Ухвала суду № 38423653, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3414/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна компанія "Антал-Індустрія" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0008332301 від 16.05.2012 року, на суму 226757 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо неправомірності вищевказаних рішень податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що в порушення п.п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України та ст.215, 216 Цивільного Кодексу України - позивачем укладено угоди з ПП "Маракеш", які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року, а тому податковим органом правомірно прийнято рішення про збільшення розміру податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без - змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.03.2012 року по 13.04.2012 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт №91/22-213/32894969/597, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України, а саме укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, та п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року, у розмірі 226756 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ПП "Маракеш" укладено угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, а тому позивачем неправомірно включено придбані товари та послуги, до складу своїх валових витрат.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008332301 від 16.05.2012 року яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з цього податку та застосовано штрафні санкції, на загальну суму 226757 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року, у розмірі 226756 грн.

На формування розміру даного податку вплинули господарські операції позивача з ПП "Маракеш" щодо здійснення будівельних робіт, які виконано на підставі договору підряду №405/11 від 04.05.2011 року, та щодо купівлі будівельних матеріалів, які здійснено на підставі договору поставки №29-11-04 від 29.04.2011 року.

На підтвердження господарських відносин з даним підприємством, судом зібрано наступні документи: договір підряду та поставки (т.1 а.с.163 - 168), платіжні доручення на оплату договорів (т.1 а.с.51-63), видаткові накладні по договору поставки (т.1 а.с.64 -74), акти здачі-прийняття робіт по договору підряду (т.1 а.с.75-76), податкові накладні (т.1 а.с.212-233), товарно-транспортні накладні щодо доставки придбаних будівельних матеріалів від контрагента до позивача, докази використання придбаних товарів та наданих послуг у подальшій господарській діяльності позивача (т.1 а.с.77-138).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ПП "Маракеш" укладено договір поставки будівельних матеріалів та договір підряду, для здійснення ізоляційних робіт, які замовлено позивачу іншими підприємствами, а належними доказами підтверджено факт отримання товарів та послуг, їх оплату та використання у своїй подальшій господарській діяльності, тобто позивачем доведено товарність проведених операцій та підтверджено право на віднесення сум за договорами до складу своїх валових витрат, а тому оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та правомірно скасовано судом першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі податковим органом взагалі жодним чином не спростовано доводи суду першої інстанції та не зазначено якими саме доказами не підтверджено товарність проведених операцій, а лише поставлено питання про скасування постанови суду та відмови в задоволені позову.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло