Ухвала суду № 38416737, 10.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
10.04.2014
Номер справи
825/1873/13-а
Номер документу
38416737
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1873/13-а(в 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» звернулися в суд з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 14 грудня 2012 року №0000232202/487.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком» за період з 01.04.2011 року до 30.04.2011 року; ТОВ «Відорф» за період з 01.11.2010 року до 31.12.2010 року; ТОВ «Масмі Україна» за період з 01.12.2010 року до 31.12.2010 року; ТОВ «Аспект ОЙЛ» за період з 01.12.2010 року до 31.12.2010 року; ТОВ «Інсула» за період з 01.01.2009 року до 30.04.2011; ТОВ «Провідна маркетингова агенція» за період з 01.01.2009 року до 30.04.2011 року; ПП «Аркадос» за період з 01.04.2010 року до 31.07.2010 року; ТОВ «Профі Рітейл» за період з 01.10.2010 року до 31.10.2012 року, за результатом якої складено акт №878/22-14333202 від 30.11.2012 року.

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого Приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» занижено податок на додану вартість в сумі 4 425 015,66 грн..

Ні підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року №0000232202/47, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 303 798,20 грн. (з 44 25 015,66 грн. - за основним платежем, 878 782,54 грн. - за штрафними санкціями).

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські відносини позивача з контрагентами, а саме: ТОВ «Інсула», ПП «Ново Ком», ТОВ «Масмі Україна», ПП «Аспект Ойл», ТОВ «Провідна Маркетингова Агенція», ПП «Аркадос», ТОВ «Профі Рітейл», ТОВ «Відорф», мали фіктивний характер.

У свою чергу, позивач, на підтвердження дійсності та фактичності господарських операцій з контрагентами, до суду першої інстанції надав:

- договір про надання послуг №Р-232 від 01.01.2009 року з Приватним підприємством «Доринна», правонаступником якого за ланцюгом ПП «Доринна»-ПП «Біойл систем»-ПП «Аркадос»-ПП «Аспект Ойл», є ПП «Ново-Ком». Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про проведення дослідження, податковими накладними, виписані ПП «Аркадос», ПП «Аспект Ойл», ПП «Ново-Ком»;

- договір про надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДОРФ» від 01.11.2010 року. Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, зведеною карткою аудиту підприємства від 30.11.2010 року;

- договір №2683 від 01.03.2009 року про надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Інвестхаустрейд», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Провідна маркетингова агенція», Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, зведеними картками аудиту підприємства, калькуляцією додаткової винагороди за перевищенням обсягів продажу;

- договір №03/02-2008 від 29.02.2008 року про надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ РІТЕЙЛ». Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про надання послуг, податковими накладними;

- договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсула» від 30.03.2010 року та 19.01.2011 року про поставку обладнання. Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, видатковими накладними, корінцями перепусток, податкові накладні, прибутковими накладними;

- договір №41-А з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСМІ Україна». Виконання вказаного договору підтверджено рахунками-фактури, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про проведення маркетингових досліджень, роздруківками презентацій до звітів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином розрахувався зі своїми контрагентами за придбані послуги та обладнання, що підтверджується виписками по рахунку; всі операції відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується витягами з системи бухгалтерського обліку САП.

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «МАСМІ Україна», ТОВ «Ін сула», ТОВ «ПРОФІ РІТЕЙЛ», ТОВ «Провідна маркетингова агенція», ТОВ «ВІДОРФ», ПП «Аркадос», ПП «Аспект Ойл», ПП «Ново-Ком» були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавець визначає дві основні підстави підтвердження реальності господарської операції: її фактичність (тобто дійсне спрямування на виникнення, зміну та припинення господарських відносин) та документальна забезпеченість (тобто підтвердження відповідними первинними документами).

Колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції і вважає, що позивач, наданими до суду доказами, підтвердив реальність і фактичність здійснення господарських операцій з контрагентами.

Позивач надав належним чином оформленні первинні документи, а також інші докази, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами. Натомість відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджували б правомірність складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача оборотних, трудових чи інших ресурсів для здійснення господарських операцій, викладені в апеляційній скарзі, колегією суду до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та наданими доказами.

Дослідивши позицію суду першої інстанції та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та винесене на підставі повного і об'єктивного аналізу матеріалів справи.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.

Попередній документ : 38416734
Наступний документ : 38416740