Ухвала суду № 38416869, 14.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 39363/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Луки Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Енерго» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Енерго» (далі позивач, ЗАТ «Енерго») звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Ківерцівська МДПІ), про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 07 лютого 2011 року №0000032301 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 14153,00 грн. та №0000042301 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 11794,0 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки товариства, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що ЗАТ «Енерго» правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми по господарських операціях з придбання товарів у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджується відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що має місце придбання позивачем електроприлади, що підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями. Придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності, оскільки вид діяльності електромонтажні роботи. ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», як контрагент на час укладення договору було в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, а факт порушення кримінальної справи проти посадової особи контрагента не може складати підстав для визнання договорів нікчемними.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» за зареєстрованою адресою не знаходиться. Крім того, допитаний ОСОБА_1 пояснив, що ніякого відношення до ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» немає, жодних документів не підписував. Журнал реєстрації довіреностей та подорожніх листів вантажного автомобіля не може бути доказом доставки товару, оскільки самих довіреностей та подорожніх листів не представлено. Відтак, договір між позивачем і ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» не був спрямований на настання реальних наслідків.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту №2/2301/05538262 від 31.01.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ «Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року встановлено, що ЗАТ «Енерго» занижено податок на додану вартість на загальну суму 9435,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року №0000032301 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 14153,00 грн. та №0000042301 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 11794,0 грн.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Провівши системний аналіз вищенаведених норм колегія суддів приходить до висновку про те, що ЗАТ «Енерго» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у зв'язку з придбанням ТМЦ у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки факт сплати податку в ціні товару підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Що стосується посилань відповідача на те, що стосовно посадової особи контрагента порушено кримінальне провадження за ознаками фіктивності підприємства, то колегія суддів бере до уваги той факт, що як на час прийняття податкових повідомлень-рішень, так і на момент розгляду справи у суді, відповідне судове рішення по кримінальній справі відсутнє, відтак висновки суду першої інстанції про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та законними.

Крім того, слід погодитись із позицією позивача, що відповідальність має бути індивідуальною, що й не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року по справі № 2а-0370/376/11, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 18.04.2014 року