Постанова № 38421238, 22.04.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 923/1734/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду)

секретар судового засідання: Будний О.В.

за участю:

від ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" - Колганова Ю.М., за дов. від 08.01.14 № 01-4/02;

від Херсонського обласного територіального відділення АМК України - Пилипенко О.Г., за дов. від 03.03.14 р. №8-1/346.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2014 р.

у справі №923/1734/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до: Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Соловйов К.В.) від 27.02.2014 р. позовні вимоги задоволено частково: визнати недійсними пункти 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2013р. № 97/1-рш по справі № 46/1-13, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено, а також стягнуто з Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 60 коп. компенсації по сплаті судового збору.

Відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 1 резолютивної частини оспорюваного рішення, судом першої інстанції вмотивовано тим, що доводами позовної заяви та доданими до цієї заяви доказами не доведено факту впливу на позивача значної (або взагалі будь-якої за значимістю) конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання на вказаному у п. 1 резолютивної частини оспорюваного рішення товарному ринку.

Також, суд зазначив, що при розгляді даної судової справи не підтверджено, зокрема, факту наявності у позивача вже діючих (реальних) або потенційних конкурентів при здійсненні позивачем господарської діяльності з надання громадянину житлово-комунальних послуг, а також, не доведено неправильності визначення відповідачем розміру ринкової частки позивача на певному товарному ринку, не підтверджено факту наявності суб'єктів господарювання, які б надавали або ж мали б можливість надавати громадянину житлово-комунальні послуги аналогічні за своїми споживчими характеристиками (властивостями) житлово-комунальним послугам, які надає громадянину позивач, за будь-якої назви таких послуг. При цьому, суд також врахував, що докази на спростування наведених у п.1 резолютивної частини оспорюваного рішення висновків відповідача про наявність у позивача монопольного становища не було надано позивачем відповідачу й при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду якої прийняте оспорюване рішення.

Визнаючи недійсними пункти 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії ХОТВ АМК України від 30.09.2013р. № 97/1-рш по справі №46/1-13, місцевий господарський суд виходив з наступного.

У матеріалах справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду якої прийняте оспорюване рішення, відсутні докази, у розумінні таких доказів згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які б свідчили про: можливість реального настання негативних для громадянина наслідків, у вигляді ущемлення інтересів громадянина та/або порушення прав громадянина, як споживача, внаслідок пропонування позивачем громадянину до укладання договору на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в редакції договору позивача; про неможливість пропонування позивачем громадянинові договору у зазначеній редакції, за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідачем не доведено надання позивачем громадянинові послуг неналежної якості та/або проведення позивачем громадянинові у неповному обсязі (або не проведення) перерахунків, у зв'язку із наданням послуг неналежної якості, у 2011рр-2012рр та першому півріччі 2013 року. Не доведено й можливості вказаного, з достатньою за оцінкою суду ймовірністю, й на майбутнє.

В оспорюваному рішення не вказано, в яких саме проявах (у який спосіб) можливе настання такого ущемлення. Відповідних обґрунтованих письмових пояснень та доказів на їх підтвердження не надано суду й під час розгляду даної судової справи. Підтвердженої належними доказами можливості настання такого ущемлення інтересів споживача не встановлено судом при дослідженні матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами розгляду якої прийняте оспорюване рішення, а також, при розгляді судом даної судової справи на підстав наданих відповідачем додатково доказів.

Разом з цим суд дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку укласти з громадянином договір на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на основі Типового договору відповідно до чинних п. 8 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Проте, у даному випадку, такий обов'язок позивача не кореспондується, з зазначених вище причин, з необхідністю для позивача укладати такий договір з додержанням (в порядку) приписів ч. 4 ст.179 та ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України. При цьому, за висновком суду, положення договору позивача відповідають положенням ст.26 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та узгоджуються з рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2009р. № 628.

Скасування судом першої інстанції інших пунктів (п.3-5) резолютивної частини оспорюваного рішення вмотивовано взаємопов'занністю цих пунктів з пунктом 2 резолютивної частини оспорюваного рішення, та, відповідно, за відсутності підстав для накладання на позивача штрафу, зобов'язання позивача припинити порушення та оприлюднити в періодичному друкованому виданні за власний кошт інформацію про оспорюване рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Херсонське обласне територіальне відділення АМК України звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2014 р. у справі №923/1734/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії ХОТВ АМК України відмовити, а в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог залишити без змін.

Зокрема, скаржник вказує на те, що судом не було надано повного та всебічного аналізу наданого позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, залишивши, таким чином, поза увагою значну частину договірних зобов'язань ПАТ «Херсонська ТЕЦ», які не увійшли до цього договору, та умови якого не відповідають Типовому договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630.

ХОТВ АМК України вказує, що судом невірно зазначено про необхідність наведення органом АМК України доказів згідно зі ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які б свідчили про можливість реального настання негативних наслідків у вигляді ущемлення інтересів споживача послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за умовами договору у редакції позивача.

Також, скаржник зазначає, що в судовому рішенні не зазначено підстав для визнання рішення адмінколегії №97/1-рш частково недійсним, що суперечить статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 31.03.2014 р. апеляційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2014 р. об 11:00.

У судове засідання 22.04.2014 р. з'явились представники сторін, якими висловлено відповідні позиції у даній справі.

Крім того, представником ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" суду надано відзив на апеляційну скаргу ХОТВ АМК України, в якому позивач просить залишити вищевказану апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, з підстав, викладених у даному відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, підстав для скасування оскарженого рішення суду, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, розгляд справи №46/1-13 про порушення Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" законодавства про захист економічної конкуренції розпочато за заявою фізичної особи ОСОБА_3, згідно з розпорядженням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.03.2013р. № 49/р-1.

За результатами розгляду вказаної справи адміністративною колегією ХОТВ АМК України прийнято рішення №97/1-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до п. 1 резолютивної частини цього рішення визнано, що позивач у 2011-2012рр та І півріччі 2013 року займав монопольне становище на ринку послуг з централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб опалення та гарячого водопостачання), в межах власних мереж на території м. Херсона з часткою 100 (сто) відсотків.

Згідно з п. 2 резолютивної частини цього рішення визнано, що позивач не укладаючи (не пропонуючи) з гр. ОСОБА_3 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності з вимогами чинного законодавства України, на основі положень Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (зі змінами), вчиняє порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживача, які б були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинення цього порушення, відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. (п.3 резолютивної частини оспорюваного рішення).

Відповідно до п. 4 резолютивної частини цього рішення позивача зобов'язано протягом 2 (двох) місяців від дня набуття оспорюваним рішенням законної сили укласти з громадянином договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності з вимогами чинного законодавства України, на основі положень Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (зі змінами).

Згідно з п. 5 резолютивної частини цього рішення позивача зобов'язано оприлюднити за власні кошти резолютивну частину оспорюваного рішення у газеті "Наддніпрянська правда" у місячний строк від дня набуття оспорюваним рішенням законної сили.

Оспорюване рішення, в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеного у п. 2 резолютивної частини цього ж рішення мотивовано положеннями (приписами) ст.ст. 1, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 2, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.1, 2, 627, 649 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 179, 184 Господарського кодексу України, а також, п. 19, 22, 25 Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (зі змінами), твердженнями про те, що позивачем було запропоновано громадянинові договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, умови якого не відповідають умовам вказаного типового договору (зокрема, в частині визначення прав споживача, зобов'язань виконавця, встановлення точок розподілу (передачі) послуг), та що неукладання позивачем з громадянином договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності з вимогами чинного законодавства України, на основі положень вказаного типового договору, може призвести до ущемлення інтересів громадянина, як споживача зазначених житлово-комунальних послуг, а також, твердженнями про те, що зазначене було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Дослідивши наявні докази, судова колегія погоджується із тим висновком суду першої інстанції, що матеріалами даної справи не підтверджено факту наявності у позивача вже реальних чи потенційних конкурентів при здійсненні позивачем господарської діяльності з надання громадянину житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Отже, оскільки ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не доведено, як це передбачено вимогами п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що зазнає значної конкуренції, місцевим господарським судом цілком правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 1 резолютивної частини оспорюваного рішення.

Водночас, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та правомірним визнання місцевим господарським судом пунктів 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії ХОТВ АМК України від 30.09.2013р. № 97/1-рш по справі №46/1-13, з огляду на наступне.

Під час апеляційного провадження у даній справі судовою колегією з'ясовано, що договір позивача не відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, із подальшими змінами до цієї постанови, разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, цей договір відповідає положенням ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Судова колегія не віднайшла належного обґрунтування чи переконливих доказів можливості реального настання негативних для громадянина наслідків, у вигляді ущемлення інтересів громадянина та/або порушення прав громадянина, як споживача, внаслідок пропонування позивачем громадянину до укладання договору на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в редакції договору позивача або неможливості пропонування позивачем громадянинові договору у зазначеній редакції, за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч. 2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку із відповідними діями таких суб'єктів господарювання (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати у судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність такого порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін та третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження скаржника, що судом невірно зазначено про необхідність наведення органом АМК України доказів згідно зі ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які б свідчили про можливість реального настання негативних наслідків у вигляді ущемлення інтересів споживача послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за умовами договору у редакції позивача йде в розріз вищевказаним приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" щодо необхідності господарським судам з'ясовувати та відображати у судових рішеннях можливі наслідки зловживання домінуючим становищем суб'єктами господарювання, що суд виконує відштовхуючись від наявної доказової бази у матеріалах справи.

Скаржником, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції належних доказів, які б свідчили про можливість реального настання негативних для громадянина наслідків, у вигляді ущемлення інтересів громадянина та порушення прав громадянина, як споживача, внаслідок пропонування позивачем громадянину до укладання договору на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в редакції договору позивача або неможливість пропонування позивачем громадянинові договору у зазначеній редакції, за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2014 р. у справі №923/1734/13 є законним і обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2014 р. у справі №923/1734/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.04.2014 р.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя В.Т. Пироговський