Постанова № 38426322, 28.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014 справа №905/8140/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубченко І.В.суддівПопков Д.О., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:Станішевський І.С. довіреність №14-69 від 22.03.13 р.від відповідача:Петровський Є.Л., довіреність б/н від 26.07.13 р розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київна рішення господарського судуДонецької областівід11.03.2014 р.(повний текст підписано 14.03.2014 р.)по справі№905/8140/13 (суддя Зекунов Е.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськпростягнення 1631339,46 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ про стягнення 12731653,98грн. боргу, 65676,50грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 437741,55грн., 1251483,72грн. пені та 1826783,71грн. штрафу (7%), що в загальній сумі складає 16313339,46грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2014р. (повний текст підписано 14.03.2014р.) у справі №905/8140/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у розмірі 12731653 грн.98 коп., інфляційні нарахування у розмірі 65676 грн.50 коп., три відсотки річних у розмірі 437741 грн.55 коп., пеню у розмірі 125148 грн.37 коп., штраф у розмірі 182678 грн.37 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 68820 грн. Крім того, відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/8140/13 щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 12731653 грн. 98 коп. до 31.12.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, всупереч умов договору, не виконав своєчасно свої зобов'язання стосовно оплати спожитого природного газу, що є порушенням як умов договору №14/2368/11 від 30.09.2011р., так і ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. У зв'язку із простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо оплати, відповідно до умов договору, зокрема, пункту 6.1., 7.2 з відповідача підлягає стягненню пеня та штраф, а також втрати від інфляційних процесів та 3% річних. Між тим, у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України судом першої інстанції зменшено суму пені та штрафу, заявлену позивачем, та присуджено до стягнення 125148,37грн. пені та штрафу в розмірі 182678,37грн. Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, судом першої інстанції стягнуто у повному обсязі.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2014р. у справі №905/8140/13 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 10758,78 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені у сумі 1126335,35 грн. та штрафу у сумі 1644105,34 грн. задовольнити у повному обсязі, та скасувати рішення в частині надання відстрочки виконання рішення щодо стягнення суми основного боргу. Крім того,

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначив, що всупереч статям 33, 34 ГПК України відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання з вчасної оплати отриманого газу, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Також, на думку апелянта у позивача відсутні відомості, які б підтверджували наявну загрозу банкрутства відповідача. Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції в порушення положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшив розмір пені, заявлений до стягнення. Крім того, апелянт зазначає, що жодних обставин, фактичне настання яких зробило неможливим виконання оскаржуваного судового рішення, відповідачу у своїй заяві не наведено, тому підстави для відстрочки виконання судового рішення відсутні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. у справі №905/8140/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач погоджується з рішенням господарського суду та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, та посилається на важкий фінансовий стан комунального підприємства, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, також на те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, які мають заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, а також розмір стягнутих з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності, тому суд першої інстанції обґрунтовано скористався своїм правом, передбаченим ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, та зменшив суму пені та штрафу. Крім того, на виконання умов вище вказаного договору, 01.04.2014 р., сума основного боргу по справі була повністю сплачена, копія платіжного доручення №2399 до заперечення додається.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.04.2014р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2014р., проти задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

30 вересня 2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (Покупець) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2368/11 (далі - Договір, а.с.18-23).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Згідно до п.п.6.1.,6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.

У відповідності до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Подавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 20.01.2012р., №4 від 27.06.2012р., №5 від 28.12.2012р. сторони вносили зміни до Договору щодо ціни на газ.

Додатковою угодою №3 від 01.02.2012р. сторони виклали п.6.3. Договору в наступній редакції: "В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, що надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за природний газ, спожитий у 2012 році за цим Договором".

Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р., 31.10.2012р., 26.11.2012р.,30.11.2012р., 31.12.2012р. 31.01.2013р. (а.с.30-44). вбачається, що на підставі Договору відповідач прийняв від позивача у жовтні - грудні 2012 року імпортований природний газ в обсязі 3 359,708 тис.куб.м. Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором протягом жовтня-грудня 2012 року, виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.

Станом на 06.12.2013 року сума основної заборгованості ТОВ "Краматорськтеплоенерго" за Договором за використаний природний газ складає 12731653,98грн. Вказана сума боргу визнається відповідачем у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив від 10.12.2013р. (а.с.81)

Неналежне виконання ТОВ "Краматорськтеплоенерго" своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №14/2368/11 від 30.09.2011р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки газу. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом про стягнення 12731653,98грн. боргу, 65676,50грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 437741,55грн., 1251483,72грн. пені та 1826783,71грн. штрафу (7%), що в загальній сумі складає 16313339,46грн.

