Ухвала суду № 38417534, 22.04.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8795/13-ц Провадження № 22-ц/772/1392/2014Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г. М.Категорія: 33Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Іващука В.А., Колоса С.С.,При секретарі:Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, апеляційну скаргу Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, апеляційну скаргу Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, за участю: прокуратури м. Вінниці, в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6 49500 грн. у відшкодування йому моральної шкоди.

В іншій частині вимог позову відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду у розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 54750 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Вінницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права.

Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2007 року ОСОБА_6 було затримано працівниками УСБ України у Вінницькій області. Під час затримання у нього було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України та паспорт для закордонних поїздок, а також ліки для зняття серцевих нападів. Дані речі та документи були повернуті ОСОБА_6 лише 25 вересня 2007 року згідно розписки слідчого СВ УМВС України у вінницькій області ОСОБА_7 (а. с. 19).

03 вересня 2007 року заступником прокурора Вінницької області Шубіним Р.І. винесено постанову про порушення відносно ОСОБА_6 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 353 КК України, а також направлено справу для проведення досудового розслідування до СУ УМВС України у Вінницькій області.

У період з 09 листопада 2007 року по 26 листопада 2007 року ОСОБА_6 було госпіталізовано до Міської клінічної лікарні № 1 з приводу перенесеного ішемічного інсульту та гіпертонічної хвороби 3-го ступеня, що підтверджується випискою із історії стаціонарного хворого № 5524 від 25 грудня 2007 року.

Згідно виписки із історії хвороби стаціонарного хворого, виданої МКЛ № 1, ОСОБА_6 у період часу з 28 травня 2008 року по 06 червня 2008 року перебував на лікуванні з приводу перенесеного малого ішемічного інсульту, а з 07 листопада 2008 року по 17 листопада 2008 року перебував на лікуванні з приводу ішемічного інсульту.

20 травня 2009 року Ленінським РВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області опечатано кабінет № 609 в будинку № 15-а по вул. Соборній у м. Вінниці, який перебував у оренді Асоціації фермерів Вінницької області, головою якої згідно протоколу 25-ої звітно-виборної конференції від 24 січня 2009 року, обрано ОСОБА_6

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 12322, виданої 15 липня 2009 року Вінницькою обласною лікарнею ім. М.І. Пирогова, ОСОБА_6 у період часу з 07 липня 2009 року по 15 липня 2009 року перебував у закладі на лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби та інших супутніх хвороб серця.

Постановою слідчого СВ 2-го ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 14 листопада 2012 року закрито кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_6 на підставі п.2 ст. 6 КПК України, за відсутності у його діях складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 353 КК України.

Вказаною постановою встановлено, що у випадку передачі ОСОБА_8 грошей ОСОБА_6 останній пропонував в майбутньому, після отримання коштів (авансу), надати консультації (поради юридичного змісту) щодо вирішення конфлікту між засновниками ТОВ «Рекреаційний комплекс «Паламаренково». Кошти, які були передані ОСОБА_6, були вилучені у останнього під час затримання співробітниками УСБ України у Вінницькій області, а тому не має можливості встановити, чи мав намір ОСОБА_6 у подальшому не виконувати свої зобов'язання перед ОСОБА_8 щодо надання юридичних консультацій. Крім того, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_6 самовільно не присвоював владних повноважень або звання службової особи, не вчинив суспільно-небезпечного діяння під час отримання коштів від ОСОБА_8

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що порушена відносно нього кримінальна справа, по якій проводилось досудове розслідування п'ять років два місяці та одинадцять днів, була закрита саме за відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, яка виявилась у порушення його нормальних життєвих зв'язків, коли він тривалий час знаходився без всіх необхідних документів і ліків, внаслідок їх вилучення під час проведення слідчих дій і опечатування робочого кабінету. Також, моральна шкода виразилась і у погіршенні стану здоров'я позивача внаслідок тривалого нервового напруження і психологічного тиску в період його перебування під слідством.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з пояснень ОСОБА_6 наданих у судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що 23 серпня 2007 року під час його затримання працівниками УСБ України у Вінницькій області, було вилучено грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно до національної валюти у розмірі 39 965 грн., які йому не належали, а тому відсутні підстави повернення їх позивачу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 60 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Колегією суддів встановлено, що 03 вересня 2007 року відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 та ст. 353 КК України (а.с. 21-22, том 1).

Постановою слідчого СВ 2-го ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 14 листопада 2012 року кримінальну справу, порушено відносно ОСОБА_6 закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в його діях складів злочину, передбачених ч. 2 ст. 190 та ст. 353 КК України (а.с. 67-74, том 1).

Відповідно до ст.2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про те, що позивачем не надано жодного доказу про визнання дій незаконними, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_6 незаконно знаходився під слідством більше 5 років, а потім постановою слідчого СВ 2-го ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 14 листопада 2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6 закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 190, ст. 353 КК України.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 4 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про те, що підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим Законом, яке виникає у зв'язку з відсутністю у діяннях особи складу злочину. Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у ОСОБА_6 виникло з 14 листопада 2012 року з моменту винесення постанови про закриття кримінальної справи (а.с. 67, том 1).

Доводи апеляційної скарги Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про те, що ОСОБА_6 не був затриманий та не притягувався як обвинувачений, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у постанові заступника прокурора Вінницької області від 03 вересня 2007 року вказано, що 23 серпня 2007 року після отримання коштів від ОСОБА_8, ОСОБА_6 був затриманий працівниками управління Служби безпеки України у Вінницькій області (а.с. 22, том 1).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди, оскільки він не брав коштів у розмірі 5000 доларів США, але ці кошти мали належати йому після передачі та наданню ним юридичних консультацій щодо вирішення конфлікту між засновниками ТОВ «Рекреаційний комплекс «Паламаренкові», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повернення цих коштів, у разі належності їх позивачу, повинно здійснюватись органом, що проводив їх вилучення в порядку кримінального процесуального закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_6, оскільки врахував тривалість кримінального розслідування відносно позивача та глибину його моральних страждань, а тому висновки суду у частині відшкодування моральної шкоди є правильними, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, відповідають нормам матеріального права, а доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6, Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді : (підпис) С.С. Колос

(підпис) В.А. Іващук

З оригіналом вірно: