Вирок № 38425249, 25.04.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1229/14-к

Провадження № 1-кп/265/138/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі оловуючого судді - Мельник І.Г.,

при секретарі - Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора - Балабан О.О.,

захисника - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження № 12013050290000514 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, працюючого водієм в УАТ і СМ, одруженого маючого на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, маючого середню освіту, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2013 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Fiat-Dukato реєстраційний номер НОМЕР_3, належним ОСОБА_6 на праві власності, рухався заднім ходом по прилеглої території до магазину «Меблі», розташованого в будинку 24 по вулиці Азовстальської в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя з боку центрального входу в напрямку вулиці 50 років Жовтня. Перебуваючи в районі куту будинку № 24 водій ОСОБА_4 проявив неуважність і необережність порушивши вимоги п.10.1 та п.10.9 Правил дорожнього руху України.

Перед початком руху та будь якою зміною напрямку свого руху заднім ходом у напрямку виїзду з прилеглої території магазину водій ОСОБА_4, проявляючи неуважність та необережність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалася на зустріч автомобілю.

В результаті наїзду потерпілої ОСОБА_2 були причинені тілесні ушкодження у вигляді: вивиху лівої гомілки назад, внутрішньо суглобового багатооскольчатого перелому зовнішнього виростка вели гомілкової кістки головки малогомілкової кістки лівої гомілки із зсувом відламків, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцять один день.

В причинному зв'язку з настанням події полягає порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.10.1, п.10.9 Правил дорожнього руху України, де зазначено:

п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він в разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 21 листопада 2013 року він приїхав до магазину «Меблі» по вулиці Азовстальської, 24, де погрузився, оформив документи та зібрався виїжджати. Перед початком руху він подав сигнал заднього руху, подивився в дзеркала, включив передачу, знову подав сигнал і лише після цього почав рух. Коли проїхав трохи назад відчув опір руху, тому зупинився і вийшов з машини. Коли пройшов назад, то побачив під заднім колесом потерпілу, витягнув її, викликав швидку допомогу та органи ДАІ. Автомобіль «Fiat-Dukato" (мікроавтобус) належить ОСОБА_6, він же має право керувати даним автомобілем за дорученням. У день скоєння ДТП він був тверезий. Також вказував про те, що матеріально допомагав потерпілої коли вона перебувала в лікарні, а потім вдома. Цивільний позов прокурора визнає у повному обсязі, потерпілої частково.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 21 листопада 2013 року близько 14.00 години вона хотіла зайти в меблевий магазин , біля магазину стояв мікроавтобус , однак вона не чула сигналу водія про те, що він почав рух і опинилася під заднім колесом автомобіля. Після даного наїзду у неї був перелом , вивернуло коліно , вона проходила курс лікування спочатку в лікарні , в даний час удома , оскільки не ходить , відчуває різкі болі . Коли вона перебувала в лікарні , обвинувачені справді приходив до неї , оплачував її лікування , цікавився її станом у лікуючого лікаря . Коли її відправили додому на амбулаторне лікування , то обвинувачений перестав їй допомагати. Просить стягнути із обвинуваченого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн., моральної шкоди 13000 грн. від різких болів не спить ночами, від цього стало боліти серце, у неї змінився весь устрій життя, не може нікуди вийти, навіть у туалет, родичі постійно находяться поруч з нею, що дуже сильно впливає на неї морально .

Представник цивільного відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «СТ»Іллічівське». Відповідно до ст..26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5% страхового відшкодування за виплату передбачену при відшкодуванні шкоди здоров'ю. З боку обвинуваченого страховик був повідомлений про настання страхового випадку своєчасно, однак позовні вимоги потерпілої визнає частково, так як на підтвердження матеріальної шкоди не були надані письмові документи.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України прийшов до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого, потерпілої, представника цивільного відповідача та дослідити документи і дані у справі, що характеризують особу обвинуваченого.

Вина обвинуваченого у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілої середньої тяжкості тілесні ушкодження доведена окрім показань обвинуваченого та потерпілої, дослідженими документами, що перевірені в судовому засіданні, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього, відповідно до яких визначено місце наїзду водія автомобіля «Fiat-Dukato реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода;

- висновком судової авто технічної експертизи, відповідно до якого порушення п.10.1, п.10.9 Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Fiat-Dukato реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв'язку с настанням події;

- висновком судово-медичної експертизи № 649 від 16.12.2013 року згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: вивих лівої гомілки назад, внутрішньо суглобовий багатооскольчатий перелом зовнішнього виростка вели гомілкової кістки, головки малогомілкової кістки лівої гомілки із зсувом відламків, які утворилися в результаті дії тупого предмету, якими могли бути виступаючі частини автомобіля при ДТП, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах постанови, і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцять один день. Враховуючи характер і локалізацію пошкоджень ОСОБА_2 могла бути обернена передньою лівою бічною поверхнею тіла до джерела травмуючої сили у момент первинного контакту.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 винен у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він скоїв злочин невеликої тяжкості, однак раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює за місцем праці та місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах міста Маріуполя не знаходиться.

Обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 не має.

До пом'якшуючих обставин суд відносить: повне визнання своєї вини обвинуваченим, щиросердечне розкаяння, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, та часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілої.

За таких обставин, суд, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, наявності пом'якшуючих обставин, призначає покарання обвинуваченому у вигляді штрафу в мінімальних межах, передбачених санкцією статті кримінального закону, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки іншої спеціальності обвинувачений не має і вона є його та його сім'ї єдиним засобом існування.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 2000 гривень, моральної шкоди у розмірі 13000 гривень. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21 листопада 2013 року за участю ОСОБА_4 вона була травмована, їй були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок чого вона з 21.11.2013 року по 13.12.2013 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні № 4 в травматологічному відділенні, потім деякий час на амбулаторному лікуванні. За надання медичних послуг нею були сплачені грошові кошти в розмірі 2000 гривень. Також внаслідок ДТП вона зазнала моральних страждань, які вона оцінює в 13000 гривень, викликані фізичним болем, оскільки вона потребує догляду сторонніх осіб, порушений її звичайний спосіб життя, вона змушена докладати додаткові зусилля для свого подальшого лікування, так як не може самостійно пересуватися із різких білей.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого 20.05.2013 року між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «СТ Іллічівське» був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 20.05.2013 року по 19.05.2014 року.

27.03.2014 року у ході підготовчого засідання за клопотанням захисника підозрюваного ОСОБА_4 представник ПрАТ СК «СТ Іллічівське» був залучений у якості цивільного відповідача.

У судовому засіданні представник цивільного відповідача вказував, що з боку потерпілої не були надані документи з медичного закладу, на підтвердження причиненої матеріальної шкоди на суму 2000 грн.

Як було встановлено у судовому засіданні у період знаходження потерпілої в лікарні на стаціонарному лікуванні обвинувачений повністю оплачував її лікування, що не спростовується потерпілою, цікавився її станом здоров'я, що підтверджується наданими з боку обвинуваченого чеками придбання ліків.

З боку потерпілої суду не були надані письмові документи, які б свідчили про призначені лікуючим лікарем медичні препарати, дані про те, що вони купувалися безпосередньо потерпілою, а також чеки на підтвердження сум медичних препаратів.

Суд вважає, що відповідно до ст.60 ЦПК України, саме на позивачці лежить обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 2000 грн. задоволенню не підлягають.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню і стягненню безпосередньо з обвинуваченого ОСОБА_4

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Таким чином, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову потерпілої про стягнення матеріальної шкоди, суд виходячи з норм закону, не вбачає підстав про стягнення моральної шкоди зі страхової компанії, тобто ПрАТ СК «СТ Іллічівське» .

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичною особою, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, саме ОСОБА_4, як відповідач несе відповідальність за завдану моральну шкоду потерпілій ОСОБА_2

При визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди суд керується вимогами чинного законодавства, зокрема, вимогами ст. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд бере до уваги спричинені ОСОБА_2 моральні і фізичні страждання, в перенесеному неї нервовому потрясінні, в погіршенні загального стану здоров'я, в порушенні нормальних життєвих зв'язків, в переживанні моральних страждань про те, що через хворобу вона не поновить звичний уклад життя, який вона мала до травми.

При цьому суд враховує ступінь відповідальності , форму вини відповідача, ставлення його до наслідків ДТП, враховує його матеріальне становище та наявність неповнолітньої дитини та визначає розмір моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. В решті позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.

У справі заявлено цивільний позов прокурора про відшкодування в дохід держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 5262,13 грн., що підтверджується відповідною довідкою комунальної установи»Маріупольська міська лікарня № 4 імені І.К.Мацука»

Згідно до положень ст.. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги про відшкодування в дохід держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у розмірі 5262 гривень 13 копійок, визнав повністю.

Таким чином, поданий у відповідності зі ст. 128 КПК України позов прокурора підлягає задоволенню, а вказана у позові сума підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 у повному обсязі.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави в особі експертного закладу витрати в сумі 146,70 гривень за проведення судової автотехнічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ст.. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання за ст..286 ч.1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІП НОМЕР_2) на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 гривень. В решті позовних вимог ОСОБА_2, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІП НОМЕР_2) на користь держави в особі Маріупольської міської ради грошові кошти за лікування ОСОБА_2 у розмірі 5262 гривень 13 копійок, які зарахувати на р/р 33217800700052 в головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686694 (код платежу 24060300).

Стягнути з ОСОБА_4 (ІП НОМЕР_2) на користь держави в особі НДЕКЦ кошти за проведення автотехнічної експертизи в сумі 146 гривень 70 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Цивільним позивачем та його представником апеляційна скарга може бути подана на вирок суду в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Суддя ______Мельник І.Г.