Ухвала суду № 38428035, 22.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 815/7547/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: Представник позивачаПономаренко Ю.П. (довіреність)ДПІКулинич К.С. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі за позовом приватного малого підприємства „Тумен" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013 року № 0002532230, № 00025252230; № 0002542230, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013 року № 0002532230, № 00025252230; № 0002542230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013 року № 00025252230, яким Приватному малому підприємству «Тумен» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6277,00 грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013 року № 00025352230, яким Приватному малому підприємству «Тумен» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 663 635,00 грн., у тому числі за основним платежем 442 423,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 221 212,00 (двісті двадцять одна тисяча двісті дванадцять) грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013 року № 00025452230, яким Приватному малому підприємству «Тумен» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 706 703,00 грн., в тому числі за основним платежем 471 135,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 235 568,00 грн.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було здійснено повного і об'єктивного розгляду обставин справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне мале підприємство «Тумен» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.12.2012 року за №15561050016015579 (т.2 а.с.107).

Позивач зареєстрований в Державні податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси як платник податків 16.01.1996 року за № ЧП-424 (т.2 а.с.108).

На підставі наказу від 25 вересня 2013 року за №787 (т.1 а.с.36), в період з 25 вересня 2013 року по 01 жовтня 2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Галицька кабельна компанія», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року.

За результатами цієї перевірки 08.10.2013 року відповідач склав акт № 2003/15-53/22-3/22477547, яким встановлені порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що виразилося в завищені податкового кредиту за серпень 2012 року на 448700 грн., чим завищено значення р.24 звітної Декларації з податку на додану вартість (вх.№9057333657 від 20.09.2012 року) на 6277 грн. та занижено сплату податку на додану вартість за серпень 2012 року на 442423 грн.; та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що виразилося в заниженні позивачем сплати податку на прибуток в розмірі 471135 грн., оскільки в Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року безпідставно відображено суму витрат по постачальнику ТОВ «Галицька кабельна компанія» у розмірі 2243500 грн. (т.1 а.с.16-34).

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 21.10.2013 року № 00025252230, яким позивачу, за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6277 грн. (т.1 а.с.13),

- від 21.10.2013 року № 0002532230, яким позивачу, за порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 663635 грн., в тому числі за основним платежем 442423 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 221212 грн. (т.1 а.с.14),

- від 21.10.2013 року № 0002542230, яким позивачу, за порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 706703 грн., в тому числі за основним платежем 471135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 235568 грн. (т.1 а.с.15).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Як вибачається з матеріалів справи, позивач (Покупець) уклав договір купівлі продажу з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька кабельна компанія» (Продавець) від 01.03.2012 року №11 за яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його (т.1 а.с.38).

Товаром за цим договором є катанка КМ-ЛП 8, струмопровідна мідна жила різних діаметрів, дріт мідний м'який різних діаметрів, дріт мідний твердий різних діаметрів, дріт алюмінієвий м'який різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий різних діаметрів, катанка алюмінієва різних марок і діаметрів, пластикат ПВХ, поліетилен.

Згідно з п.2.1 ч.2 вищевказаного договору передбачає, що оплата товару за цим договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати товару.

Суд встановив, що позивач здійснив 100% попередню оплату за цим договором, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.1 а.с.70).

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не мав ділової мети при проведенні операції з постачальником ТОВ «Галицька кабельна компанія» і, як наслідок, отримання виключно податкової вигоди без здійснення реальної господарської операції.

Варто зазначити, що згідно з довідкою АА №729948 позивач має право займатися, згідно з КВЕД-2010, виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів, оптовою торгівлею іншими машинами й устаткуванням, діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажним автомобільним транспортом, оптовою торгівлею металами та металевими рудами (т.2 а.с.107).

З огляду на те, що за договором купівлі - продажу, укладеним позивачем з ТОВ «Галицька кабельна компанія» позивач придбав матеріали (катанку КМ-ЛП 8, струмопровідну мідну жилу різних діаметрів, дріт мідний м'який різних діаметрів, дріт мідний твердий різних діаметрів, дріт алюмінієвий м'який різних діаметрів, дріт алюмінієвий твердий різних діаметрів, катанку алюмінієва різних марок і діаметрів, пластикат ПВХ, поліетилен), суд робить висновок, що вказана господарська операція реально пов'язана з його господарською діяльністю.

Отже, придбання перелічених матеріалів позивачем за договором укладеним з ТОВ «Галицька кабельна компанія», повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

До того ж, як вибачається з матеріалів справи Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі № 813/6919/13-а, було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо складання акту від 30.08.2013 року № 110/44/22-10/32800603 „Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ „Галицька кабельна компанія" з питань взаєморозрахунків з ПП Фірма „Галторг" за серпень 2012 року, який був підставою проведення позапланової перевірки та донарахування санкцій Позивачу.

Також, як було встановлено судом першої інстанції, впродовж судового розгляду справи, придбані матеріали позивач використав для власного виробництва кабельної продукції. Вироблена продукція була поставлена (продана) покупцям ПАТ «Нова лінія», ТОВ «Торговий дім «Катех», ТОВ «Електрокабель», ПКВ «Мастер - А», ТОВ «ТД «Олді».

Дані факти підтверджуються копіями договорів постачання з зазначеним контрагентами, які містяться в справі.

Також суд встановив, що за отримання, зазначених вище, матеріалів позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості матеріалів, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеним з ТОВ «Галицька кабельна компанія» позивач правомірно включив до складу витрат.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З сукупного аналізу вказаних норм закону суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавалися позивачу послуги з продажу та поставки товару, а позивач свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Також суд звертає увагу, що згідно з п.183.1 ст.183 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагент ТОВ «Галицька кабельна компанія на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що підтвердив представник позивача, а відповідач не заперечував.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.4 п.198.2 ст.198 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначеної податкової накладної від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором послуг підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, договорами та інше (т.1 а.с.38-74).

Суд вважає хибним висновок відповідача про те, що той факт, що при проведенні ланцюгової перевірки постачальників - контрагентів податкові органи зняли суму з податкового зобов'язання одного з попередніх в ланцюзі постачальників є беззаперечною підставою вважати, що господарські операції з позивачем не мали реального характеру.

Як вже було зазначено судом вище, Позивач та його контрагент ТОВ «Галицька Кабельна компанія» на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги приватного малого підприємства „Тумен" про визнання незаконними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013 року № 0002532230, № 00025252230; № 0002542230 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі № 815/7547/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 23 квітня 2014 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль