Рішення № 38421173, 22.04.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 925/409/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс», смт. Чорнобай, Черкаська область

про стягнення 15137 грн. 97 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» 15137 грн. 97 коп., з яких 10000 грн. боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 10.07.2013 №10/07-13/02, 1662 грн. 41 коп. пені, 3175 грн. 56 коп. 25 процентів за користування чужими грошовими коштами, 300 грн. втрат від інфляції та 1827 грн. судових витрат.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, його представник без поважних причин в судові засідання 27.03.2014, 08.04.2014, 22.04.2014 не з'явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними матеріалами.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» (постачальник за договором, відповідач по справі), в особі директора Чернєва Валерія Васильовича, який діє на підставі Статуту та товариством з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» (покупець за договором, відповідач по справі), в особі директора Алексєєва Романа Володимировича, який діє на підставі Статуту було укладено договір поставки №10/07-13/02 від 10 липня 2013 року (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (замінники сухого незбираного та сухого знежиреного молока, премікси, кормові концентрати (БВМД - білково-вітамінно-мінеральні добавки)) (далі - товар), найменування (асортимент) та ціна яких узгоджуються сторонами та відображаються у видаткових накладних, які складаються сторонами на кожну партію товару окремо згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати у власність товар та оплачувати його вартість на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію товару шляхом передоплати в строк та на підставі згідно рахунків, які виставляються постачальником покупцеві у кожному випадку окремо відповідно до замовлень останнього. Рахунок дійсний до оплати протягом п'яти днів, після чого ціна підлягає уточненню (п. 2.4. договору).

Сторони узгодили, що постачальник має право будь-який платіж, що отриманий ним від покупця спрямовувати в першу чергу на погашення існуючої заборгованості за цим договором, незалежно від змісту реквізиту призначення платежу (п. 2.5. договору).

Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями на підставі отриманих від покупця замовлень.

Окрім того, в замовлені може зазначатися необхідний обсяг товару (графік поставок) на майбутній період (місяць, декілька місяців, півроку, тощо). В такому випадку товар поставляється в строки визначені в погодженому сторонами замовлені (п. 3.1. договору).

Виставлений постачальником рахунок є інформаційним документом та підтверджує прийняття замовлення покупця до виконання. Рахунки на оплату товару передаються покупцеві за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, оригінал рахунку надається постачальником разом з товаром. Якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку не оплати товару в строк посилатися на те, що в нього відсутній рахунок на оплату відповідної поставки (п. 3.3. договору).

На виконання умов договору за період з 10.07.2013 по 11.09.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 112722,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за видатковими накладними: від 10.07.2013 №531, від 11.07.2013 №541, від 18.07.2013 №550, від 25.07.2013 №565, від 02.08.2013 №583, від 14.08.2013 №610, від 11.09.2013 №712.

Відповідач частково сплатив за поставлений товар на суму 102772,50 грн., про що позивачем надано картку рахунку, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за поставлений товар в розмірі 10000,00 грн. у примусовому порядку.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 10000 грн. 00 коп. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3. договору сторони домовилися, що за прострочення строків здійснення оплати постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, та 25% річних за користування чужими коштами від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Позивачем заявлено до стягнення 1662 грн. 41 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 3175,56 грн. 25% річних.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування.

Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені в сумі 1662,41 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність її нарахування (після перерахунку - 1744,29 грн.), але оскільки позивач просить стягнути пеню в сумі 1662,41 грн., то задовольняє позов в запропонованому обсязі позовних вимог.

За змістом ч. 3 ст. 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування покупцем чужими грошовими коштами встановлено, то суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами встановив неправильність її нарахування (після перерахунку - 3330,76 грн.), але оскільки позивач просить стягнути пеню в сумі 3175,56 грн., то також задовольняє позов в запропонованому обсязі позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 300 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань.

Розрахунки інфляційних нарахувань відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, однак вчиненні невірно.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір становить 280,52 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» (вул. Шевченка, 274, корп. 5, смт. Чорнобай, Черкаська область, ідентифікаційний код 35675002, п/р 260046141 в ПАТ «Полтава-банк», МФО 331489) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» (вул. Будіндустрії, 5, оф. 212, 212-б, м. Київ, ідентифікаційний код 35756835, п/р 26008170805200 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005): 10000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 1662 грн. 41 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 3175 грн. 56 коп. 25 процентів за користування чужими грошовими коштами, 280 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28 квітня 2014 року

Суддя О.В. Чевгуз