Ухвала суду № 38416505, 19.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. справа № 804/10369/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

представника відповідача Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі № 804\10369\13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» (далі - ТОВ «Рг «Бізнес сувеніри») 01.08.2013 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року : № 0001012260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 102 956,25 гривень, в тому числі за основним платежем 82 365,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20591,25 гривень, а також № 0001002260, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44926,25 гривень, в тому числі за основним платежем 35941,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20591,25 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Рг «Бізнес сувеніри» посилався на безпідставність висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нікчемності спірних правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких відповідач визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2013 року № 0001012260 та № 0001002260.

Постанова суду мотивована тим, що висновок відповідача про нікчемність вчинених позивачем з контрагентами ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс» правочинів носить характер припущення. Встановлені судом обставини справи свідчать про реальний характер спірних господарських операцій, тому висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання не підтверджується.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про недодержання позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 218 ЦК України в момент вчинення правочинів з ТОВ «Матадор» та ТОВ «Ривс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цим правочином.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Ривс» (код 34914473) за березень, липень, серпень, вересень 2012 року та з ТОВ «Матадор» (код 31820299) за квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №911/22-6/37006118 від 19 березня 2013 року, у якому податковий орган зазначив про порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.135.5.4, п.135.5 ст.138, ст.140, ст..142, ст..143 ст.185, ст..188, п.198.3 ст.198, п.196.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ч. 1 ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст..655, ст.656 Цивільного кодексу України (а. с. 24-60).

На підставі акту від 19.03.2013 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення:

- від 09.04.2013 року № 0001012260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 102956,25 грн., де 82365,00 грн. - основний платіж, та 20591,25грн. штрафна (фінансова) санкція (а. с. 22);

- від 09.04.2013 року № 0001002260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44926,25 грн., в т.ч. 35941 грн. - основний платіж та 8985,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а. с. 23).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0001012260 та від 09.04.2013 року № 0001002260 відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Тому висновок суду першої інстанції про правомірність включення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного у ТОВ «Ривс» , ТОВ «Матадор» товару до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товару до валових витрат є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про правомірність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, між позивачем та ТОВ «Ривс» , ТОВ «Матадор» є без підставними з огляду на наступне.

Підставою для визнання правочинів нікчемними податковий орган зазначив висновки іншого податкового органу про нікчемність угод.

Проте, зазначені підстави не можна визнати такими, що відповідають закону, оскільки відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку ТОВ «Ривс» , ТОВ «Матадор при укладанні угод.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на досліджених договорах, який укладався з ТОВ "Ривс" так і ТОВ «Матадор», а висновки про їх нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених доказами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір від 18 листопада 2011 року №18/11 предметом якого є поставка товару (а.с. 61 - 62). Згідно видаткових накладних (а.с. 63-74) та податкових накладних (а.с. 75-86)ТОВ «Матадор» передало позивачу вказаний товар. Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 113-115,117,119,121,123,125,127-130).

Обставинами справи також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ривс» укладено договір від 26 жлвтня 2011 року №26/10 предметом якого є поставка товару (а.с. 87-88). Згідно видаткових накладних (а.с. 89-100) та податкових накладних (а.с. 101-112) ТОВ «Ривс» передало позивачу вказаний товар. Поставка зазначеного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 116,118,120,122,124,126,131,132).

Надана позивачем документація по правочину, укладеного позивачем як з ТОВ "Ривс" так і ТОВ «Матадор», відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року № 0001012260 та № 0001002260.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі № 804\10369\13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна група «Бізнес сувеніри» про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року у справі № 804\10369\13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко