Постанова № 38417200, 22.04.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 922/4901/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козуб В.А. за довіреністю №7/2013 від 25.10.13 р.

відповідача - Пізіної К.Ю. за довіреністю б/н від 30.12.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 586Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 р. у справі № 922/4901/13

за позовом ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН України, с. Кутузівка

до ПАТ "Нововодалазький молокозавод", смт. Нова Водолага

про стягнення 101550,05 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ДП «Дослідне господарство «Кутузівка» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ «Нововодолазький молокозавод» про стягнення 111678,09 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору на поставку сільськогосподарської продукції № 43/13 від 03.01.2013 року свої зобов'язання щодо оплати продукції виконав неналежним чином.

09.01.2014 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 313), в якій позивач вказував на часткову сплату відповідачем боргу в сумі 8681,60 грн., у зв'язку з чим сума основної заборгованості відповідача зменшилась до 100000,00 грн. Разом із заявою про зменшення позовних вимог, позивач надав до суду копію платіжного доручення (від 28.11.2013 року № 493_BS035) про сплату відповідачем заборгованості в сумі 8681,60 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 102996,63 грн., яка складається з 100000,00 грн. суми основного боргу, 2426,63 грн. пені та 569,86 грн. 3% річних. Також позивач просив стягнути з відповідача 2059,93 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2014 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду; розгляд справи відкладено на 06.02.2014 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2014 р. у справі № 922/4901/13 (суддя Добрелі Н.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Нововодолазький молокозавод» на користь ДП «Дослідне господарство «Кутузівка» НААН України 100000,00 грн. суми основної заборгованості, 294,78 грн. суми 3% річних, 1255,27 грн. суми пені та 2031,01 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що правовідносини між сторонами не ґрунтується на договорі №43/13. Договору №43/13 відповідач не укладав і про його положення до виникнення судового спору не знав. Виконання зобов'язань за іншим, ніж зазначено позивачем, договором підтверджується тим, що позивач свідомо відпустив сільськогосподарську продукцію відповідачу без здійснення останнім попередньої оплати, що передбачено п. 2.5 договору №43/13, чим сам порушив вимоги цього договору. Крім того, зазначив, що позивачем в обґрунтування позову були надані товарно-транспортні накладні, в яких відсутні посилання на будь - який договір і не зазначена вартість товару, в зв'язку з чим, вони не можуть бути доказом отримання відповідачем товару за договором 43/13. Також, не можуть бути підтвердженням відвантаження товару видаткова накладна, довіреності і податкова накладна, надані позивачем, оскільки вони видані на підставі договору № 64 від 20.04.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2014 р.

Позивач 14.04.2014 р. надав за вх. № 3013 заперечення на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судовому засіданні 14.04.2014 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 16.04.2014 р.

16.04.2014 р. позивачем було надано клопотання про залучення документів на підтвердження заперечень, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу від 14.04.2014 р., а саме доказів про притягнення до відповідальності бухгалтера позивача, яка, на думку позивача, помилково оформлювана первинні документи із посиланням на договір № 64. Оскільки документи були передані через канцелярію суду, вони були залучені до матеріалів справи, однак сторонам процесу роз'яснено, що питання про прийняття та врахування нових доказів судом буде вирішено з урахуванням положень ст. 101 ГПК України. На запитання колегії суддів щодо причин ненадання цих доказів місцевому господарському суду, представник позивача пояснила, що раніше дане питання не поставало.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтував позов посиланням на договір поставки сільськогосподарської продукції № 43/13, укладений 03.01.2013 року між ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН України (позивач) та ПАТ "Нововодолазький молокозавод" та зазначив, що поставки товару відбувалися саме на підставі цього договору.

Зокрема, позивач посилається на те, що на підставі договору №43/13 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 197298,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № К-1828 від 30.09.2013 року на суму 140486,50 грн. (а.с. 33 т. 1) та видатковою накладною № К-1997 від 31.10.2013 року на суму 56811,60 грн. (а.с.56 т. 1). Крім того, поставка даного товару за вищезазначеними накладним також підтверджується товарно-транспортними накладними та виписаною відповідачем довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 270 від 01.09.2013 р.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, не може погодитися із твердженнями позивача, оскільки вони суперечать наданим останнім доказам.

З дослідження товарно-транспортних накладних колегією суддів встановлено, що в них взагалі відсутні посилання на будь-який договір, як на підставу відвантаження товару.

З дослідження видаткової накладної № К-1828 від 30.09.2013 року на суму 140486,50 грн. та видаткової накладної № К-1997 від 31.10.2013 року на суму 56811,60 грн., колегією суддів встановлено, що вони складені на виконання договору № 64 від 20.04.2012 р., а не на виконання договору № 43/3 від 03.01.2013 р., на який послався позивач у позові. Аналогічно довіреність на отримання ТМЦ видана відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором № 64 від 20.04.2012 р. (а.с. 34 т.1).

Крім того, до матеріалів справи долучена копія податкової накладної 17/2 від 31.10.13 р. (а.с. 107 т. 1), виписана позивачем, відповідно до якої поставки здійснювалися саме на підставі договору №64.

Заперечуючи факт поставки товару на підставі договору №64, представник позивача послався на три обставини:

- витікання строку дії договору №64 на день здійснення спірних поставок;

- наявність дій відповідача, які свідчать про визнання боргу на підставі договору №43/13 (відповідь на претензію та часткова оплата);

- наявність доказів того, що була допущена бухгалтерська помилка.

Оцінюючи заперечення позивача, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтуються на законі та встановлених судом обставинах справи.

Так, відносно витікання строку дії договору №64 колегія суддів зазначає, що витікання його строку не є підставою припинення зобов'язання, оскільки згідно ч.1 ст. 598 ЦК України цивільне зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Закон, що регулює спірні правовідносини, такої підстави не встановлює.

Щодо дій відповідача, які нібито свідчать про визнання факту поставки за договором № 43/13, колегія суддів зазначає, що зі змісту відповіді відповідача на претензію (а.с. 37 т.1) вбачається, що відповідачем визнаний факт поставки молока, але жодним чином не визнаний факт поставки саме за договором № 43/13.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що посилання на цей договір у відповіді на претензію міститься тільки в описовій частині, де ідеться про зміст претензії позивача. Зі свого боку відповідач у відповіді ніяк не підтвердив поставку саме за цим договором і не міг підтвердити, оскільки договір № 43/13 відповідач не укладав і такий договір не виконувався. У відповідача є договір № 4

Надані ж представником позивача докази часткової оплати за договором є неналежними, оскільки представляють собою інформацію, надруковану позивачем. Копії банківських виписок або інші банківські документи суду не надані, представник відповідача заперечив дійсність інформації з наданих позивачем роздруківок.

Щодо наданих апеляційному суду доказів наявності помилки при складенні первинних бухгалтерських документів - даних про притягнення бухгалтера до дисциплінарної відповідальності, то колегія суддів зазначає, що, по-перше, ці докази не можуть бути прийняті судом в силу положень ст. 101 ГПК України, оскільки жодних перешкод в їх наданні при розгляді спору місцевим господарським судом не було; по-друге, притягнення до відповідальності бухгалтера, яка складала видаткові накладні, не пояснює, чому головним бухгалтером підприємства була складена податкова накладна з посиланням саме на договір №64 (а.с. 107 т. 1).

Незважаючи на всі вищевикладені факти, позивач наполягає на тому, що поставка здійснювалася на підставі договору №43/13.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі заперечив це твердження і зазначив, що не укладав договору №43/13, а в нього наявний інший договір, затверджений повноважними представниками сторін, № 4, укладений 03.01.2013 року, але, як стверджує відповідач, за цим договором взагалі не здійснювалось позивачем поставок сировини.

Саме за цим договором складений акт звірки взаєморозрахунків, наданий суду відповідачем до суду апеляційної інстанції, у відповідності до якого жодних поставок сировини та відповідної оплати за неї за даним договором не відбувалось, проте представник позивача відмовився від підписання зазначеного акту, про що складено відповідний акт від 30.01.2014 р. (арк. справи 77 т. 2), чим не виконав вимоги ухвали господарського суду Харківської області від 28.11.2013 р.

Крім того, в судовому засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача також наголошував на тому, що між сторонами по справі протягом 2013 року було укладено договір № 4, а не № 43/13 від 03.01.2013 року.

Оцінюючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, приймаючи до уваги позицію відповідача, про те, що він також заперечує, що поставки здійснені в межах договору №64, колегія суддів доходить до висновку про те, що позивачем була здійснена поставка товару на підставі товарно-транспортних накладних (а.с. 25-32 т.1), в яких, однак, не зазначена вартість товару. Колегія суддів не може погодитися з позицією позивача, що вартість товару визначена в накладній К-1828 від 30.09.2013 р., оскільки ця накладна видана на виконання договору № 64, а сторони заперечують застосування даного договору до спірних відносин. Таким чином, вартість поставленого товару позивачем суду не доведена, оскільки проти застосування положень договору №64 останній заперечує, а застосування до поставки товару приписів договору №43/13 неможливе з огляду на підстави, викладені вище.

Оскільки обов'язок доведення обставин позову покладена на позивача, а останній не довів колегії суддів підстав застосування до спірних правовідносин договору №43/13, а також не довів заявленої у позові вартості товару, що могло б слугувати підставою для стягнення заборгованості за фактом поставки по накладним, колегія суддів не вбачає підстав задоволення позову.

На думку колегії суддів, при вирішенні спору місцевий господарський суд не звернув уваги на протиріччя між змістом первинних бухгалтерських документів та даними договору № 43/13 від 03.01.2013 року, хоча ця обставина мала суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, враховуючи неповне дослідження матеріалів справи господарським судом Харківської області, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Нововодалазький молокозавод", смт. Нова Водолаза на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 р. у справі № 922/4901/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2014 р. у справі № 922/4901/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" НААН України (62405, Харківська область, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, р/р 2600411290 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 05460427) на користь Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, 28, р/р 26002201139 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00447480) 1015,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Потапенко В.І.