Ухвала суду № 38416582, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 року

справа № 808/6293/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №808/6293/13-а за позовом Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

01 березня 2007 року Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і компанія» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000111313/0 від 01.08.2006 р., яким ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» було визначено суму податкового за платежем податок на додану вартість в сумі 28 500,49 грн., в тому числі 16 534,92 грн. за основним платежем, 11 965,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки від 21.07.2006 р. №14/08-03/05755559, як таке, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані інтереси Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18 березня 2009 року у даній справі позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 01.08.2006 р. №0000111313/0.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі оскаржила рішення Господарського суду Запорізької області в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишено апеляційну скаргу відповідача – без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 18 березня 2009 року – без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржила його в касаційному порядку

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі задоволено частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року адміністративний позов Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і компанія» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.08.2006 р. №000111313/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури» було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28 500,49 грн., з яких за основним платежем – 16534,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 11965,57 грн..

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги СДПІ зазначає про правомірність нарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ на суму 28 500,49 грн., з огляду на допущені ним порушення чинного податкового законодавства. Так, на думку податкового органу, з боку позивача мало місце неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ за придбані ТМЦ, що не призначені для їх використання в господарській діяльності; безпідставне внесення до податкових зобов’язань (рядок 7 податкової декларації з ПДВ) сум, що входять до митної вартості товару; заниження податкових зобов’язань по взаємовідносинам з нерезидентом, що направлені на отримання доходу на митній території України, а також неправомірне віднесення до складу податкових зобов’язань з ПДВ суми сплаченого митного збору Ногінській митниці (РФ) (15%) та російський ПДВ (18%). За таких обставин, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01 червня 2006 року по 14 липня 2006 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт №14/08-03/05755559 від 21.07.2006 р..

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, серед іншого:

абз. «й» п.13.1 ст.13 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» ( зі змінами та доповненнями), в результаті чого не сплачено до бюджету податок на доходи нерезидентів на суму 59 875,86 грн., у тому числі: за 2003 р. – 20 864,91 грн.; за 2004 р. – 7 540,28 грн.; за 2005 р. – 31 470,67 грн..

пп.3.1.1 пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 , п.6.5 ст. 6, пп.7.3.6 п.7.3 пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 пп.7.5.1 пп.7.5.2 п.7.5 ст.7, п. 10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податку на додану вартість за період з 01.07.2003 р. по 01.04.2006 р. на суму 23932.14 грн., в тому числі по періодам: липень 2003 р. у розмірі 1021,45 грн.; лютий 2004 р. у розмірі 1015,64 грн.,серпень 2004 р. у розмірі 12288,55 грн., жовтень 2004 р. у розмірі 4147,71 грн., листопада 2004 р. у розмірі 3007,67 грн., жовтень 2005 р. у розмірі 557,93 грн., грудень 2005 р. у розмірі 1892 19 грн..

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6, пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7, 10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податок на додану вартість за період з 01.07.2003 р. по 01.04.2006 р. на суму 7396,22 грн., в тому числі по періодам: серпень 2003 р. у розмірі 310,41 грн., березень 2005 р., серпень 2005 р. у розмірі 2 450,12 грн..

пп.3.1.1 пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 п.6.5 ст.6 , пп.7.3.6 п.7.3 пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 п.10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2003 р. по 01.04.2006 р. на суму 138973,06 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2003 р. у розмірі 10266,62 грн., грудень 2003 року у розмірі 1604,16 грн., березень 2004 р. у розмірі 2131,72 грн., квітень 2004 р. у розмірі 71652,81 грн., серпень 2004 р. у розмірі 46 757, 0 грн. грудень 2004 р. у розмірі 229,42 грн., січень 2005 р. у розмірі 128,0 грн., лютий 2005 р. у розмірі 11627,64 грн., квітень 2005 р. у розмірі 4120,37 грн., липень 2005 р. у розмірі 455,32 грн..

пп.3.1.1 пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 пп.7.3.6 п.7.3 пп.7.5.2 п.7.5 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2003 р. по 01.04.2006 р. на суму 127225,81 грн., в тому числі по періодам: січень 2004 р. у розмірі 4061,51 грн., травень 2004 р. у розмірі 62464,8 грн., червень 2004 р. у розмірі 42418,61 ГРН., липень 2004 р. у розмірі 7123,96 грн., вересень 2004 р. у розмірі 3057,15 грн., лютий 2006 р. у розмірі 3302,37 грн., березень 2006 р. у розмірі 4797,41 грн..

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.6.5 ст.6 , п.10.1 ст.10 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями ) в результаті чого завищено від’ємне значення між різницею суми податкових зобов’язань та податкового кредиту податку на додану вартість у березні 2006 р. на суму 8099,78 грн..

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111313/0 від 01 серпня 2006 року, яким ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури» збільшено грошове зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 16634,92 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11965,57 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000111313/0 від 01 серпня 2006 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем в порушення вимог чинного податкового законодавства, а саме, мало місце подвійне визначення податкового зобов’язання за один податковий період, а також помилкове розрахування податкового зобов’язання з ПДВ. Вказане свідчить про достатність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як такого, що порушує права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інтонації з огляду на наступне.

У відповідності до ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції та повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність здійснення судом перевірки доводів відповідача щодо існування заниження сум ПДВ у податковому обліку позивача в окремих звітних періодах, а також визначити суми заниження, якщо таке наявне, на підставі чого перевірити законність оспорюваного донарахування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 19 червня 2013 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.2. п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки підставою для визначення позивачу грошового зобов’язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про порушення позивачем пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму податкових зобов’язань червня 2004 року через зайве віднесення позивачем сум ПДВ у розмірі 45828,76 грн., а також податкових зобов’язань липня 2004 року через зайве віднесення сум ПДВ у розмірі 56946,04 грн., оскільки як зазначено відповідачем митний збір та податок, перерахований позивачем відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки №2/37-715 від 23.03.2004 р. Ногінській митниці, не є операцією з імпорту послуг, які надаються нерезидентом.

У відповідності до пп. 3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування визнано операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх подальшого використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та Калініською атомною станцією було укладено зовнішньоекономічний договір поставки продукції №2/37-715 н загальну суму 30450000,00 рос.руб., в тому числі ПДВ Російської Федерації – 4639018,20 рос.руб..

В подальшому на виконання умов поставки DDP позивачем було перераховано Ногінській митниці митний збір (0,15%) та ПДВ Російської Федерації (18%). Так, 01.06.2004 року було здійснено сплату митного збору у розмірі 229143,79 грн., ПДВ у розмірі 45828,76 грн., та 14.07.2004 року було сплачено ситного збору у розмірі 284730,18 грн. та ПДВ у розмірі 56946,04 грн..

У зв’язку з чим відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про завищення суми податкових зобов’язань за червень 2004 року у сумі 45 828,76 грн., за липень 2004 року у сумі 56946,04 грн., а також завищення податкового кредиту за липень 2004 року у сумі 45828,76 грн., за серпень 2004 року у сумі 56946,04 грн..

При цьому, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ні в Акті перевірки, ні в розрахунках податкових зобов’язань не відображено завищення сум ПДВ, а також показників податкового кредиту на вказані суми ПДВ.

У відповідності до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» основний податковий період дорівнює календарному місяцю, у зв’язку з чим об’єкт оподаткування ПДВ обчислюється платником за результатами кожного окремого місяця.

Крім того, у відповідності до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення-рішення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, податковим законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено відповідний порядок та підстави відображення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні суми визначеного грошового зобов’язання з податкових платежів та штрафних (фінансових) санкцій, у разі їх застосування, за порушення вимог законодавства за наслідками формування податкової звітності.

Однак, у судовому засіданні в суді першої інстанції, представник відповідача пояснила, що у липні 2004 року позивачем завищено податкове зобов’язання, а в серпні 2004 року завищено податковий кредит, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2004 року, тому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Р» податкові зобов’язання з приводу зазначеного порушення не нараховувались. Інших податкових повідомлень-рішень не приймалось, а до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як вже зазначалось, зазначені суми не включені. Тобто, податкове повідомленні-рішення від 01.08.2006 р. №0000111313/0 не визначає грошове зобов’язання з приводу віднесення позивачем до складу податкового кредиту бюджетного відшкодування сум сплачених митних платежів на території Російської Федерації, штрафні санкції не нараховувались.

Надаючи правову оцінку правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на придбання авто магнітол та музичних колонок, суд зазначає наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2007 р. по справі 24/258/07-АП, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 р., позовні вимоги протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2006 р. №0000101313/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 69285,03 грн., а також в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 138570,06 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69285,03 грн..

Вказаною постановою Господарського суду Запорізької області встановлено факт неправомірного включення до податкового кредиту за серпень 2003 року суми ПДВ у розмірі 430 грн., нарахованого, у зв’язку з придбанням авто магнітоли та музичних колонок.

Вказане рішення набрало законної сили у відповідності до ст. 255 КАС України, та є обов’язковим до виконання на всій території України.

З огляду на приписи ч.1 ст. 72 КАС України, обставини щодо неправомірного включення до податкового кредиту за серпень 2003 р. сум ПДВ у розмірі 430 грн., нарахованого, у зв’язку з придбанням автомагнітоли та музичних колонок, встановлено судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, а відтак вони звільняються від доказування під час розгляду даної справи по суті.

Оскільки, податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 430,00 грн. було нараховано відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 01.08.2006 р. №0000101313/0, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність включення відповідачем до податкового повідомлення – рішення від 01.08.2006 р. №0000111313/0 цієї ж суми податкового зобов’язання з ПДВ.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №808/6293/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко