Постанова № 38420874, 14.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

14 квітня 2014 року Справа №826/16431/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В.,розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюІнспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києвідофізичної особи-підприємця ОСОБА_3простягнення штрафу в розмірі 8500грн. 00коп.ВСТАНОВИВ:

Інспекція з питань захисту прав споживачів у місті Києві (далі - Інспекція, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, відповідач), в якій просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 8500грн. 00коп.

Ухвалами суду від 30 жовтня 2013 року та 12 листопада 2013 року, відповідно, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №826/16431/13-а та призначено її до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року та 04 квітня 2014 року провадження в адміністративній справі №826/16431/13-а зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/4778/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання дій протиправними, скасування рішення №000009 від 11 лютого 2013 року та постанов №000007, №000009 від 12 лютого 2013 року, зобов'язання вчинити дії, - та, відповідно, поновлювалось.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Інспекції позивачем проведена перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань відповідності продукції, яку реалізує відповідач, вимогам Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 06 лютого 2013 року №000019 та протоколи від 06 лютого 2013 року №№000012, 000013 про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». На підставі виявлених порушень законодавства начальником Інспекції складено постанови від 12 лютого 2013 року №№000007, 000009 про накладення штрафних санкцій та зобов'язано відповідача у 15-денний термін сплатити штраф в сумі 8500грн. Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 не виконані вимоги вказаних постанов та в добровільному порядку штраф не сплачено.

У судовому засіданні представник Інспекції просила суд вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

ФОП ОСОБА_3 стосовно задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. В письмових поясненнях (запереченнях) вказує на те, що оскаржив постанови Інспекції №000007 та №000009 від 12 лютого 2013 року, які є підставами для стягнення з ФОП ОСОБА_3 штрафу. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у справі №826/4778/13-а позов ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Інспекції під час складення акта перевірки характеристик продукції № 000019 від 06 лютого 2013 року та ненадання його на підпис ФОП ОСОБА_3; визнано протиправним та скасовано Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000009 від 11 лютого 2013 року, винесене Інспекцією. Оскаржуючи в подальшому й вище зазначену постанову суду в порядку апеляційного провадження, відповідач вважає, що даний позов не підлягає задоволенню.

Разом з тим, 11 квітня 2014 року відповідач через відділ документального обігу та контролю суду звернувся з клопотанням (за вх.№01-5/26699/14), в якому, посилаючись на прийняття участі його представниками в інших судових процесах, просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року (протокольною), врахувавши заперечення представника позивача, клопотання ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалюючи вказане рішення суд керувався, зокрема, статтями 2, 49, 51, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, судом враховано, що чинним процесуальним законодавством визначено вичерпний строк розгляду адміністративних справ, про що кожна особа, яка бере участь у справі, обізнана. Крім того, прибуття повноважного представника відповідача не визнавалось судом обов'язковим, а тому посилання останнього на прийняття участі його представниками в інших судових процесах врахуванню не підлягають.

Крім того, процесуальним законодавством надана можливість, зокрема, відповідачу звернутись з клопотанням про розгляд справи за його відсутністю, у порядку письмового провадження. Відсутні й перешкоди для надання до суду відповідних письмових пояснень (заперечень) або доказів, зокрема, й засобами електронного та поштового зв'язку.

Суд зауважує, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і не створювати умов, за якими можуть порушуватись права інших учасників процесу та - вимог законодавства.

Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

09 грудня 2008 року ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець.

06 лютого 2013 року представниками Інспекції - заступником начальника відділу ринкового нагляду Сомиком Б.Я. та головними спеціалістами Обламським К.О. та Борисенко М.Г. - на підставі наказу №33 від 22 січня 2013 року та направлення №000023 від 31 січня 2013 року проведено перевірку на відповідність обладнання електричного та електронного, що реалізується ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»), - вимогам технічних регламентів, які розповсюджуються на зазначену продукцію, та Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Інспекції складено акт №000019 від 06 лютого 2013 року перевірки характеристик продукції та протоколи №000012 і №000013 від 06 лютого 2013 року про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

11 лютого 2013 року Інспекцією прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000009.

За результатами розгляду справи, акта перевірки характеристик продукції від 06 лютого 2013 року №000019, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000009 від 11 лютого 2013 року позивачем винесено постанови №000007 та №000009 від 12 лютого 2013 року про накладення штрафних санкцій, відповідно до яких на відповідача накладені штрафні санкції у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 4250грн. 00коп. за кожною за порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», та пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно.

19 лютого 2013 року за №10-42-03/451 та №10-42-03/453 вищезазначені постанови направлені на адресу відповідача.

Разом з тим, на час вирішення даного спору ФОП ОСОБА_3 визначені Інспекцією суми штрафів не сплачені.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у справі №826/4778/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, зокрема, встановлено:

- оскаржувані постанови винесено відповідачем на підставі акта перевірки характеристик продукції №000019 від 06 лютого 2013 року, в якому зафіксовано, що обладнання електричне та електронне, що реалізується ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, - перевірялось на відповідність таким нормативним вимогам: а) Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання; б) Технічний регламент радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання; в) Технічний регламент безпеки низьковольтного електричного обладнання; г) Правила застосування національного знака відповідності;

- в акті вказано, що зазначена під №№19-23, 37 продукція не відповідає встановленим вимогам, а саме: відсутній передбачений технічними регламентами, норми яких поширюються на зазначену продукцію, національний знак відповідності. Інспекцією вчинено всіх дій щодо встановлення наявності чи відсутності національного знака відповідності як на продукції, так і на її упаковці та правомірно зроблено висновок про його відсутність;

- в акті перевірки характеристик продукції №000019 від 06 лютого 2013 року зафіксовано відсутність декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, щодо продукції під №№1-18, 24-36 та споживачам (разом з пристроєм) декларація не надається. Не надано ФОП ОСОБА_3 суду наявності у останнього декларацій про відповідність вимогам Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання щодо продукції під №№1-18, 24-36 та, відповідно, надання їх споживачам (разом з пристроєм). При цьому, ФОП ОСОБА_3 в порушення частини 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проігноровано вимогу представників Інспекції пред'явити наявні декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, що свідчить про їх відсутність. Таким чином, суд приходить до висновку, що Інспекцією було вчинено всіх дій щодо встановлення наявності чи відсутності декларацій про відповідність вимогам Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання, щодо продукції під №№1-18, 24-36, разом з тим, встановлено, що такі декларації у ФОП ОСОБА_3 відсутні;

- в акті перевірки №000019 від 06 лютого 2013 року зафіксовано, що в документах, повідомленнях або інструкціях, що супроводжують пристрій, не наведені реєстраційні дані щодо опублікованих в офіційних документах застосованих технічних регламентів щодо продукції під №№1-18, 24-36. Враховуючи, що ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки не було виконано вимогу представників Інспекції та не надано відповідну документацію на техніку, суд прийшов до висновку, що останні були позбавлені можливості встановити наявність в документах, повідомленнях або інструкціях, що супроводжують пристрій, реєстраційних даних щодо опублікованих в офіційних документах застосованих технічних регламентів щодо продукції під №№1-18, 24-36. Відтак, суд вважає, що Інспекцією правомірно встановлено з боку позивача порушення пункту 32 Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання;

- Інспекцією правомірно винесено оскаржувані постанови про накладення штрафних санкцій за допущення ФОП ОСОБА_3 вищевказаних порушень, а відтак позовні вимоги щодо необхідності визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафних санкцій №000007 від 12 лютого 2013 року та №000009 від 12 лютого 2013 року задоволенню не підлягають.

У зазначеному судовому рішенні суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови є правильними по суті рішеннями і не можуть бути скасовані лише з формальних підстав, в даному випадку у зв'язку з відсутністю ФОП ОСОБА_3 під час розгляду питання щодо накладення штрафу. Такі дії Інспекції можуть бути визнані протиправними, проте не обов'язково повинні тягнути за собою скасування правильних по суті постанов.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовуються Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №877), «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1023), «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2735-VI (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №2735), «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2736-VI, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності» від 01 червня 2011 року №573, Положенням про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09 листопада 2011 року №206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за №1337/20075.

Відповідно до статті 4 Закону України №877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються у присутності керівника або його заступника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання, в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина 3 статті 4 Закону України №877).

Згідно зі статтею 8 Закону України №877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

- вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

- відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

- накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 44 Закону України №2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 44 Закону України №2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції без декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 5 статті 44 Закону України №2735 рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Як встановлено вище, питання правомірності видання оскаржуваних постанов від 12 лютого 2013 року №№000007, 000009 розглянуто у судовому порядку у справі №826/4778/13-а, а тому не може бути предметом доказування у межах даного позову.

Водночас, за судовими рішеннями у справі №826/4778/13-а вказані постанови від 12 лютого 2013 року №№000007, 000009 про накладення штрафних санкцій, якими фактично визначено обов'язок ФОП ОСОБА_3 сплатити 8500грн. 00коп., - є такими, що прийняті правомірно і підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, ФОП ОСОБА_3 не надано, тоді як Інспекцією доведено обґрунтованість заявленого позову.

Таким чином, враховуючи вище встановлене, зокрема, чинність судового рішення у справі №826/4778/13-а, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявленого Інспекцією позову у справі №826/16431/13-а та - про необхідність його задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04060 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету (на р/р 31110106700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 21081100) штраф у розмірі 8500грн. 00коп. (вісім тисяч п'ятсот гривень 00коп.) відповідно до постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві (04080 м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8-А; код за ЄДРПОУ 37974671) про накладення штрафних санкцій від 12 лютого 2013 року №000007 та №000009.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька