Постанова № 38419077, 22.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2256/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Чиркіна С.М.,

при секретарі: Барашко М.В.,

за участю:

представника позивача : Попелнухи В.В.,

представника відповідача Скубак К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Брянківське управління шахтобудмеханізації" до Відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.01.2014 ВП №37507580, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2014 року для подальшого розгляду з Донецького апеляційного адміністративного суду до Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Брянківське управління шахтобудмеханізації" до Відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області про скасування постанови про накладення штрафу від 13.01.2014 ВП №37507580, у зв'язку з скасуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.01.2014 року отримав постанову відповідача від 13 січня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. ВП №37507580 з якою не згоден, оскільки у даному виконавчому проваджені відповідачем вже приймались неодноразово постанови про накладання штрафу повторно і закон не передбачає застосування штрафу в третій та подальші рази.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому з посиланням на вимоги статей 75, 89 закону України «Про виконавче провадження» наполягав на правомірності прийнятої постанови про застосування штрафу в сумі 1360 грн., оскільки позивач не вчинив фактичних дій щодо виконання рішення господарського суду, окрім звернення до суду за роз'ясненнями.

При цьому до позивача раніше вже був застосований «первинний» штраф в сумі 680 грн.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на протиправності застосування відповідачем в четвертий раз штрафу за фактично повторне порушення, підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні додатково до даних, викладених в заперечені пояснив, що рішення суду після другого зобов'язання боржником не виконано і жодних намірів його виконувати боржник не проявляє, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. Подання боржником апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області про відмову у роз'ясненні судового рішення не є підставою для зупинення виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець не є органом, який тлумачить, яким чином потрібно виконувати рішення, оскільки для нього не є суттєвим порядок, яким чином боржник буде таке рішення виконувати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина третя статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV "Про виконавче провадження" наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)").

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).

У відповідності із. ч.1, 3 ст.5 Закону №606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

11 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37507580 про примусове виконання наказу від 17 грудня 2012року №29 пд/5014/2654/2012, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ПАТ "Брянківського управління шахтобудмеханізації" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України надавши право на приватизацію квартир мешканцям житлових будинків за адресою: м.Брянка, вул. Б.Хмельницького, №14, №14а, №15, м-н "Тополь", №21, яким розподілені квартири в порядку черговості надання громадянам жилих приміщень до 10 липня 2006 року. Наказ вступив у законну силу 13 березня 2013 року ( далі - рішення № 29, а.с. 37 - 38, 126).

Сторонами визнано, що станом на момент розгляду справи та винесення оскарженої постанови рішення господарського суду Позивачем не виконано.

У зв'язку невиконанням рішення № 29 постановою відповідача від 18.04.2013 року на відповідача - ПАТ «Брянківське управління шахтобудмеханізації» , як на боржника, був накладений штраф в сумі 680 грн. (а.с.127).

Сторонами зазначений факт не оспорюється.

22.07.2013 відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ПАТ Брянківське управління шахтобудмеханізації» у розмірі 1360,00 грн., яка була скасована постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 справа №812/6504/13-а (а.с. 136- 139).

20.08.2013 старшим державним виконавцем Скубак К.К. було встановлено, що рішення суду боржником не виконано всупереч неодноразовим вимогам державного виконавця, та у зв'язку з чим винесена постанова про накладення штрафу від 20.08.2013, якою на боржника - ПАТ «Брянківське управління шахтобудмеханізації» накладено штраф у розмірі 1360,00 грн. (а.с.144).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 справа №812/7517/13-а постанова про накладення штрафу від 20.08.2013 в розмірі 1360,00 грн. була скасована (а.с. 140-143).

13.01.2014 року відповідачем було винесено постанову про повторне накладання штрафу на боржника - ПАТ «Брянківське управління шахтобудмеханізації» у розмірі 1360,00 грн., отриману позивачем 20.01.2014 (а.с.9, 11).

Зазначена постанова є предметом спору по даній справі, оскільки позивач вважає, що у відповідача відсутні права в даному випадку застосовувати штраф.

З системного налізу статей 75, 89 Закону № 606 убачається право відповідача накладати штраф у разі невиконання певних дій, які можуть бути виконані лише боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

На пропозицію суду позивачем не надано даних про причини не виконання рішення господарського суду № 29, окрім його незрозумілості.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2013 року відповідач звернувся до Господарського суду Луганської області за роз'ясненням судового рішення № 29, а саме, яким чином необхідно зобов'язати боржника надати право на приватизацію квартир, якщо ці будинки є приватною власністю ПАТ "Брянківське управління шахтобудмеханізації" та чи є можливим виконати дане рішення суду без участі боржника. З аналогічною заявою звернувся до Господарського суду Луганської області боржник - ПАТ "Брянківське управління шахтобудмеханізації".

Пунктом 1 частини 1 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

У зв'язку зі зверненням до суду за роз'ясненням судового рішення, 23 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Брянківського міського управління юстиції було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с. 130).

Відповідно до частини 4 статті 39 вищезазначеного Закону протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Постановою керівника відповідача про перевірку виконавчого провадження №37507580 від 19.07.2013 скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження від 23.04.2014 ВП №37507580 (а.с 131).

Постановою начальника ВДВС Брянківського МУЮ про скасування процесуального документу від 19.07.2013 скасовано документ «постанова про зупинення виконавчого провадження від 23.04.2013, що видав Скубак Катерина Костянтинівна» у ВП №37507580 (а.с.131).

19 липня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Брянківського міського управління юстиції було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №37507580 (а.с.133).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25 липня 2013 року у справі №29пд/5014/2654/2012 ПАТ "Брянківське управління шахтобудмеханізації" та відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції відмовлено у задоволенні заяви та подання про роз'яснення рішення господарського суду Луганської області від 17 грудня 2012 року у справі № 29пд/5014/2654/2012 (а.с.134-135).

09.09.2013 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №37507580, згідно якої старшим державним виконавцем Скубак К.К. було встановлено, що виконавче провадження підлягає закриттю з підстави того, що виконати рішення без участі боржника неможливо. Відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження закривається та виконавчий документ повертається до суду, який його видав (а.с 147).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.11.2013 визнано недійсною постанову державного виконавця ВДВС Брянківського МУЮ про закінчення виконавчого провадження ухвалено поновити виконавче провадження з виконання наказу № 29пд/5014/2654/2012 від 09.09.2013 р. (.а.с. 148-150).

28.11.2013 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с.152).

Таким чином, оскаржена постанова була прийнята в межах відкритого виконавчого провадження ВП №37507580.

Враховуючи визнання позивачем факту невиконання рішення № 29, у суду відсутні підстави для додаткової перевірки визнаного факту.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на застосування відповідачем повторного штрафу постановами від 22.07.2014 та 20.08.2014, оскільки зазначені постанови скасовані рішенням суду.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на постанову про накладення штрафу від 13.12.2013 в сумі 680 грн., оскільки зазначена постанова стосується посадової особи позивача та не є предметом спору в даній справі (а.с.10, 33, 153)

Суд критично оцінює посилання позивача на дані Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, за якими 13.12.2013 року було винесено дві постанови про накладання штрафу, оскільки відсутні інші об'єктивні дані про наявність двох постанов, відсутні дані про підстави та розмір накладання штрафу, а також про особу, на яку він накладений. При цьому представник відповідача пояснив про помилковість повторного запису в реєстрі.

Згідно ч.1, 2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження " після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Слід звернути увагу, що законодавець визначає три окремі категорії суб'єктів на яких може бути накладений штраф за невиконання рішення суду.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Незважаючи на відсутність чіткої визначеності в Законі України "Про виконавче провадження " поважних причин, що давали б змогу боржникові у встановлений строк не виконати вимоги виконавчого документа, суд приходить до висновку про відсутність таких обставин, оскільки позивачем на виконання вимог ст.71 КАСУ не наданого жодного доказу поважності невиконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови буде складено протягом 5-ти днів, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Брянківське управління шахтобудмеханізації" до Відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 13.01.2014 ВП №37507580, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2014 року.

Суддя С.М. Чиркін