Ухвала суду № 38424204, 23.04.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23.04.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів Марчука О.П., Мишинчук Н.С.,

за участю прокурора Дьоміна І.Ю.,

захисника - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами, які подали потерпілий ОСОБА_3 та представник цивільного позивача ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, з вищою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 191 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на два роки ;

за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на один рік і за ч. 4 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено наступні обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді застави постановлено скасувати, повернувши сплачену суму застави в розмірі 17000 грн. заставодавцю ОСОБА_5.

У задоволенні цивільного позову по справі - відмовлено.

Речові докази по справі :

- документи, вилучені згідно протоколу виїмки від 10 січня 2012 року, згідно протоколу виїмки від 31 травня 2012 року, згідно протоколу виїмки від 26 травня 2012 року, що знаходяться при матеріалах справи - залишено при матеріалах справи ;

- чотири зошити з вільними взірцями підписів ОСОБА_2, що знаходяться на відповідальному зберіганні в ОСОБА_2 - повернуто ОСОБА_2;

- відібрані експериментальні взірці підпису ОСОБА_2 на 40 аркушах формату А-4, що знаходяться при матеріалах справи - залишено при матеріалах справи;

- документи, вилучені згідно протоколу виїмки від 19 липня 2012 року, що знаходяться при матеріалах - залишено при матеріалах справи.

Судові витрати по справі - вартість проведеної почеркознавчої експертизи в розмірі 3537,60 грн. постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинені злочини за таких обставин.

ОСОБА_2, працюючи на посаді експерта-оцінювача відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія», що знаходиться по вул. Митрака, 3 «А» у м. Ужгороді, у період з 05 лютого по 31 жовтня 2011 року, будучи матеріально-відповідальною особою за збереження прийнятих під заставу (у заклад) цінностей, порядок їх видачі, зберігання, збереження довірених йому грошових коштів, а також згідно довіреності № 5 від 05 жовтня 2010 року, маючи право представляти інтереси ПТ «Міський Ломбард ОСОБА_3 і компанія», виступати від його імені у відношеннях із фізичними особами, укладати від імені вказаного підприємства договори про надання ломбардом фінансового кредиту закладу майна, вести касові документи, завіряти їх особистим підписом та штампами (печатками) ломбардного відділення, будучи службовою особою підприємства, на своєму робочому місці за вищевказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, з корисливих мотивів, для подальшого використання в якості документа з метою одержання готівкових кредитних коштів установи, маючи доступ до бази даних з відомостями про колишніх клієнтів відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія», без фактичної присутності таких та без фактичного забезпечення предметами закладу, вніс у договори фінансового кредиту закладу майна завідомо неправдиву інформацію стосовно позичальників (заставодавців), а саме громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Крім того, ОСОБА_2, працюючи на посаді експерта-оцінювача відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія», що знаходиться по вул. Митрака, 3 «А» в м. Ужгороді, у період з 05 лютого по 31 жовтня 2011 року, будучи матеріально-відповідальною особою за збереження прийнятих під заставу (у заклад) цінностей, порядок їх видачі, зберігання, збереження довірених йому грошових коштів, а також згідно довіреності № 5 від 05 жовтня 2010 року, маючи право представляти інтереси ПТ «Міський Ломбард ОСОБА_3 і компанія», виступати від його імені у відношеннях із фізичними особами, укладати від імені вказаного підприємства договори про надання ломбардом фінансового кредиту закладу майна, вести касові документи, завіряти їх особистим підписом та штампами (печатками) ломбардного відділення, будучи службовою особою підприємства, знаходячись на своєму робочому місці, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, з корисливих мотивів, для подальшого використання в якості документа з метою одержання готівкових кредитних коштів установи, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч вимогам п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.3 «Посадової інструкції експерта-оцінювача ломбарду», затвердженої 20 лютого 2009 року, щодо забезпечення додержання правил прийому від населення та оцінки товарно-матеріальних цінностей, ведення обліку та складенні необхідної звітності по товарно-матеріальних цінностях, оформленні договорів кредитів під заставу товарно-матеріальних цінностей, зберігання вказаних цінностей та визначення розміру фінансового кредиту - порушив свої повноваження, а саме - маючи доступ до бази даних з відомостями про колишніх клієнтів відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія», без фактичної присутності таких та без фактичного забезпечення предметами закладу, всупереч інтересам служби вніс у договори фінансового кредиту закладу майна завідомо неправдиву інформацію стосовно позичальників (заставодавців), а саме громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

У період з 05 березня по 19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами вказаного підприємства на загальну суму 93405,00 гривень, маючи реальну можливість ними розпоряджатися на власний розсуд, приховуючи недостачу товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, самостійно сплачував грошові кошти за продовження строку користування договорами фінансових кредитів закладу майна до ломбарду, частково погашаючи вартість предметів закладу відповідно до укладених договорів, повністю погашаючи вартість предметів закладу та фіксував у дії оформленням прибуткових касових ордерів, які залишалися на підприємстві та на яких виконував власний підпис як особа, що представляє інтереси підприємства, а також власноручно виконав підписи в графі «Головний бухгалтер» від імені ОСОБА_13 Таким чином ОСОБА_2 в період часу з 05 березня до 19 жовтня 2011 року вніс до ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» грошові кошти за продовження строку користування договорами фінансових кредитів закладу до ломбарду та за погашення заборгованості вартості предметів закладу відповідно до укладених договорів на загальну суму 228795,61 гривень.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

- потерпілий ОСОБА_3 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, судом при розгляді справи допущена неповнота та однобічність при дослідженні її фактичних обставин. Вказує на те, що судом у порушення вимог ст. 277 КПК України у вироку не наведені мотиви зміни пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення із ч. 5 на ч. 2 ст. 191 КК України й із ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому посилається на те, що під час судового розгляду кримінальної справи прокурор виніс постанову, якою змінив пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення із ч. 5 на ч. 2 ст. 191 КК України й із ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України, що він як потерпілий заперечував проти зміненого обвинувачення, вважаючи постанову прокурора - учасника процесу неправомірною в зв'язку з її невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону та наявним у кримінальній справі доказам, що були досліджені судом. Твердження прокурора про те, що ОСОБА_2 заволодів коштами ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» тільки на суму 93405 гривень ґрунтуються тільки на показаннях ОСОБА_2, при цьому прокурором не враховані докази про те, що ОСОБА_2 допустив нестачу грошових коштів, окрім указаної суми й на суму 89 тисяч гривень. Крім того, посилається на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення в заволодінні чужим майном грошовими коштами ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» на суму 322200 гривень, що є особливо великим розміром викраденого, що органом досудового слідства в підтвердження цього обвинувачення зібрані відповідні докази. У тому числі посилається на касові книги відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» за 2011 рік, у яких зазначені операції по прибутках та видаткам, що здійснювалися ОСОБА_2 Посилання прокурора на відповідь «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» за № 80 від 31.05.2012 року слідчому (т. 3, а. с.356-365) є хибним і не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у вказаному документі вказується на те, що загальна сума коштів, якими заволодів ОСОБА_2 складає 322200 гривень, а сума коштів 115366 гривень - це розмір повернутих ОСОБА_2 на погашення кредиту коштів за підробленими договорами фінансового кредиту ; сума коштів 113459. 61 гривень - це розмір коштів, які були повернуті ОСОБА_2 на виконання умов даних підроблених договорів фінансового кредиту, оформлених на гр. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, тобто за користування запозиченими коштами. В обґрунтування доводів також посилається на те, що фактично нестачі коштів по касі підприємства виявлено не було, а було виявлено відсутність предметів закладу (ювелірних виробів), оціночна вартість яких надала змогу ОСОБА_2 заволодіти грошовими коштами на загальну суму 322200 гривень. Крім того, посилається на те, що згідно довідки розмір коштів, якими заволодів ОСОБА_2 складає 350432 гривні. З урахуванням наведеного, вважає, що дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 191 КК України, а також те, що діями ОСОБА_2 заподіяні тяжкі наслідки й за ч. 2 ст. 366 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким визнати винним і засудити ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 ; ч. 2 ст. 366 КК України та призначити йому покарання.

- представник цивільного позивача ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, судом при розгляді справи допущена неповнота та однобічність при дослідженні її фактичних обставин. Посилається на ті ж доводи, на які вказує в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3. Також вказує на те, що судом у вироку не наведено будь-яких мотивів відмови в задоволенні цивільного позову. Крім того, посилається на те, що судом при вирішенні цивільного позову не враховані вимоги ст. ст. 28, 328 КПК України та роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року »Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна». В обґрунтування доводів посилається на те, що цивільним позивачем ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» по справі заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної злочином на суму 264242.03 грн., у тому числі сума коштів, що підлягали поверненню як заподіяна шкода -244180.34 грн. й 20069.61 грн. - надмірно сплачені відсотки, які цивільний позивач повинен був сплатити за кредит, який узято в банку для відшкодування матеріальної шкоди. Внаслідок вчинених ОСОБА_2 дій у колективі виникла значна напруженість, більшість співробітників зазнали негативних емоційних переживань, порушення стабільного ритму ведення господарської діяльності, що призвело до втрат робочого часу й зусиль працівників колективу, які вимушені були брати участь у проведенні контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей на ломбардному відділенні : директора, головного бухгалтера, менеджера з розвитку та юриста, що готували матеріали для пред'явлення цивільного позову по відшкодуванню матеріальної шкоди, що спричинило моральну шкоду, яка оцінена на суму 10 тисяч гривень. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким визнати винним і засудити ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 ; ч. 2 ст. 366 КК України та задовольнити цивільний позов на суму 264242.03 грн. - матеріальної шкоди та 10 тисяч гривень моральної шкоди ; з метою забезпечення позову накласти арешт на все належне ОСОБА_2 майно (рухоме та нерухоме), грошові кошти, банківські рахунки, тощо.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що під час судового розгляду кримінальної справи прокурор змінив пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення із ч. 5 на ч. 2 ст. 191 КК України й із ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України. Потерпілий ОСОБА_3 підтримуючи первісне обвинувачення за ч. 5 ст. 191 і за ч. 2 ст. 366 КК України не вказав, які інтереси його як потерпілого порушуються зміною обвинувачення. Вважає, що зміст апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 є лише викладенням своєї оцінки наявних у справі доказів, висловлювання своєї незгоди з мотивами зміни прокурором обвинувачення ОСОБА_2, що твердження апелянта про те, що суд не мав права брати до уваги постанову прокурора про зміну обвинувачення є необґрунтованими. В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 не наводить, яка шкода йому заподіяна особисто діями ОСОБА_2 і безпідставно стверджує, що ОСОБА_2 слід інкримінувати протиправне заволодіння грошовими коштами ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» на суму 350432 гривні й кваліфікувати дії винного за ч. 5 ст. 191 і ч. 2 ст. 366 КК України. Просить апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а вирок - без зміни.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляційних скарг, пояснення учасників процесу: засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які не підтримали доводи скарг, і просили вирок залишити без зміни; прокурора, яка просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд ; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а вирок до скасування з таких підстав.

Так, відповідно до ст. ст. 321 - 339 КПК України вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам цих статей, у тому числі бути законним і обґрунтованим, - його мотивувальна частина має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви із приводу достовірності того, чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути вмотивовано.

Відповідно до ст. 370 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи апеляційним судом, зокрема, є й істотне порушення судом кримінально-процесуального закону. Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції допущені неповнота й поверховість при дослідженні зібраних по справі доказів та істотні порушення кримінально-процесуального закону, що постановлений вирок містить істотні недоліки, у зв'язку чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 191 ; ч. 2 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України. Прийшовши до переконання, що пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення необхідно змінити при розгляді справи, у суді першої інстанції прокурор Бокоч О.В. виніс постанову, якою перекваліфікував дії ОСОБА_2 із ч. 5 на ч. 2 ст. 191 й із ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України й у решті пред'явлене обвинувачення залишив без зміни. Ознайомившись із постановою про зміну підсудному ОСОБА_2 обвинувачення представник потерпілого адвокат ОСОБА_16 заявив про те, що підтримує обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі, тобто за ч. 5 ст. 191 ; ч. 2 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України. В обґрунтування доводів про незаконність зміни прокурором обвинувачення потерпілий ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву «щодо правової позиції в зв'язку із внесенням прокурором постанови про зміну обвинувачення в суді» (т. 7, а. с. 56-60 ; 64-69 ). З протоколу судового засідання вбачається, що незважаючи на те, що представник потерпілого - адвокат ОСОБА_16 підтримав у раніше пред'явленому обсязі ОСОБА_2 обвинувачення, головуючим у справі підсудному ОСОБА_2 роз'яснено, що він буде захищатись саме від нового обвинувачення, про яке вказується в постанові прокурора, а не від пред'явленого органом досудового слідства (т. 7, а. с. 107 ). У матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані про те, що відповідно до ст. 277 КПК України потерпілому ОСОБА_3 вручена копія постанови прокурора Бокоч О.В. про зміну обвинувачення, що є порушенням вимог указаної вище норми права (т. 7, а. с. 107 ). Із протоколу судового засідання також убачається, що прокурор Бокоч О.В. не приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції 04 та 21 лютого, 11 березня, 03 та 24 квітня, 17 травня, 05 та 21 червня 2013 року, в яких допитувався підсудний ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_3, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та досліджувались зібрані по справі докази й з'явившись 14 серпня 2013 року у судове засідання, в якому будь-які докази судом не досліджувались 10 вересня 2013 року виніс постанову про зміну обвинувачення. З указаного вище протоколу судового засідання також убачається, що після зміни прокурором Бокоч О.В. обвинувачення підсудний ОСОБА_2 не був допитаний із приводу часу, місця та обставин скоєння злочинів, про які вказується в постанові прокурора про зміну обвинувачення (т. 7, а. с. 107 -108).

З вироку суду вбачається, що судом першої інстанції розглянута кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191 ; ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України, за цими ж частинами статей кримінального кодексу кваліфіковані його дії й він засуджений (т. 7, а. с. 111- 121).

Колегія суддів вважає, що незважаючи на те, що прокурор змінив ОСОБА_2 обвинувачення, застосувавши закон, який передбачає відповідальність за менш тяжкі злочини, враховуючи те, що представник потерпілого адвокат ОСОБА_16 підтримав обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі, суд першої інстанції повинен був розглянути справу за обвинуваченням, яке пред'явлено органом досудового слідства, і у випадку, якщо таке не підтвердилось в раніше пред'явленому обсязі перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 5 на ч. 2 ст. 191 й із ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України.

Указані порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними, такими, що призвели до порушення прав потерпілого.

З постанови прокурора про перекваліфікацію дій підсудного ОСОБА_2 вбачається, що в ній не зазначені докладні мотиви прийнятого рішення.

Крім того, у мотивувальній частині вироку не вказано, у чому саме полягали вчинені ОСОБА_2 дії, що кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 ; ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ; складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та використання завідомо підробленого документа, зокрема, розтрату якого саме майна вчинив ОСОБА_2, у чому полягає зловживання ним службовим становищем ; які саме офіційні документи склав ОСОБА_2 як службова особа, і які саме підроблені документи використав: назва документа, рік, місяць та число його складання, які відомості вніс у документи - яку інформацію містять документи й які події, явища або факти, що спричинили або здатні спричинити наслідки правового характеру у них відображені, чому внесені відомості є завідомо неправдивими.

З постанови прокурора Бокоч О.В. про зміну обвинувачення вбачається, що в порушення вимог ст. ст. 132, 277 КПК України в ній також не вказується на те, у чому саме полягали вчинені ОСОБА_2 дії, що кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ; складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, зокрема, розтрату якого саме майна вчинив ОСОБА_2, у чому полягає зловживання ним службовим становищем ; які саме офіційні документи склав ОСОБА_2 як службова особа : назва документа, рік, місяць та число його складання, які відомості вніс у документи - яку інформацію містять документи й які події, явища або факти, що спричинили або здатні спричинити наслідки правового характеру у них відображені, чому внесені відомості є завідомо неправдивими.

Між тим, з постанови органа досудового слідства про пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення вбачається, що в ній зазначено час, місце та інші обставини, за яких скоєно інкриміновані ОСОБА_2 злочини й статті кримінального закону, якими передбачені ці злочини, у тому числі зазначено які саме дії ставляться у вину по кожній із цих статей, зокрема, зазначено в чому саме полягали вчинені ОСОБА_2 дії, що кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 ; ч. 2 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ; службове підроблення - внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та інше підроблення документів ( зазначено які саме офіційні документи склав ОСОБА_2 як службова особа : назва документів, рік, місяць та число їх складання, які відомості до них вніс, і яку інформацію такі містять документи - які факти, що спричинили наслідки правового характеру у них відображені), що спричинило тяжкі наслідки й використання завідомо підробленого документа.

Визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 93405 гривень суд не дав оцінки показанням підсудного про те, що вказану вище суму коштів він привласнив, при цьому, не вмотивувавши висновок про прийняття або відхилення цього доказу (т. 7, а. с. 112, 119).

З постанови прокурора Бокоч О.В. також убачається, що в ній містяться суперечності у висновках, а саме в постанові вказується, що ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами підприємства на суму 93405 гривень, тобто присвоїв й одночасно при кваліфікації цих дій за ч. 2 ст. 191 КК України вказується на те, що ОСОБА_2 розтратив чуже майно шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, судом не вмотивовано висновок про прийняття або відхилення показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17, які показали, що після виявлення нестачі коштів у сумі 205 тисяч гривень ОСОБА_2 визнав, що гроші по договорам фінансового кредиту привласнював, що в короткий термін поверне вказану вище суму коштів.

З вироку та протоколу судового засідання також убачається, що під час допиту у свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не з'ясовувалось чи отримували свідки кошти про які вказується в договорах фінансового кредиту та у видаткових касових ордерах (т. 7, а. с. 100, 101, 102, 116, 117).

Із протоколу судового засідання також убачається, що свідок ОСОБА_9, на показання якого суд посилається у вироку, судом не допитувався, що показання свідка судом не досліджувались (т. 7, а. с. 93-110, 116). Указане свідчить про те, що висновок суду в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

У порушення вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 16 постанови від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 1993 року № 3 та від 03 грудня 1997 року № 12), суд у мотивувальній частині вироку обмежився посиланням на наступні докази : посадову Інструкцію експерта - оцінювача, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, акт ревізії № 1 від 30.11.2011 року, додаток до акту інвентаризації № 1 від 01.11.2011 року, Акт № 1 про виявлені розбіжності при проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, протоколи огляду речей від 29 травня та 19 липня 2012 року, очної ставки, проведеної між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 й відповідь на запит (т. 7, а. с. 117-118), як на докази, які підтверджують пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, не давши їм аналіз.

Визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України суд у мотивувальній частині вироку не зазначив, які саме повноваження мав ОСОБА_2, працюючи на посаді експерта-оцінювача відділення № 3 ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія», що знаходиться по вул. Митрака, 3 «А» у м. Ужгороді, і які повноваження свідчать про те, що він був службовою особою.

Визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за скоєні ним дії в період з 05 лютого по 31 жовтня 2011 року суд у мотивувальній частині вироку не зазначив у редакції якого саме Закону кваліфікував вчиненні дії (Закон, що діяв до 07 квітня 2011 року чи Закон, що діяв на час закінчення скованих дій).

Відмовляючи в задоволенні цивільного позову суд при прийнятті рішення належним чином не вмотивував свій висновок.

Крім того, колегія суддів вважає, що якщо суд першої інстанції прийде до переконання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинів, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Колегія суддів вважає, що вищевказана неповнота судового слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідити наявні в справі докази, постановити законний та обґрунтований вирок, указані вище порушення кримінально - процесуального закону вважає такими, що відповідно до ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки для усунення вищевказаної неповноти необхідно виконати значний обсяг дій, спрямованих на її усунення й ця неповнота та істотні порушення вимог КПК України не можуть бути усунуті з дотриманням специфіки судового розгляду справи апеляційним судом.

З урахуванням наведеного вище доводи апеляційних скарг про постановлення нового вироку задоволенню не підлягають.

Враховуючи тяжкість злочинів у вчиненні яких ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства, дані про його особу - позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, запобіжний захід щодо нього залишити попередній - застава в розмірі 17000 грн.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги, які подали потерпілий ОСОБА_3 та представник цивільного позивача ПТ «Міський ломбард ОСОБА_3 і компанія» задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у вигляді застави - залишити без зміни.

Судді: