Постанова № 38417442, 09.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2014 року 16:54 № 826/2741/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Філозопа О.В., відповідача - Манікало І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 0001784210, № 0001764210, № 0001774210, -

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 0001784210, № 0001764210, № 0001774210, прийнятих Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - Центральний офіс з ОВП, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача стосовно порушень платником податків норм чинного законодавства є безпідставними та не відповідають дійсності, а тому винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На думку позивача, ДТГО «Південно-Західна залізниця» зобов'язане сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка визначена умовами договору оренди, тобто в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, а не в трикратному розмірі земельного податку за землі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 04713033) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 29 грудня 1997 року за № 10741200000000921 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії ААВ № 600057). Вказане об'єднання розташоване за адресою: 01034, м. Київ, вулиця Лисенка, буд. 6.

ДТГО «Південно-Західна залізниця» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 березня 1998 року, станом на момент проведення перевірки після перереєстрації СДПІ у м. Києві по РВПП 09.02.2011 р. перебувало на обліку в МГУ Міндоходів - Центральному офісі з ОВП.

До видів діяльності ДТГО «Південно-Західна залізниця» відносяться: 49.20 вантажний залізничний транспорт; 30.20 виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 49.10 пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення; 49.31 пасажирський наземний транспорт міжміського сполучення; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 транспортне оброблення вантажів.

На підставі наказу від 18 листопада 2013 року № 754 та направлення від 18 листопада 2013 року № 619, в період з 18 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року МГУ Міндоходів - Центральним офісом з ОВП проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань виконання п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI щодо повноти обчислення орендної плати за землю Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (податковий номер 04713033) за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено Акт № 1440/4210/04713033 від 02 грудня 2013 року (далі - Акт № 1440/4210/04713033).

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог, зокрема:

- підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ДТГО «Південно-Західна залізниця» занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Голосіївського району міста Києва на загальну суму 2 176 781,76 грн., у тому числі за 2011 рік - 791 556,99 грн., 2012 рік - 791 556,99 грн., за 9 місяців 2013 року - 593 667,78 грн.;

- підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ДТГО «Південно-Західна залізниця» занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Дарницького району міста Києва на загальну суму 1 902 392,69 грн., в тому числі за 2011 рік - 691 773,60 грн., 2012 рік - 691 782,32 грн., за 9 місяців 2013 року - 518 836,77 грн.;

- підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ДТГО «Південно-Західна залізниця» занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Дніпровського району міста Києва на загальну суму 159 540,70 грн., в тому числі за 2011 рік - 100 763,24 грн., за період з 01 січня 2012 року по 30 липня 2012 року - 58 777,46 грн.

05 грудня 2013 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 1440/4210/04713033.

16 грудня 2013 року МГУ Міндоходів - Центральним офісом з ОВП, на підставі Акта перевірки від 02 грудня 2013 року № 1440/4210/04713033 прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0001784210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, збільшено суму грошового зобов'язання ДТГО «Південно-Західна залізниця» за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу - 13050200, на загальну суму 186 831,48 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 159 540,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 290,78 грн.;

- № 0001764210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, збільшено суму грошового зобов'язання ДТГО «Південно-Західна залізниця» за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу - 13050200, на загальну суму 2 622 033,57 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 176 781,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 445 251,81 грн.;

- № 0001774210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI, збільшено суму грошового зобов'язання ДТГО «Південно-Західна залізниця» за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу - 13050200, на загальну суму 2 291 520,16 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 902 392,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 389 127,47 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження (первинна скарга від 24.12.2013 р. № НЗЕ-5/2579) до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 14.02.2014 р. № 2886/6/99-99-10-01-02-15 його скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок, згідно з пунктом 36.3 статті 36 ПК України, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Пунктом 5.2 статті 5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків та зборів, а також інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 ПК України, належить виключно Верховній Раді України.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України). Разом з цим, відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу, відповідно і мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності - 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, пунктом 276.4 статті 276 ПК України передбачено, що податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Рішень Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 121/1331 та 16 березня 2006 року № 277/3368, між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Київською міською радою 24 грудня 2004 року, 20 травня 2005 року та 17 січня 2007 року укладені договори на строкове платне користування земельними ділянками (у тому числі на умовах оренди), розташованих по залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця у Голосіївському районі міста Києва (кадастрові номери - 8 000 000 000:90:714:0002, 8 000 000 000:90:113:0009, 8 000 000 000:82:084:0021, 8 000 000 000:82:419:0032, 8 000 000 000:90:113:0042).

Крім того, на підставі Рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 120/1330, між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Київською міською радою 24 грудня 2004 року та 08 червня 2005 року укладені договори на строкове платне користування земельними ділянками (у тому числі на умовах оренди), розташованих по залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця у Дарницькому районі міста Києва (кадастрові номери - 8 000 000 000:90:714:0003, 8 000 000 000:90:106:0012, 8 000 000 000:63:197:0012).

Також, на підставі Рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 122/1332, між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Київською міською радою 16 березня 2005 року укладено договір на строкове платне користування земельної ділянки (у тому числі на умовах оренди), розташованої на станції Київ-Московський-Дарниця у Дніпровському районі міста Києва (кадастровий номер - 8 000 000 000:63:197:0014).

Пунктами 4.2 розділів 4 вказаних вище договорів встановлено орендну плату у розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельних ділянок.

Актом перевірки встановлено, що цільове використання наданих в оренду земельних ділянок по вказаним договорам - влаштування будівельних майданчиків під будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві (з підходами).

З приводу встановлених під час розгляду справи обставин, суд зазначає наступне.

Позивач за користування вказаними земельними ділянками сплачував орендну плату, виходячи з того, що це землі залізничного транспорту.

Відповідно до положень статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статі 20 ЗК України).

Частиною 2 статті 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З метою встановлення цільового призначення земельних ділянок, розташованих по залізничній дільниці та станції Київ-Московській-Дарниця у Голосіївському, Дарницькому та Дніпровському районах міста Києва (кадастрові номери - 8 000 000 000:90:714:0002, 8 000 000 000:90:113:0009, 8 000 000 000:82:084:0021, 8 000 000 000:82:419:0032, 8 000 000 000:90:113:0042, 8 000 000 000:90:714:0003, 8 000 000 000:90:106:0012, 8 000 000 000:63:197:0012, 8 000 000 000:63:197:0014) судом було направлено запит до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на який 04.04.2014 р. отримано відповідь від 31.03.2014 р. № 057021-3106, відповідно до якої цільовим призначенням земельних ділянок є влаштування будівельних майданчиків під будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві (з підходами) та будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро у місті Києві (з підходами).

Крім того, цільове призначення земельних ділянок за кадастровими номерами: 8 000 000 000:90:714:0002, 8 000 000 000:90:714:0003 взагалі не встановлено.

Виходячи з вищевказаного, суд прийшов до висновку, що орендовані ДТГО «Південно-Західна залізниця» земельні ділянки не можуть бути віднесені до земель транспорту, а відносяться до інших категорій земель, у зв'язку з чим річна сума платежу орендної плати не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, відповідно до положень статті 288 ПК України.

Зі змісту статей 109-113 ПК України вбачається, що відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Окрім цього, при вирішенні вказаної справи судом не беруться до уваги доводи позивача щодо обґрунтованості його позиції з урахуванням правових висновків колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладених у її постанові від 11 червня 2013 року, оскільки вказане судове рішення базується на нормативно-правових актах, які з набранням чинності Податковим кодексом України втратили свою чинність.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що з січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає трикратний розмір земельного податку, а отже, відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження позивачем суми орендної плати за землю за перевіряємий період.

У відповідності до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 206 вказаного кодексу плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Також, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх нормативних грошових оцінок.

А тому, доводи позивача стосовно того, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди не знайшли свого підтвердження, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 13.06.2013 р. (справа № К/9991/87034/11) та від 07.11.2012 р. (справа К/9991/42672/12).

Отже, зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року № 0001784210, № 0001764210, № 0001774210 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх скасування у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.04.2014 р.