Ухвала суду № 38416539, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 рокусправа № 808/6742/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі №808/6742/13-а за позовом Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

06.08.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 р. №0000051720, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18 821 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. №00000181720, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 657, 05 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00000181720 від 18.05.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000051720 від 28.01.2013 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 631 грн. у тому числі основного платежу в розмірі 8 630 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції стосовно фіктивності господарських правовідносин позивача із ПП «Вєнсан» є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. При розгляді справи судом першої інстанції було проігноровано первинні документи, надані позивачем для підтвердження своїх господарських відносин з ПП «Вєнсан», та зроблено висновки щодо фіктивності означених правовідносин лише на підставі матеріалів податкової перевірки ПП «Вєнсан». Вказане, на думку позивача, є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.11.2012 року по 06.12.2012 року повноважними особами Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт від 13.12.2012 р. №501/172/НОМЕР_1.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

1. В порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового Кодексу України №2755 від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся у сумі 16 782 грн.;

2. В порушення п.138.1 ст.138, п.177.4, ст.177 ПКУ від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями у результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2011 р. у сумі 48 503,08 грн., в порушення ст.13 розділу четвертого ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 у результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2010 р. у сумі 3 682,35 грн. відповідальність передбачена ст.164-1 КоАП « 8073-Х від 07.12.1984 р. із змінами та доповненнями.

3. В порушення п.( порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 р. №599, зареєстрованого в Мін'юсті України 02.11.99 р. за №752/4045 несвоєчасне подання звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника податку за 4 кв. 2009 р..

Не погодившись з Актом перевірки, позивач подав на нього заперечення, які ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя залишені без задоволення.

На підставі висновків Акта перевірки №92/1710/НОМЕР_2 від 15.03.2013р. ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000051720 від 28 січня 2013 року, яким донараховано ФОП ОСОБА_1 податкове зобов'язання з сплати податку на додану вартість на суму 16 782 грн. за основним платежем та на суму 2 039 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).(а.с.40)

№0000041720 від 28 січня 2013 р., яким донараховано ФОП ОСОБА_1 податкове зобов'язання зі сплати податку на доходи з фізичних осіб на суму 52 185,43 грн. за основним платежем та на суму 12 125,77 грн. за штрафними фінансовими санкціями (штрафами). (а.с.41)

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби у Запорізькій області із скаргою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000051720 та №0000041720 від 28 січня 2013 р..

Державна податкова служба у Запорізькій області за результатами розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення прийняла рішення від 26.04.2013 року, яким:

- залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС від 28.01.2013 р. №0000051720 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість;

- скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя Запорізької області Д?ПС від 28.01.2013 р. №0000041720 в частині 50 528,38 грн. податку з доходів фізичних осіб та в частині 12 125,77 грн. та штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для часткового задоволення первинної скарги стало встановлення факту того, що ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя при здійсненні податкового контролю ФОП ОСОБА_1 не дотримано вимоги п.86.10 ст. 86 Податкового кодексу України і при визначенні суми оподаткованого доходу за 2010 рік не враховано вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме не враховані норми витрат (55% - послуги вантажним транспортом).

07.06.2013 р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. №0000181720, прийняте ДПІ У Хортицькому районі м.Запоріжжя за результатами розгляду первинної скарги, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 657,05 грн..

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення. №0000051720 від 28.01.2013 р та №0000181720 від 18.05.2013 р.

Міністерство доходів і зборів України своїм рішенням від 20.06.2013 р. повторну скаргу позивача залишило без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки правильності визначених ФОП ОСОБА_1 сум оподатковуваного доходу за 2010 рік податковим органом допущені помилки та інформація щодо заниження оподатковуваного доходу саме на суму 24 549 грн. є недостовірною та необґрунтованою, а відтак податкове повідомлення рішення №0000181720 від 18.05.2013 р. підлягає скасуванню. Крім того судом було досліджено документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із контрагентами ТОВ «ВКФ «Плутон трейд» та ТОВ «Імпульс плюс 2010», та зроблено висновок щодо правомірності формування ФОП ОСОБА_1 сум податку на додану вартість за правовідносинам із вказаними контрагентами у відповідному звітному періоді. При цьому, дослідивши зміст Акту податкової перевірки ПП «Вєнсан», суд дійшов висновку, що господарські відносини між ПП «Вєнсан» та ФОП ОСОБА_1 є фіктивними, та такими, що вчинено без мети створення правових наслідків ними обумовлених. Вказане стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051720 від 28.01.2013 р. в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8631 грн..

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, фактично, підставою для прийняття оскаржуваного податкового-рішення №0000181720 від 18.05.2013 р. став висновок податкового органу про неправомірне не включення ФОП ОСОБА_1 сум валових доходів у розмірі 24 549 грн. до декларації про доходи за 2010 рік №2472, поданої позивачем 09.02.2011р.. Вказане, зокрема, відображено в Акті перевірки №501/172/НОМЕР_1 (а.с.18 - зворотний бік)

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, який був чинним на час складення Акту перевірки, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового, валютного чи іншого законодавства податковий орган зобов'язаний:

- висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте в Акті перевірки не наведено будь-якого обґрунтування висновків податкового органу щодо невідповідності задекларованих позивачем показників валового доходу за 2010 рік виявленим податковою показникам. Крім того, в Акті не наведено жодних посилань податкового органу на відповідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджували б наявність факту порушення з боку позивача.

За таких обставин, Акт перевірки не може бути визнаний судом як належний доказ зазначених у ньому порушень вимог податкового законодавства в частині висновків щодо заниження позивачем сум валового доходу за 2010 рік.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000181720 від 18.05.2013 р., та наявність достатніх підстав для його скасування.

Щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0000051720 від 28.01.2013 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 631 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до положень п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про наступне:

30.05.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Імпульс плюс 2010» укладено договір купівлі-продажу №3011 відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 - продавець зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Імпульс плюс 2010», покупець, зобов'язується прийняти та оплатити автозапчастини у відповідності до вимог цього Договору.

30.05.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВФК «Плутон трейд» укладено договір купівлі-продажу №3003 відповідно до якого ТОВ «ВФК «Плутон трейд», продавець, зобов'язується передати у власність, а ФОП ОСОБА_1, покупець, прийняти та оплатити автозапчастини, відповідно до умов цього Договору.

На думку ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя вказані правочині є нікчемними. Висновків про нікчемність укладених правочиній ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Імпульс плюс 2010» та ТОВ «ВФК «Плутон трейд», які оформлено Актом про результати планової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., та Актом перевірки про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВФК «Плутон трейд» з питань повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.. В означених актах зроблено висновки, щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають явні ознаки дефектності первинних документів.

З цих підстав, посилаючись на ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ДПІ уХортицькому районі м.Запоріжжя дійшла висновку, що угоди, укладені між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами ТОВ «ВФК «Плутон трейд» та ТОВ «Імпульс плюс 2010» є нікчемними, укладеним без мети настання реальних наслідків, які передбачені означеними договорами, в силу закону, такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення№0000051720 від 28.01.2013 р., в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 631 грн., стали висновки Акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність контрагента позивача за місце реєстрації, відсутність у контрагента позивача рухового та нерухомого майна, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Натомість ФОП ОСОБА_1 до суду першої інстанції на підтвердження правомірності сум податкових зобов'язань по господарським відносинам з ТОВ «ВФК «Плутон трейд» та ТОВ «Імпульс плюс 2010» до податку на додану вартість у відповідному звітному періоді було надано такі документи: договір купівлі-продажу №3011 від 30.05.2011 р. (а.с.84-85), видаткову накладну №300515 від 30.05.2011 р. (а.с.86), податкову накладну №300515 від 30.05.2011 р. (а.с.87), рахунок №300511 від 30.05.2011 р. (а.с.88), виписку з особового рахунку від 09.06.2011 р. (а.с.89), договір купівлі-продажу №3003 (а.с.90-91), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) рахунок №300511 від 30.05.2011 р. (а.с.92), податкову накладну №300511 від 30.05.2011 р., рахунок №300511 від 30.05.2011 р. (а.с.94), акт приймання-передачі робіт (надання послуг) рахунок 300510 від 30.05.2011 р.(а.с.95), податкову накладну №300510 від 30.05.2011 р. (а.с.96), виписку з особового рахунком від 15.06.2011 р. (а.с.98), подорожній лист вантажного автомобіля №1177 від 29.05.2011 р. (а.с.99).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ВФК «Плутон трейд» та ТОВ «Імпульс плюс 2010» наслідком яких є придбання товару та продаж товару - автозапчастин.

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість податкового повідомлення рішення №0000051720 від 28.01.2013 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 631 грн..

Щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0000051720 від 28.01.2013 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 190 грн., у тому числі основного платежу на суму 8 152 грн. та штрафних фінансових санкцій (штрафів) на суму 2 038 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у вересні та жовтні 2010 року позивач мав господарські взаємовідносини із ПП «Вєнсан», які знайшли своє відображення у податковій звітності ФОП ОСОБА_1 у відповідні звітні періоди.

За змістом Акту перевірки ПП «Вєнсан»№807/2211/34790016 від 30.08.2012 р. підчас проведення перевірки ПП «Вєнсан» було встановлено відсутність у підприємства власних або орендованих транспортних засобів, складських приміщень та інших основних засобів, складських приміщень та інших засобів, необхідних для ведення господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя було складено №19/2221/34790016 від 07.05.2012 р. про не встановлення місцезнаходження ПП «Вєнсан».

ВМП ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя листом №1613/7/07-32 від 15.05.2012р. надано копію пояснень директора ПП «Вєнсан» ОСОБА_2, в яких зазначено (мовою оригіналу): «В конце лета ко мне обратился ОСОБА_3, фамилию и отчество котрого я не заню, с целью зарегистрировать на мое имя предприятие «Венсан». За то, что я стал директором ЧП «Венсан» мне заплатили 3000 грн. с сентября по февраль 2012 г.. За время моего пребывания на должности директора ЧП «Венсан» предприятие деятельности никакой не имело».

Власник ПП «Вєнсан» ОСОБА_3 пояснив, що в жовтні 2010 р. він придбав ПП «Вєнсан» у ОСОБА_4. В серпні 2011 року прийняв рішення надавати послуги різним підприємствам м.Запоріжжя по конвертації грошових коштів з безготівкових в готівкові рахунки (за винятком обумовленої нагороди), фінансово-господарські операції при цьому проводились лише документально (фіктивно), шляхом оформлення первинних документів.

У дану діяльність ОСОБА_3 залучив також ОСОБА_2, якоого призначив директором ПП «Вєнсан», та ОСОБА_5. При цьому на ОСОБА_5 покладались обов'язки по підготовці фінансово-бухгалтерських документів ПП «Вєнсан», а також отримання грошових коштів у готівковій формі по чекам у відділенні №695 в АТ «УкрСиббанк». На ОСОБА_2, як на директора ПП «Вєнсан», покладались обов'язки підписувати фінансово-бухгалтерські документи, які підготовлено ОСОБА_5.

Вказаною діяльністю - по переведенню безготівкових в готівкові грошові кошти ПП «Вєнсан», ОСОБА_2 та ОСОБА_5, під керівництвом ОСОБА_3 займались протягом другої половини 2011 року - початку 2012 року.

Опитані у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повністю підтвердили свідчення ОСОБА_3.

Також, свідчення ОСОБА_3, в частині зняття готівкових коштів по чекам ПП «Вєнсан», підтвердили робітники відділення АТ «УкрСиббанк» №695, розташованого в м.Запоріжжя, вул.. Червона, буд.46..

Вказані обставини було досліджено судом першої інстанції на предмет їх об'єктивності та відповідності дійсним обставинам справи, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що господарська діяльність ПП «Вєнсан» проводилась без мети отримання прибутку та надання податкової звітності, сплати податків до Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності достатніх підстав вважати, що фінансово-господарська діяльність ПП «Вєнсан» здійснювалась поза межами правового поля, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищевикладених обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя податкового повідомлення-рішення в частині визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість №0000051720 від 28.01.2013 р. за 2010 рік в розмірі 10 190 грн. у тому числі основного платежу на суму 8 152 грн. та штрафних фінансових санкцій (штрафів) на суму 2 038 грн. щодо взаємовідносин з ПП «Вєнсан».

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі №808/6742/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко