Рішення № 38429336, 23.04.2014, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/6524/13-ц

2/256/556/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Донецьк

Калінінській районний суд м. Донецька у складі:

головуюча суддя - Гладка І.А.,

при секретарі - Запарі С.Р.,

з участю сторін:

представник позивача - не з'явився,

відповідачів - не з'явились,

представника ОСОБА_1 - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яку обґрунтував наступними обставинами.

14 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на ВАТ «Сведбанк», яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на виконання умов якого банк надав позичальнику вказану суму коштів, які було використано ним на придбання квартири. Позичальник зобов'язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені умовами договору. Між банком та позичальником 30 листопада 2005 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, був укладений іпотечний договір, предметом якого виступила квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У зв'язку із смертю позичальника, договірні зобов'язання за кредитним договором залишились невиконаними. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу. В свою чергу, 28 листопада 2012 року, між ТОВ «Вектор Плюс» та позивачем був укладений договір факторингу. 13 березня 2013 року позивач надіслав на адресу П'ятої донецької державної нотаріальної контори заяву-претензію з вимогами до спадкоємців. У відповідь на заявлену претензію до спадкоємців, позивач отримав лист про те, що спадкова справа була заведена 31 січня 2009 року за заявами спадкоємців боржника - відповідачів. Позивач звернув увагу суду на те, що цивільним законодавством України передбачається, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Тобто, отримання свідоцтва про право на спадщину є виключно правом спадкоємця, а не його обов'язком. Відсутність свідоцтва на право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Таким чином, на думку позивача, відповідача є його боржниками , оскільки з прийняттям спадщини вони успадкували не тільки права на майно, що належало спадкодавцю, а й усі його обов'язки, включаючи невиконані договірні зобов'язання за кредитним договором. Як зазначив позивач, 24 квітня 2013 року він надіслав на адресу відповідачів вимогу досудового врегулювання спору з пропозицією виконати договірні зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором в добровільному порядку. Проте договірні зобов'язання за договором залишились невиконаними. Станом на 29 липня 2013 року заборгованість за договором становить 25148,70 дол. США: за кредитом - 23179,70 дол. США; по відсотках - 1969 дол. США, що в перерахунку в національну валюту за офіційним курсом НБУ становить 201013,56 грн.

Представник позивача - Лавренова О.В., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, відповідно до якої просив суд відкласти судове засідання задля забезпечення явки уповноваженого представника, у зв'язку із занятістю о 10:00 год. 23 квітня 2014 року в судовому засіданні Кіровського районного суду м. Донецька. Разом із тим, як вбачається судом із матеріалів справи позивач має як найменш двох повноважних представників - Оксенгорову Л.В. та Лавренову О.В., про що свідчать копії відповідних довіреностей, якій долучені до матеріалів справи. При цьому ухвала суду про витребування доказів від 17 березня 2014 року, позивачем виконана не була. Таким чином, беручі до уваги вищевикладене, а також те, що позивач є юридичною особою та має право уповноважити будь-яку особу на представлення своїх інтересів, суд визнав неявку представника позивача у судове засідання неповажною та ухвалив розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи документів у відсутність представника позивача.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак надали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_6 зазначила, що 22 грудня 2008 року ОСОБА_1 повідомила банк про смерть її батька - позичальника ОСОБА_3, однак в шестимісячний строк банк не звернувся до спадкоємців із відповідною вимогою. Крім того, яка зазначила ОСОБА_6 ВАТ «Сведбанк» був позбавлений права грошової вимоги за кредитним договором, а й отже, на її думку, це право не перейшло до ТОВ «Вектор Плюс». 28 листопада 2013 року року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу якого Банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначені у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. В цей же день 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»(Клієнт) та позивач уклали новий договір факторингу, предметом якого є відступлення Клієнтом Фактору свого права вимоги заборгованості боржників перед ПАТ «Сведбанк» по кредитних договорах, укладених з боржниками і зазначені в Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення. ОСОБА_6 звернула увагу суду на те, що відповідно до Договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до договору додаються додатки, яка є невід'ємною частиною договору. Матеріали справи вказаних додатків не містять, крім того, згідно наданого позивачем копії Договору відсутній повний його текст, а в наявності лише його сторінки №1-6,12 (відсутня печатка банку на підписі голови правління ТОВ «Сведбанк», що ставить під сумнів справжність цього договору). Згідно наданого позивачем копії Договору факторингу №15 від 28.11.2012 року також відсутній повний його текст, а лише в наявності сторінки №№1,2,4-8,28. Також відсутні додатки до договору. Як зазначила представник відповідача, позивачем на адресу відповідачів не направлялись ані документи про відступлення права вимоги, ані вимоги щодо виконання зобов'язання за кредитним договором.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 158 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у відсутність відповідачів та представника відповідача.

Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629, 638 Цивільного кодексу України встановлено що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в термін відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 Цивільного кодексу України визначений предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ст. 1083 Цивільного кодексу України, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно змісту ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом встановлено, що 14 листопада 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ИК-21/01/05, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 27200 дол. США на строк з 14.11.2005 року по 13.11.2025 рік, а Позичальник зобов'язався повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені умовами Договору, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія відповідного договору.

30 листопада 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір №47 на забезпечення виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов Договору та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання, предметом якого була визначена квартира АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого у реєстрі за №9862; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька №8996077 від 18.11.2005 року, реєстраційний номер 4196579, про що свідчать копії відповідних документів, що долучені до матеріалів справи.

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік. Відповідне свідоцтво було отримано банком 22 грудня 2008 року, про що на його копії міститься відповідна відмітка. При чому ця обставина позивачем не оспорюється, а документ був наданий у якості додатків на підтвердження позовних вимог.

Судом також встановлено, що 13 березня 2013 року позивач надсилав на адресу П'ятої донецької державної нотаріальної контори заяву-претензію за вих. № 13032013/06 з вимогами до спадкоємців, у відповідь на яку 19 березня 2013 року листом за вих. № 165/03-14, що на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_3, була відкрита 31.01.2009 року спадкова справа № 76/2009; свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Із долученої до матеріалів справи копії листа за вих. № 24042013/02 від 24.04.2013 року судом вбачається, що позивач звертався до відповідачів із вимогою щодо добровільного виконання зобов'язань за кредитним договором. На підтвердження факту відправлення вищезазначеної вимоги позивач надав реєстр поштових відправлень, згідно якого вона булав направлена відповідачам за адресою: АДРЕСА_2, за №№ відправлень 0407309670518; 0407309670500.

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи документів, між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, про що свідчить його копія, долучена до матеріалів справи (сторінки 1-8, 28). 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та позивачем було укладено договір факторингу про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором № ИК-21/01/05 від 14.11.2005 року.

ОСОБА_6 також були надані до суду роздруківки за результатами пошуку штрих кодових ідентифікаторів №№ 0407309670518; 0407309670500. Разом із тим суд розцінює ці документи як не допустимі письмові докази по справі, оскільки вони не оформлені/не одержані у встановленому законом порядку та з них не вбачається джерел офіційного походження, а й отже не відповідають вимогам ст.ст. 59, 64 ЦПК України.

Під час ухвалення рішення по справі суд виходив з того, що відповідачами був дотриманий встановлений ст. 1281 ЦК України порядок повідомлення кредиторів про борги спадкодавця - ОСОБА_3, оскільки кредитор був належним чином повідомлений спадкоємцями, що підтверджується фактом наявності у позивача копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 з відповідною відміткою уповноваженої особи кредитора про її отримання 22 грудня 2008 року. Таким чином первісний кредитор втратив право вимоги 23 травня 2009 року. Отже, позивач, з урахуванням вимог ст.ст. 1077, 1078, 1083 ЦК України, не отримував від клієнта права майбутньої вимоги за кредитним договором № ИК-21/01/05 від 14.11.2005 року, у зв'язку із тим, що право вимоги було втрачено первісним кредитором 23 травня 2009 року.

Аналіз фактично встановлених обставин справи та вимог цивільного законодавства дозволяє суду зробити висновок про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, а й отже у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд відмовляє за необгрунтованістю вимог.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 525, 526, 527, 530, 533, 534, 549, 551, 611, 624, 625, 629, 638, 1054, 1077, 1078, 1083, 1218, 1220, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57, 59, 60, 64, 88, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка 23.04.2014