Станом на 06.12.2013 року сума основної заборгованості ТОВ "Краматорськтеплоенерго" за Договором за використаний природний газ складає 12731653,98грн. Вказана сума боргу визнається відповідачем у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив від 10.12.2013р. (а.с.81)

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 12731653,98 грн. оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарський суд першої інстанції, визнав обґрунтованим та арифметично вірним, та таким, що відповідає нормам Цивільного кодексу України, тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 437741,55грн. та інфляційних втрат у розмірі у розмірі 65676,50грн. правомірно задоволенні.

Крім цього, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача: 1251483,72грн. пені та 1826783,71грн. штрафу (7%).

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати природного газу, то суд правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених пунктом 7.2. договору пені та штрафу.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції вірно встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та є арифметично вірним.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1251483,72грн., нарахована на заборгованість за Договором №14/2368/11 та за невиконання рішення господарського суду Донецької області у справі №5006/17/100/2012 за зобов'язаннями у періоди квітень - травень 2012 року, липень 2012 року, серпень - грудень 2012 року.

Стягненню на користь позивача також підлягає вірно розрахована сума штрафу (7%) у розмірі 1826783,71грн., нарахованого на прострочену понад тридцять днів заборгованість за поставлений природний газ за період з серпня по грудень 2012 року.

Між тим, відповідачем подане клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що основним предметом діяльності ТОВ "Краматорськтеплоенерго" є виробництво, транспортування та постачання теплової і електричної енергії. Основним споживачем послуг підприємства є населення, яке складає 88% від загальної кількості споживачів.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши обставини викладені у клопотанні, положення навеених норм чинного законодавства, а також приймаючи до уваги критерії винятковості обставин, інтереси та майновий стан обох сторін, причини неналежного виконання зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про його задоволення, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.

Станом на 01.02.2014 року дебіторська заборгованість населення за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання склала 57 444 315, 63 грн. При цьому законодавством України не передбачено реального механізму стягнення пені з населення за несвоєчасну сплату за надані житлово-комунальні послуги. Відповідач здійснює передбачені законодавством заходи щодо примусового стягнення заборгованості з боржників. Протягом 2013 року до Краматорського міського суду було направлено 2 355 заяв про видачу судових наказів і позовних заяв на загальну суму боргу 13 360 389, 55 грн. але в 2013 році у примусовому порядку від боржників було отримано лише 2 192 293, 98 грн.

Дебіторська заборгованість юридичних осіб за теплову енергію склала 8 039 087, 55 грн., в тому числі заборгованість бюджетних установ, які здійснюють розрахунки за спожиту теплову енергію з обов'язковим дотриманням процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" - 4 859 000 грн. Несвоєчасні розрахунки за спожиту теплову енергію з боку бюджетних установ обумовлені відсутністю або несвоєчасним фінансуванням з бюджетів різних рівнів.

Для підтримання обладнання ТЕЦ і мереж у робочому стані, а також для розрахунків з постачальниками енергоресурсів і іншими контрагентами, Відповідач змушений звертатись до банківських і фінансових установ для отримання кредитних коштів. Станом на 31.12.2013 року кредитні зобов'язання Відповідача складають 154 547 000 грн. Відповідач здійснює господарську діяльність використовуючи орендовані на тривалий час у комунального підприємства об'єкти нерухомості, обладнання і теплові мережі. Все ліквідне майно та майнові права на отримання грошових коштів від реалізації теплової і електричної енергії споживачам ДП "Енергоринок" і ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" передано у заставу АТ "Ощадбанк". За 2013 рік заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожитий природний газ склала 45 298 766, 70 грн. і у разі відсутності у 2014 році фінансування державних програм щодо погашення теплопостачальній організації різниці у тарифах на теплову енергію Відповідач не зможе отримати додаткові кредитні кошти, оскільки все майно підприємства і ліквідні майнові права знаходяться у заставі. Додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення штрафних санкцій може призвести до банкрутства підприємства Відповідача і поставить під загрозу можливість забезпечення теплом споживачів міста Краматорська.

У зв'язку з тим що право суду про зменшення розміру пені та штрафу передбачено як ч.2 ст.233 ГК України, так і п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та враховуючи: мету діяльності відповідача; об'єктивність причин виникнення заборгованості; суспільний інтерес; надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з боргом; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційних втрат, що частково компенсує можливі збитки, - висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % є законним та обґрунтованим. Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 125148,37грн. та штраф в розмірі 182678,37грн.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/8140/13 по стягненню суми основного боргу у розмірі 12731653 грн. 98 коп. до 31.12.2014 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, зокрема має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому суд зважає, що згідно приписів частини 1, 3 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У судовому засіданні встановлено, що господарська діяльність Відповідача з виробництва і постачання теплової енергії населенню та релігійним організаціям є стабільно збитковою. В першу чергу це обумовлено невідповідністю встановлених уповноваженим державним органом тарифів на теплову енергію фактичним витратам Відповідача на виробництво і надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У 2012 році Відповідач завдяки реалізації державної програми з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування повністю погасив заборгованість перед Позивачем за спожитий у 2011 році природний газ, а також частково погасив заборгованість за 2012 рік на загальну суму 35 339 704, 93 грн.

Приймаючи до уваги, що лише за 2012 рік обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію перед ТОВ "Краматорськтеплоенерго" склав 62 245 205грн., погашення боргу за спожитий у грудні 2012 року природний газ було заплановано на 2013 рік відповідно до державних програм, передбачених у Законі України "Про державний бюджет України на 2013 рік".

27.07.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 04.07.2013 року N 391-VII, згідно якому Закон України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" доповнено статтею 22. Відповідно до вказаної статті Кабінету Міністрів України надано право реструктурувати фактичну бюджетну заборгованість за визначеними ним видатками державного бюджету, що виникла станом на 1 січня 2013 року, у встановлених ним обсягах шляхом видачі фінансових казначейських векселів.

Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 24 жовтня 2013 року N 658-VII (надалі - Закон) внесено зміни до частини першої статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік". Згідно вказаних змін статтю 22 Закону доповнено наступним:

"перше речення після слів і цифр "що виникла станом на 1 січня 2013 року" доповнити словами "та заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування";

"доповнити третім реченням такого змісту: "Підприємства, які надають послуги з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, та підприємства, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, мають право погашати кредиторську заборгованість перед постачальниками природного газу виданими фінансовими казначейськими векселями, а постачальники природного газу зобов'язані приймати фінансові казначейські векселі для погашення заборгованості таких підприємств за використаний природний газ".

21.09.2013 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. N 683 "Деякі питання випуску фінансових казначейських векселів" (надалі - Постанова). Пунктом 1 даної Постанови передбачено видачу органами Державної казначейської служби фінансових казначейських векселів для реструктуризації фактичної бюджетної заборгованості, що утворилася станом на 1 січня 2013 р., з урахуванням стану її погашення за видатками (далі - фактична бюджетна заборгованість) за узгодженими з відповідними головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетними програмами (крім видатків на оплату праці та соціальне забезпечення), в тому числі в частині бюджетної кредиторської заборгованості розпорядників бюджетних коштів та заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

15.10.2013 року між Позивачем та Відповідачем було підписано протокол узгодження можливих розрахунків погашення заборгованості за природний газ за рахунок різниці в тарифах на теплову енергію на суму 12 731 653, 98 грн.

На виконання пункту 5 Постанови, Відповідач надав до територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу всі необхідні документи для визначення суми заборгованості, яка підлягатиме погашенню. Протоколом №76 від 08.11.2013 року затверджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, який для Відповідача складає 162 708 128 грн., в т.ч. числі за 2012 рік 62 245 205 грн.

У зв'язку з відсутністю фінансування у 2013 році вказана державна програма не була реалізована.

Крім того, колегія апеляційної інстанції прйшла до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла не з вини відповідача, а з об'єктивних причин, відповідач, при надходженні грошових коштів від населення, регулярно здійснював платежі за отриманий природний газ по договору від 30.09.2011р. №14/2368/11 та добросовісно вживав усіх можливих заходів щодо виконання зобов'язання за вказаним договором.

Зокрема, 17.02.2014 року укладено договір №235/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік". Сторонами договору окрім інших є Позивач і Відповідач. Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. N 30. Реалізація сторонами умов даного договору дасть можливість повність погасити суму основного боргу по справі.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд пооджується з висновком суду першої інстнції, що заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/8140/13 по стягненню суми основного боргу у розмірі 12731653 грн. 98 коп. до 31.12.2014 року підлягає задоволенню.

Варто зазначити, що відповідно до реалізація сторонами умов договору №235/30 від 17.02.2014 р., в судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач надав докази, що 01.04.2014 року платіжним дорученням №2399 заборгованість за договором у сумі 12731653,98 грн. була погашена, крім того 19.03.2014 р. платіжним дорученням №2168 була погашена і заборгованість, що була присуджена до стягнення оскаржуваним рішенням, а саме 65676,50грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 437741,55грн., пені в розмірі 125148,37грн. та штрафу в розмірі 182678,37грн.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства.

Між тим, викладені у апеляційній скарзі доводи, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними умов договору, і на яких ґрунтуються висновки суду апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2014 р. (повний текст підписано 14.03.2014р.) у справі №905/8140/13, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2014 р.(повний текст підписано 14.03.2014 р.) у справі №905/8140/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.03.2014 р.(повний текст підписано 14.03.2014 р.) у справі №905/8140/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС