Постанова № 38421554, 10.04.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 квітня 2014 року справа № 814/4721/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

провизнання дій протиправними, скасування постанови № 171 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.09.13 р. В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просить суд визнати протиправними дії інспектора відповідача щодо проведення перевірки та скасувати постанову, якою на позивача накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що матеріали перевірки були складені без його участі, він їх не отримував. Під час судового розгляду позивач заперечив вчинення ним правопорушення, пославшись на те, що він дійсно виконує будівельні роботи, але не на об'єкті, який перевірявся інспектором відповідача.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав на дотримання ним процедури перевірки та виявлення під час її здійснення порушення з боку позивача, яке виявилось у здійсненні будівельних робіт за відсутності дозвільних документів (а. с. 29-32).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України обидві сторони подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 126-127). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

20-21 серпня 2013 р. відповідач провів перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлені відповідним актом від 21 серпня (далі - акт перевірки) (а. с. 56-59).

На підставі акту перевірки, 5 вересня 2013 р. відповідач прийняв постанову № 171 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Постанова № 171), згідно якої позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 2 ч. 3 п. 4 абз. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" і на нього накладено штраф в розмірі 41192,0 грн. (а. с. 6). Як зазначено у Постанові № 171, підставою для її прийняття послугувало порушення позивачем ст. 34 ч. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. ст. 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Вирішуючи вимогу позивача про визнання дій інспектора відповідача протиправними, суд керується таким.

В першу чергу слід зауважити, що позивач вимагає визнати дії інспектора протиправними, але в тексті позову відсутнє навіть прізвище посадової особи, дії якої оскаржуються, хоча з матеріалів справи можливо встановити, що позивач оскаржує дії інспектора ОСОБА_9, який проводив перевірку. Також варто зазначити, що ця особа не визначена позивачем в якості відповідача - ним (відповідачем) є тільки Інспекція, яка прийняла оскаржену Постанову № 171.

На думку позивача, протиправність дій інспектора полягає в тому, що він не отримував документів, складених під час перевірки і не отримував спірної Постанови № 171, що позбавило його можливості надати свої пояснення.

Процедура, за якою відповідач проводить свої перевірки, врегульована Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).

Як визначено у п. 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Відповідач до своїх заперечень додав лист Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - РДА) від 15 серпня 2013 р., в якому остання просила Інспекцію провести перевірку законності будівельних робіт на земельних ділянках, які належать переліченим в листі особам (а. с. 33).

Згідно п. 16 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Порядок № 553 передбачає, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль (п. 18). У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (п. 21).

В акті перевірки стоїть примітка інспектора ОСОБА_9 про відмову позивача від підписання акту, а відповідачем надано докази надіслання на адресу позивача складеного за наслідками перевірки протоколу, припису, акту перевірки та Постанови № 171, хоча остання і отримана іншою особою (а. с. 48-49, 86).

З огляду на встановлені судом обставини справи, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, а тому вимога про визнання протиправними дій інспектора задоволенню не підлягає.

В той же час, суд знаходить недоведеним вчинення правопорушення саме позивачем. В цій частині спір між сторонами полягає в тому, що, на думку Інспекції, саме позивач є тим суб'єктом, який виконував будівельні роботи без дозвільних документів, тоді як позивач наполягає на тому, що він дійсно виконує будівельні роботи, але на іншій земельній ділянці, ніж та, яка перевірялась інспектором.

Із змісту Порядку № 553 випливає, що Інспекція проводить перевірки не суб'єктів, а об'єктів будівництва, а тому при оформленні направлення на перевірку та результатів перевірки, відповідач повинен чітко індивідуалізувати, який саме об'єкт будівництва ним перевірявся.

У листі РДА остання клопотала перед Інспекцією перевірити законність будівельних робіт на земельних ділянках ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які розташовані навпроти магазину АТБ. Позивач або замовник будівництва в переліку цих осіб відсутній, адреса, за якою розташовані земельні ділянки, у листі також не вказана.

В направленні на здійснення позапланової перевірки об'єкт перевірки визначений, як "Будівництво на території Грушівської сільської ради в районі мікрорайону Коротченко Первомайського району Миколаївської області, навпроти магазину АТБ" (а. с. 34), так само об'єкт перевірки індивідуалізований і в акті перевірки.

Допитаний в якості свідка інспектор ОСОБА_9 також не надав суду переконливих пояснень, який саме об'єкт будівництва ним перевірявся і чи здійснювались на ньому роботи саме позивачем. Так, свідок зазначив, що територія, на якій знаходиться об'єкт будівництва, складається із декількох земельних ділянок, які відгороджені між собою парканом і позивач знаходився на окремій відгородженій ділянці, ніж та, на якій велись будівельні роботи. Далі свідок пояснив, що ідентифікував позивача, як суб'єкта, який здійснює будівництво, тільки на тій підставі, що на нього (позивача) вказали особи, які працювали на будівництві, а також на підставі договору, який надав позивач.

В той же час, позивач, не заперечуючи факту здійснення ним будівельних робіт на підставі договору від 29 липня 2013 р., укладеного між ним і ОСОБА_8 (а. с. 12), вказав на те, що будівельні роботи здійснювались ним на іншій ділянці, ніж та, яка перевірялась Інспекцією.

За умовами вищезазначеного договору, позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи із огородження земельної ділянки; її упорядкування та благоустрою; виготовлення примітивних господарських споруд для утримання домашньої худоби, птахів, розміщення кормів та робочого реманенту; посадки плодових та декоративних насаджень; інші роботи, спрямовані на забезпечення використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому, договір не визначає місцерозташування об'єкту робіт, а тому відповідач не може, посилаючись на нього, стверджувати, що він передбачав виконання робіт саме на тій ділянці, яку перевіряв інспектор.

Це ж підтверджується і тим, що згідно наявних в матеріалах справи договорів купівлі-продажу, ОСОБА_8 - замовник будівництва, придбала 6 земельних ділянок, які зареєстровані під різними кадастровими номерами (а. с. 35-40) і на публічній кадастровій карті, наданій відповідачем (а. с. 94), вони також значаться як окремі об'єкти. Незважаючи на те, що всі ці договори перелічені в акті перевірки, в ньому відсутні будь-які пояснення, на якій із цих ділянок розташований об'єкт, який перевірявся.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів перед судом того, що роботи із будівництва на об'єкті, який був перевірений інспектором, виконувались саме позивачем, а тому спірна Постанова № 171 ґрунтується на недоведених відповідачем обставинах.

Відповідно до ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 241,32 грн., що підтверджується квитанціями від 11 листопада і 5 грудня 2013 р. (а. с. 2, 23). Враховуючи, що позовні вимоги носять як майновий, так і немайновий характер і в задоволенні немайнової вимоги відмовлено, тоді як майнова вимога про скасування Постанови № 171 задоволена, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 172,50 грн.

Окремо з приводу клопотань позивача про визнання неналежними таких доказів, як договір від 29 липня 2013 р. та фотознімків об'єкту будівництва (а. с. 80-85), суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Як визначено ст. 86 ч. 1, 3 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює, в тому числі і належність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наведені норми дають підстави для висновку про те, що сторона не може заявляти клопотання про визнання доказу неналежним, як це зроблено позивачем - він може лише висловити свою оцінку доказам, які маються у справі, тоді як суд, у своєму рішенні, за наслідками розгляду спору, надасть оцінку доказам, в тому числі оцінивши і їх належність. Це ж підтверджується і положеннями ст. 163 ч. 1 п. 3 КАС України, згідно яких у мотивувальній частини постанови зазначаються встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів. Таким чином, клопотання позивача про визнання доказів неналежними не підлягають окремому вирішенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Постанову № 171 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту 5 вересня 2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, скасувати.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити ОСОБА_1 судовий збір в сумі 172,50 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз