Постанова № 38415510, 09.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ

09 квітня 2014 року 12:15 № 826/3056/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Міміно"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Приватне підприємство "Міміно" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.10.2013 №0005962206, №0005972206.

Позов мотивований тим, що висновки податкового органу про наявність простроченої дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними договорами є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-XII зобов’язання були припиненні шляхом зарахування зустрічних, однорідних вимог, тому безпідставним є визначення позивачу грошового зобов’язання в розмірі 96121,00 грн. У позовній заяві також зазначено про відсутність повноважень у відповідача застосовувати штрафні санкції на підставі Декрету Кабінеті Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", позаяк відповідно до статті 16 цього Декрету такою компетенцією наділений Національний банк України або підпорядковані йому установи.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, оскільки в строк визначений цим Законом на рахунки ПП "Міміно" кошти в розмірі 44030,00 дол. США на виконання умов зовнішньоекономічного контракту не надходили, тому позивачу було визначено грошове зобов’язання згідно зі статтею 4 зазначеного Закону в розмірі 0,3 відсотка від суми несвоєчасно одержаної виручки, що становить 96121,00 грн. Крім того, представник пояснила, що підприємство було зобов’язано відповідно до статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" задекларувати дебіторську заборгованість у розмірі 44030,00 дол. США, однак цінності задекларовані не були, що потягло застосування до нього фінансових санкцій у розмірі 170,00 грн. на підставі статті 16 вказаного Декрету.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП "Міміно" зареєстроване як юридична особа 12.03.1997, присвоєно ідентифікаційний код 24730074, місцезнаходження: 01135, м. Київ. проспект Перемоги, будинок 5.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та на підставі наказу від 25.09.2013 №779, направлення від 25.09.2013 №765/2206 проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Міміно" (24730047) з питань дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення експортних операцій за договорами від 08.12.2012 №12/2-08 та від 18.12.2012 №13/02-13 за період з 08.12.2012 по 25.09.2013, про що складено акт від 15.10.2013 №1321/2206/24730074.

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення форми "У": від 25.10.2013 №0005962206, яким за порушення вимог статті 1 Закону України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано суму грошового зобов’язання в розмірі 96121,00 грн.; від 25.10.2013 №0005972206, яким за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", пунктів 2.7, 2.10 "Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430 нараховано суму грошового зобов’язання в розмірі 170,00 грн.

Позивачем долучено до адміністративного позову рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 24.01.2014 №1311/6199-99-10-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0005962206 та рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу позивача – без задоволення.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Судом встановлено, що між ПП "Міміно" та Компанією LLC "Agroservise" укладено контракт від 08.12.2012 №12/12-08, відповідно до якого ПП "Міміно" зобов’язувалось поставити LLC "Agroservise" (Грузія) товар згідно з інвойсом.

Крім того, між LLC "Agroservise" та ПП "Міміно" укладено контракт від 08.12.2012 №08-12/12, згідно з умовами якого LLC "Agroservise" зобов’язувалось поставити ПП "Міміно" товар відповідно до інвойсу.

Зі змісту акта перевірки від 15.10.2013 №1321/2206/24730074 убачається, що на виконання контракту від 08.12.2012 №12/12-08 ПП "Міміно" за період з 08.12.2012 по 02.10.2013 відвантажило LLC "Agroservise" цибулю ріпчасту (код товару 07031019) на загальну суму 10940,00 дол. США (87443,42 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату оформлення вантажної митної декларації). Кошти в іноземній валюті від LLC "Agroservise" на рахунок ПП "Міміно" не надходили.

Відповідно до умов контракту від 08.12.2012 №08-12/12 ПП "Міміно" отримало від LLC "Agroservise" плоди цитрусові (код товару 09109950) на суму 80876,50 дол. США (646445,90 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату оформлення вантажних митних декларацій). Кошти ПП "Міміно" на рахунки LLC "Agroservise" не перераховувались.

Між ПП "Міміно" та LLC "Agroservise" укладено договір від 10.06.2013 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за яким відповідно до статті 601 ЦК України сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 10940,00 дол. США. У результаті цього відсутня заборгованість LLC "Agroservise" перед ПП "Міміно" за контрактом від 08.12.2012 №12/12-08, водночас заборгованість ПП "Міміно" перед LLC "Agroservise" за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12 склала 69936,50 дол. США.

Представник відповідача пояснила, що під час здійснення експортно-імпортних операцій за контрактами від 08.12.2012 №12/12-08 та від 08.12.2012 №08-12/12 порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не виявлено, що також зафіксовано в акті від 15.10.2013 №1321/2206/24730074.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи та встановлено перевіркою, ПП "Міміно" укладено контракт від 18.02.2013 №13/02-13 з LTD "Goga 2007" (Грузія). Відповідно до умов контракту ПП "Міміно" зобов’язувалось поставити LTD "Goga 2007" товари згідно з інвойсом.

На виконання умов цього контракту ПП "Міміно" в період з 18.02.2013 по 02.10.2013 відвантажено на користь LTD "Goga 2007" цибулю ріпчасту (код товару 07031019) на загальну суму 44030,00 дол. США (351931,97 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату оформлення вантажних митних декларацій від 16.03.2013 №1967, 09.04.2013 №2708). Кошти на рахунок ПП "Міміно" від LTD "Goga 2007" у терміни 14.06.2013 та 08.07.2013 не надходили, що також підтверджується листом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" від 24.04.2013, долученого до матеріалів адміністративної справи. Представник позивача наведені обставини не заперечувала.

Відповідно до договору від 11.06.2013 №10062013/01 про переведення права вимоги боргу за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12 сторони – ПП "Міміно" (боржник), LLC "Agroservise" (первинний кредитор), LTD "Goga 2007" (новий кредитор) домовились за згодою ПП "Міміно" (боржник) про передання LLC "Agroservise" (первинний кредитор) права вимоги LTD "Goga 2007" (новий кредитор) виконання боржником зобов’язань за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12 на суму 44030,00 грн. Договір вступив в силу з моменту його підписання.

Між ПП "Міміно" та LTD "Goga 2007" укладено договір від 11.06.2013 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою сторони погодились на зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами від 18.02.2013 №13/02-13 на суму 44030,00 дол. США (боржник – LTD "Goga 2007") та від 08.12.2012 №08-12/2 на суму 44030,00 дол. США (боржник – ПП "Міміно").

Представник відповідача зазначила, що в граничні терміни 14.06.2013 та 08.07.2013 іноземна валюта на рахунок позивача на виконання вимог контракту від 18.02.2013 №13/02-13 не надходила, висновок Міністерства економіки України по цьому контракту на перевищення строку, встановленого статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", докази про подання ПП "Міміно" позову про стягнення заборгованості з LTD "Goga 2007" не надавались, тому до позивача були застосовані санкції визначені статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". При цьому представник звернула увагу суду, що згідно з договором від 11.06.2013 №1 зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось, оскільки зобов’язання стосуються не одного й того ж контрагента LTD "Goga 2007" за контрактом від 18.02.2013 №13/02-13, а й іншого контрагента LLC "Agroservise" за контрактом від 08.12.2012 №08-12/2, тому такі вимоги не є зустрічними.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (з наступними змінами та доповненнями) суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (частина перша). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (частина друга).

Статтею 602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 1.10 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 передбачено, що імпортні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як уже зазначалось, позивачем укладено договір від 11.06.2013 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 44030,00 дол. США щодо виконання контракту від 18.02.2013 №13/02-13, укладеного з LTD "Goga 2007", в результаті виконання якого на рахунок ПП "Міміно" не надійшла оплата за поставлений товар у розмірі 44030,00 дол. США. Слід зазначити, що право вимоги за контрактом від 18.02.2013 №13/02-13 та договором від 11.06.2013 №10062013/01 про переведення права вимоги настало, вимоги є однорідними, оскільки стосуються грошових зобов’язань ПП "Міміно" та LTD "Goga 2007" один перед одним.

Судом встановлено, що договором від 11.06.2013 №10062013/01 про переведення права вимоги боргу за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12 за згодою боржника передано право вимоги виконання ПП "Міміно" зобов’язань за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12 на суму 44030,00 грн. від первинного кредитора – LLC "Agroservise" до нового кредитора – LTD "Goga 2007".

Наведене дає підстави для висновку, що відповідно до договору від 11.06.2013 №1, зараховано зустрічні вимоги ПП "Міміно" та LTD "Goga 2007" на суму 44030,00 дол. США за контрактом від 18.02.2013 №13/02-13 з урахуванням договору від 11.06.2013 №10062013/01 про переведення права вимоги боргу за контрактом від 08.12.2012 №08-12/12.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що проаналізованими судом нормативно-правовими актами не встановлено обмежень щодо зарахування зустрічних вимог у разі заміни боржника у зобов’язанні, суд вважає, що на підставі договору від 11.06.2013 №1 були зараховані однорідні, зустрічні вимоги, строк виконання яких настав. Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 22.10.2013 (34430158).

Таким чином, зобов’язання LTD "Goga 2007" щодо сплати ПП "Міміно" 44030,00 дол. США за виконання контракту від 18.02.2013 №13/02-13 припинені 11.06.2013, тобто до спливу терміну, встановлено статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За таких обставин, необґрунтованим є висновок відповідача про порушення позивачем термінів зарахування виручки в іноземній валюті на валютний рахунок на виконання вимог контракту від 18.02.2013 №13/02-13, наявності підстав для застосування санкцій, встановлених статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а також висновок про порушення підприємством вимог Декрету Кабінеті Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо обов’язку декларування валютних цінностей за кордоном на суму 44030,00 дол. США. Відтак, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд зазначає, що згідно з абзацом дев’ятим пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до підпункту 19-1.1.34 пункт 19-1.34 статті 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції: забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Указом Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" встановлено, що санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби – до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 3.1 "Положення про валютний контроль" визначено, що санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби – до інших резидентів і нерезидентів України.

Верховний Суд України в постанові від 07.02.2012 (21839992) дійшов висновку, що наведені положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18.11.1992 №2796-XII), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин. Аналогічні за змістом висновки зроблені Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 21.01.2014 (36945530) від 10.02.2014 (37483273), від 25.02.2014 (37300763).

Згідно з частиною першою статті 244-2 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, слід дійти висновку про відсутність у відповідача компетенції застосовувати штрафні санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0005972206, яким до позивача застосовано санкції на підставі вказаних положень Декрету, відповідачем прийнято безпідставно.

Враховуючи викладене, зважаючи на висновки суду про дотримання позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відсутності підстав для подання підприємством декларації про наявність валютних цінностей, доходів, майна, що належить резиденту України і знаходиться за межами України та про відсутність повноважень у відповідача застосовувати санкції на підставі статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", податкові повідомлення-рішення від 25.10.2013 №0005962206, №0005972206 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом встановлено, що ПП "Міміно" сплачено судовий збір у розмірі 192,58 грн. (квитанція від 07.03.2014 №ПН178). Отже, на користь позивача слід присудити судові витрати в розмірі 192,58 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 жовтня 2013 року №0005962206 та від 25 жовтня 2013 року №0005972206.

Присудити на користь Приватного підприємства "Міміно" (ідентифікаційний номер 24730074) судові витрати в сумі 192,58 грн. (сто дев’яносто дві грн. 58 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейської служби).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець