: ГУКСУ у Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ отримувача: 38034015) суму судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 25 квітня 2014 року, складання постанови у повному обсязі - 28 квітня 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.