Постанова № 38415642, 24.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року 08:05 № 826/3934/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Славковій О. О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (надалі - Позивач/ТОВ «Аскоп-Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач-1/ДПІ у Дніпровському районі), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - Відповідач-2), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 417 616,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Позивача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «В1») ДПІ у Дніпровському районі №0000141530 від 14.03.2014 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Відповідача-2 на користь Позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 417 616,00 грн.

4. Стягнути на користь Позивача судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення податкового повідомлення-рішенн та під час не подання до Відповідача-2 висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 417 616,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна».

В судове засідання з'явився представник Відповідача-1, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає про те, що Позивачу правомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача-2, про час та місце був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходило, причини неявки в судове засідання не повідомляв.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Аскоп-Україна» було зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією та взято на податковий облік 24.04.2000 р. Основними видами діяльності Позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, утому числі рибою, ракоподібними та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Позивачем було подано до Відповідача Податкову декларацію з податку на додану вартість (за листопад 2013 р.) від 18.12.2013 р., та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (за листопад 2011 р.) від 18.12.2013 р. в яких Позивачем було вказано Позивачем суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 2 417 616,00 грн. Крім того, 18.12.2013 р. Позивачем подано Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2013 р. на рахунок Позивача.

На підставі наказу Відповідача-1 №310 від 13.02.2014 р. та направлення №261 від 14.02.2014 р., в період з 14.02.2014 р. по 20.02.2014 р., ревізором-інспектором ДПІ у Дніпровському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 р.

За результатами проведеної перевірки, Відповідачем було складено Акт №1247/26-53-15-01/30579869 від 26.02.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 р.» (надалі - Акт №1247/26), в якому зазначено що:

ь перевіркою не встановлено порушень при відображені ТОВ «Аскоп-Україна» у декларації за листопад 2013 р. бюджетного відшкодування у сумі 1 168 390,00 грн.;

ь на порушення п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України ТОВ «Аскоп-Україна» завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 р. на суму 1 249 226,00 грн.

14.03.2014 р., на підстав Акту №1247/26, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1», зокрема: №0000141530, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1 249 226,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 624 613,00 грн.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення податкового повідомлення-рішення, останній оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пояснень Відповідача-1, та інформації зафіксованої в Акті №1247/26, в ході проведення перевірки встановлено постачальників - суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит та здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) (надалі - ТОВ «Вторметекспорт»). Крім того, Відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено розбіжності у податковій звітності, а саме завищення податкового кредиту за жовтень 2013 р. на суму ПДВ 1 249 226,00 грн. по ТОВ «Вторметекспорт».

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами п.201.1 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п.201.2 ст.201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з п.1 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. (в редакції чинній на дату виписки податкових накладних) (надалі - Порядок №1347) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 4 Порядку №1379, передбачено, що у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог п.3 цього Порядку.

Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований потоковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Аналогічна правова позиція висвітлена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11від 02.06.2011 р. При цьому, звернуто увагу, що якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» було укладено договір купівлі-продажу №11/09/13 від 11.09.2013 р. (надалі - Договір №11/09/13), відповідно до якого Продавець (ТОВ «Вторметекспорт») зобов'язався передати у встановлені даним договором строки сою врожаю 2013 р. у власність Покупця (Позивач), а Покупець зобов'язаний прийняти даний товар та сплати його вартість (п.1.1 Договору №11/09/13).

В п.1.2 Договору №11/09/13 визначено, що кількість, найменування (асортимент), ціна та вартість окремої партії Товару, що постачається по даному Договору, погоджується сторонами та визначаються видатковими накладними, що являються невід'ємною частиною даного Договору.

В п.3.1 Договору №11/09/13 передбачено, що приймання-передача Товару здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000). Постачання здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник Товару ТОВ «Аскоп-Україна», отримувач Товару - ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Системс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

Крім того, відповідно до положень п.3.3 Договору №11/09/13 при передачі товару Продавець (ТОВ «Вторметекспорт») зобов'язаний надати Покупцю (Позивачу) наступні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладу; товарно-транспортну накладну; карантинний сертифікат (при наявності); Сертифікат якості Державної інспекції сільського господарства (при наявності).

Так, до матеріалів справи Позивачем надано: видаткові накладні, видані ТОВ «Вторметекспорт» на загальну кількість товару - 1 878,126 тон.; податкові накладні; акти приймання на постачання сільгосппродукції; рахунки-фактури, виписані ТОВ «Вторметекспорт»; сертифікати якості, видані Державною інспекцією сільського господарства у Херсонській області; Витяги з Реєстру складських документів на зерно; складські квитанції на зерно. Крім того, в якості доказів здійснення транспортування товару від ТОВ «Вторметекспорт» до місця визначеного в п.3.1 Договору №11/09/13 Позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні.

Водночас, як вбачається із змісту податкових накладних, виписаних Позивачу ТОВ «Вторметекспорт» вони містять посилання на договір №11/09/13 від 11.05.2013 р., якого до матеріалів справи надано не було.

Більше того, як вбачається із умов п.1.2 Договору №11/09/13 саме у видаткових накладних сторони визначають кількість, найменування (асортимент), ціну та вартість окремої партії Товару, що постачається по даному Договору. Однак, як вбачається із змісту матеріалів справи, транспортування товару здійснювалась до погодження кількості, найменування (асортимент) та ціни товару, зокрема: товарно-транспортні накладні, щодо транспортування товару, виписані раніше, аніж видаткові накладні.

При цьому, надані Позивачем видаткові накладні не містять жодного розшифрування особи, яка поставила підпис про отримання товару, та не вказано на підставі яких довіреностей така особа приймала такий товар. До суду також не надано Журналу довіреностей на отримання ТМЦ.

Крім того, суд приймає до уваги, що товарно-транспортні накладні не містять обов'язкову інформацію, що передбачена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., а саме відсутня інформація: про осіб, які дозволили відпуск товару; про особу водія-експедитора; про особу, яка отримала товар в місці відвантаження. Крім того, ряд наданих Позивачем товарно-транспортних накладних не містять інформації про пункт навантаження товару.

Суд також акцентує увагу, що Сертифікати якості, надані Позивачем, вказано іншу вагу поставленого товару, аніж зафіксовано в товарно-транспортних накладних, Актах приймання на постачання сільгосппродукції та Видаткових накладних.

Позивачем також не надано до суду доказів (зокрема, банківських виписок), які посвідчують факт проведення оплати Позивачем вартості отриманого товару за Договором №11/09/13, а також доказів отримання коштів від Компанії «Glarn Invest LLP» за Контрактом №1/13 від 04.01.2013 р.

З огляду на вищевказане, суд погоджується із твердженнями Відповідача, що Позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2013 р. на суму 1 249 226,00 грн. та правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Отже, з урахуванням викладеного, наявність податкових накладних та інших документів у Позивача, виписаних ТОВ «Вторметекспорт» на поставку продукції (товару) у відповідних періодах, не є безумовною підставою для отримання ТОВ «Аскоп-Україна» права на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Щодо позовних вимог Позивача про визнання протиправної бездіяльності Відповідача-1 щодо не подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в іншій частині суми, заявленої Позивачем для бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В п.200.10 та п.200.11 ст.200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Так, як вбачається із Акту №1247/26 Відповідачем зафіксовано, що перевіркою не встановлено порушень при відображені ТОВ «Аскоп-Україна» у декларації за листопад 2013 р. бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 168 390,00 грн.

В п.200.12 та п.200.13 ст.200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Водночас, в пп.б) п.200.14 ст.200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Пунктом 200.15 ст.200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, із вказаних вище положень ПК України вбачається обов'язок контролюючого органу (Відповідача-1) надати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, Висновок про суми відшкодування податку на додану вартість в розмірі, що підтверджено за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, а саме на суму 1 168 390,00 грн., в 5-и денний строк з момент закінчення проведення перевірки.

Однак, як вбачаться із матеріалів справи, Відповідачем-1 такого Висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надано не було.

В той же час, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

1. Як наслідок, враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Відповідача-1 щодо не подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 1 168 390,00 грн. заявленої Позивачем для бюджетного відшкодування в Заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (за листопад 2013 р.) від 18.12.2013 р.

В той же час, щодо позовної вимоги Позивача про стягнення суми з Державного бюджету України через Відповідача-2 на користь Позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 417 616,00 грн., суд зазначає наступне.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, визначено в Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 р. (далі - Порядок №39)

Відповідно до п.6 Порядку №39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

При цьому, в абз.2 п.7 Порядку №39 вказано, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 01.07.2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії.

В п.8 та абз.2 п.9 Порядку №39 врегульовано, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою. На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, виходячи зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана вимога Позивачів є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача-1 та Відповідача-2 та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір Позивачу відшкодовується частково в обсязі, що був оплачений Позивачем, за майнову вимогу.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими Позивач звернувся до суду, складає 1 873 839,00 грн., то ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Як наслідок, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, судовий збір підлягає стягненню в таких сумах:

ьз Відповідача-1 на користь Позивача - 100,00 грн.;

ьз Відповідача-1 на користь Державного бюджету - 1 384,00 грн.;

ьз Позивача на користь Державного бюджету - 3 000,80 грн.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.94, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, в розмірі 1 168 390 (один мільйон сто шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. заявленої Позивачем для бюджетного відшкодування в Заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (за листопад 2013 р.) від 18.12.2013 р.

4. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві відмовити.

5. Стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму судового збору у розмірі 100 (сто) грн. 00 коп. з бюджетних асигнувань направлених із Державного бюджету на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (адреса: 02094, м. Київ-94, вул. Верховної Ради, 24б, код ЄДРПОУ 38730029).

6. Стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму судового збору у розмірі 1 384 (одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. з бюджетних асигнувань направлених із Державного бюджету на діяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (адреса: 02094, м. Київ-94, вул. Верховної Ради, 24б, код ЄДРПОУ 38730029) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/3934/14».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11 кв.600, код ЄДРПОУ 30579869) решту суми судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/3934/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію Дніпровського району Головного управління Міндоходів України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін