Ухвала суду № 38423598, 17.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 р. Справа № 814/4913/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.13 року № 0000462200, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.13р. №0000462200.

Суд першої інстанції своєю постановою від 15 січня 2014 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.11.2013р. №0000462200.

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.09.13р. по 25.10.13р. відповідачем була проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки був складений Акт №154/14-20-22-31-34539925 від 01.11.13р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.13р. по 31.12.12р.

19.11.13р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000462200, згідно з яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на 8821383грн., у тому числі: 588922грн. за основним платежем та 2940461грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із висновками Акту перевірки та вважає, що Повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню із підстав наведених у позові.

В судовому засіданні першої інстанції було встановлено, що сума на яку відповідач здійснив нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ складається із нарахування ПДВ у зв'язку із застосуванням "звичайних цін" за операціями з продажу цукру в липні-вересні 2011р. на суму 5845615,2грн. та зменшення податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із здійсненням позивачем, на думку відповідача, безтоварних операцій з липня 2011р. по червень 2012р. на суму 35306грн.

Під час перевірки відповідач також дійшов висновку, що позивачем було занижено більше ніж на 20% ціну продажу цукру в порівнянні із середньою споживчою ціною на внутрішньому ринку України, і відповідно, невірно визначено базу оподаткування операцій.

При цьому відповідач послався в акті перевірки на п.188.1 ст.188 та ст.39 ПКУ, в редакції, яка з 01.09.13р. втратила чинність. Відповідно до п.1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ ст.39 набрала чинності з 01.01.13р.

Господарські операції з продажу цукру, при яких начебто мале місце порушення, здійснювались позивачем протягом липня-вересня 2011р.

Отже, відповідач в Акті перевірки здійснив правову оцінку дій позивача відповідно до норми законодавства, яка на період здійснення оподаткованих операцій не набрала чинності, та застосовує процедуру визначення звичайної ціни, яка втратила чинність на момент проведення перевірки.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПКУ, в редакції що набула чинності з 01.09.13р. відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.13р. №408-VІІ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ, акцизного податку та ін.).

В той же час, встановлено, що операції з продажу цукру, що здійснювались позивачем в 2011р., не підпадають під визначення контрольованих операцій, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування звичайних цін.

Крім того, відповідно до абзацу 3 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені ст.39 ПКУ. Згідно з п.79.4 ст.79 ПКУ перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених ст.39 ПКУ. Згідно з п.86.12 ст.86 результати перевірок платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій оформлюються з урахуванням особливостей, визначених ст.39 ПКУ.

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо порушення позивачем положень п.188.1 ст.188 ПКУ є необґрунтованим.

Також, з матеріалів справи вбачається, що єдиним джерелом інформації, що був використаний відповідачем для формування висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань, в Акті перевірки зазначений лист Головного управління статистики у Миколаївській області від 26.09.13р. №515/14-28 про рівень середніх цін на цукор.

Згідно з Додатком №7 до Акту перевірки середня споживча ціна на цукор по Миколаївській області суттєво відрізняється від середньої споживчої ціни на цукор по Україні (перша значно нижче). На стор.29 Акту перевірки йде посилання на наказ Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області від 24.10.13р. №139 "Про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" на підставі встановленого під час перевірки заниження ТОВ "ЮШК" ціни продажу цукру в порівнянні із середньою ринковою ціною на внутрішньому ринку України. Відповідно до вищевказаного, наказом вирішено застосувати при визначенні податкових зобов'язань при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ "ЮШК" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.11р. - 31.12.11р. звичайні ціни.

В той же час відповідачем не надано (та не зазначено в акті) правове обґрунтування для вибору саме вищої ціни, не вказано також, якою нормою чинного законодавства передбачено право податкового органу приймати накази, якими би вирішувались зазначені питання.

Стосовно визначення господарських операцій позивача та його контрагентів як безтоварних слід виходити з такого.

В Акті перевірки вказано, що позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, а саме завищено податковий кредит з ПДВ на суму 51176,41грн. по взаємовідносинам з ПП "Експрес-ДС" на суму ПДВ 14953,85грн., ПП "Сендпіт" на суму ПДВ 12728,16грн. та ТОВ "Нафта Авто Строй" на суму ПДВ 7624,00грн.

В той же час, відповідно до ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої (фактичної) господарської діяльності.

Так, матеріали справи містять достатні докази для спростування висновків Акту перевірки, а саме: копії договорів поставки №Ю-9/9 від 09.09.11р. із специфікаціями, №Ю-20/3 від 20.03.12р. зі специфікаціями, №Ю-19/8 від 19.08.11р.; зі специфікаціями, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківського рахунку ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" в Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк" на підтвердження розрахунків за товар.

За договором поставки №Ю-9/9 від 09.09.11р. ТОВ "Експресс- ДС" в жовтні 2011р. здійснювало поставку позивачу металопрокату - труб, що були використані для здійснення реконструкції підприємства позивача. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

Згідно з договором поставки №Ю-20/3 від 20.03.12р. ПП "Сендпит" у березні 2012р. здійснювало постачання позивачу будівельних матеріалів: цементу, щебеню та піску, що використані товариством при реконструкції. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідно до договору поставки №Ю-19/8, укладеному з ТОВ "Нафта Авто Строй" 19.08.11р., позивач придбав у жовтні 2011р. паливно - мастильні матеріали для забезпечення власної тракторної техніки та тепловозів. Факт постачання підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати - виписками з банківського рахунку позивача.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, стосовно того, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності.

Крім того, відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог п.198.3 та 198.6 ст.198 ПКУ. Усі податкові накладні, що підтверджують формування податкового кредиту з зазначеними вище контрагентами підтверджені відповідними податковими накладними.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.13 року № 0000462200 - обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.13 року № 0000462200, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан