Рішення № 38421097, 23.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4016/14 23.04.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

про стягнення 16027,13 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Самойленко П.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Курило О.Б. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 16027,13 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач заявлені вимоги не визнає та просить в позові відмовити, оскільки на його думку за договором добровільного страхування Позивачем було застраховано автомобіль з іншим номером, ніж пошкоджений у ДТП, а документи, на підставі яких Позивачем було розраховано та виплачено страхове відшкодування, складені неналежним чином, що не доводить правильність здійсненої страхової виплати та перехід до Позивача прав потерпілого заявляти вимоги до Відповідача. Також Відповідач посилається на відсутність доказів узгодження з ним розміру страхового відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 по вул. Харківське (вул. Привокзальна) в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Вольво», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та автомобіля «БМВ», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Вольво», д.р.н. НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив п. 13.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «БМВ», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_4 на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 31.05.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ТОВ «Глобал фінансіал менеджмент груп».

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, що за Договором добровільного страхування Позивачем було застраховано інший автомобіль, та судом натомість встановлено, що у вищевказаному договорі Позивачем було допущено описку у реєстраційному номері Застрахованого автомобіля, а номер кузова Застрахованого автомобіля, який є ідентифікуючим номером транспортного засобу, зазначено такий самий як в Договорі добровільного страхування, так і в техпаспорті Застрахованого автомобіля, а отже це є той самий автомобіль, та заперечення Відповідача у цій частині спростовані залученими до справи письмовими доказами.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок № С-00000335 від 16.05.2013 ТОВ «Компанія «Синергія» ремонтного СТО Застрахованого автомобіля на суму 16027,13 грн., Позивачем було складено Страховий акт № 1.001.13.04839/VESKO17738 від 21.05.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 16027,13 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №32942 від 22.05.2013.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Вольво», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_3, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2013 у справі № 753/6547/13-п.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, яка експлуатує автомобіль «Вольво», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/1223600 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 510 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АЕ/1223600 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Вольво», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Позивач звертався до Відповідача з претензією № РГ/4839/13/10 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, та дану вимогу Відповідачем було отримано 18.11.2013, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відповідно до вимог вищенаведених статей, у випадку настання ДТП, страховиком винної особи підлягає відшкодуванню, зокрема, у встановленому законом порядку оцінена шкода, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу.

Однак ані норми вищенаведених, ані інших законів законодавства не зобов'язують Позивача замовляти та оплачувати суб'єкту оціночної діяльності проведення дослідження та складання відповідного висновку про оцінку шкоди, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу, внаслідок пошкодження у ДТП.

Так, проведення оцінки майна по визначенню збитків або розміру відшкодування на підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є обов'язковим у встановлених законом випадках. Проте імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до суб'єктів оціночної діяльності, визначених вищезгаданим Законом, чинне законодавство не містить.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

При цьому, обов'язок доведення певних фактів та обставин, у відповідності до ст. 33 ГПК України, покладається саме на ту особу, яка на них посилається.

Тобто, Позивач повинен довести суду обгрунтованість розміру шкоди та застосованого ним коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, а Відповідач натомість повинен спростувати належними засобами доказування встановлений Позивачем за його оцінкою в страховому акті розмір шкоди та порядок його розрахунку, та довести, який саме розмір шкоди є обґрунтованим на думку Відповідача, або взагалі довести, що шкода не завдавалась та дорівнює нулю.

У відповідності до рахунку № С-00000335 від 16.05.2013 ТОВ «Компанія «Синергія» ремонтного СТО Застрахованого автомобіля для відновлення Застрахованого автомобіля необхідно використати деталей, матеріалів та виконати робіт на загальну суму 16027,13 грн., та відповідно до умов Договору, Позивачем було складено Страховий акт № 1.001.13.04839/VESKO17738 від 21.05.2013, відповідно до якого Позивач оцінив, розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 16027,13 грн.

При цьому, наведені в рахунку СТО матеріли, деталі та роботи на загальну суму 21055,28 грн. знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню автомобіля в розмірі 16027,13 грн. є необґрунтованою або завищеною.

При цьому, Відповідачем не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтуваного Позивачем розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Щодо заперечень Відповідача на неналежне складення Позивачем документів, які стали підставою для визнання випадку страховим та складання страхового акту, то суд зазначає, що в даному випадку відповідно до ст. 33 ГПК України саме Відповідач, як особа, яка заперечує проти позову, повинна довести, яким чином допущені Позивачем порушення документообігу призвели до неправильності визначення Позивачем розміру страхового відшкодування, внаслідок завданої власнику Застрахованого автомобіля шкоди у ДТП. При чому, факт пошкодження у ДТП Застрахованого автомобіля, та завдання в зв'язку з цим матеріальної шкоди його власнику, Відповідачем не заперечено та не спростовано. А одні лише посилання Відповідача на допущені порушення у складанні Позивачем документів не є спростованням встановленого Позивачем розміру шкоди.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2010, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, документом, який підтверджує розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, та який відповідно, за умови нульового коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, дорівнює розміру шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, є рахунок № С-00000335 від 16.05.2013 ТОВ «Компанія «Синергія» ремонтного СТО Застрахованого автомобіля на суму 16027,13 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/5649607 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (16027,13 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (16027,13 грн.), за мінусом франшизи (510 грн.), та отже в сумі 15517,13 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з вимогою № РГ/4839/13/10 від 14.11.2013 про виплату страхового відшкодування за полісом № АЕ/1223600. Дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, були отримані Відповідачем 18.11.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 15517,13 грн. (16027,13 грн. мінус 510 грн. франшизи).

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (м. Київ, Печерський узвіз, 3; ідентифікаційний код 14229456) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 15517 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 13 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн. 86 коп. судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2014

Суддя Сташків Р.Б.