Постанова № 38415317, 24.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2014 року № 2а-12566/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001572250 від 28.05.2012, №0003402250 від 28.09.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Ф.Формула”звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби №0001562250 від 28.05.2012, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 992179,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201732,55 грн.; та №0001572250 від 28.05.2012, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1385981,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57552,25 грн.

Також, позивачем подано уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00001572250 від 28.05.2012 та №0003402250 від 28.09.2012, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 901098,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 178962,25 грн.

Постановою від 23.11.2012 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 №0001572250 в частині донарахування грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 190 843,5 грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмов в задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 скасовано вказані вище постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, в період взаємовідносин з контрагентами, останні були зареєстровані платниками ПДВ, а також тим, що нікчемність договорів не встановлена в судовому порядку, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник позивач не заперечував проти вирішення справи в порядку письмового провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошиснькому районі Головного управління Мін доходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства “Ф.Формула” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства з період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт №138/22-50/32112642 від 07.05.2012 (далі –акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- пп. 1.22.1 п.1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994; пп. пп. 14.1.27, 14.1.228, 14.1.257 п.14.1. ст. 14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.4, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1 та 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1385981,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 108016,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 120989,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 231566,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 191013,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 18830,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 715567,00 грн.;

- п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”№996-ХІV 16.07.1999; п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997; п. 198.6 ст. 198, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 992179,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 17118,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 82462,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 49420,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 8619,00 грн., за січень 2011 року в сумі 127859,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 127859,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 12806,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 12682,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 527028,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001562250 від 28.05.2012, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 992179,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201732,55 грн.

- №0001572250 від 28.05.2012, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1385981,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57552,25 грн.

а результатом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторних скарг позивача від 03.09.2012 податкове повідомлення-рішення №0001572250 від 28.05.2012 залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення №0001562250 від 28.05.2012 скасовано в частині донарахованої перевіркою суми податку на додану вартість за рахунок зменшення податкового кредиту серпня та листопада 2010 року на суму податку на додану вартість по податковим накладним, які були виписані у попередніх періодах та у відповідній частині штрафної санкції, а в іншій частині, - залишено без змін, оскільки за змістом пп. 1.6 п. 1 розділу 3.2.2 акту згідно з наданими до перевірки реєстрами отриманих податкових накладних, журналами-ордерами по рахунку 631, податковими накладними, показниками додатку 5 до декларації з ПДВ встановлено, що позивачем включено до звітних періодів податкові накладні за попередні, що були перевірені попередньою перевіркою, без підтвердження їх отримання в звітних періодах на загальну суму ПДВ 91081,03 грн.

У зв’язку з цим, на підставі акта перевірки №138/22-50/32112642 від 07.05.2012 та на підставі рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторних скарг позивача від 03.09.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009402250 від 28.09.2012, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість в розмірі 901098,00 грн. та 178962,25грн. штрафних санкцій.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті:

- не включення до валового доходу простроченої кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності по придбаних товарах (роботах, послугах) в загальній сумі 66467,95 грн.; не включення до складу валових доходів (рядок 03 Декларації з податку на прибуток підприємств) суми умовно нарахованих процентів по отриманій поворотній фінансовій допомозі в розмірі 497650,00 грн.;

- неправомірне віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, у зв’язку з укладенням правочинів між позивачем та ТОВ “Аметист”, ТОВ “ВВН”, ТОВ “Кітіллар”, ТОВ “Сан-Кор Трейд”та ТОВ “Розкішна продукція”, без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”, оскільки встановлено нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій вказаних підприємств з їх контрагентами, придбаний товар у яких був в подальшому проданий позивачу, не встановлено факт передачі ТМЦ позивача, у зв’язку з відсутністю факту транспортування та передачі товару отримувачу; неправомірне віднесення сум до валових витрат по операціях з ПП “Гріфон Сервіс Трейд”оскільки вони не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг. Не підтверджено місця виконання зобов’язань. Наведені обставини мали вплив на оподаткування як податком на додатну вартість, так і податком на прибуток.

Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ “Аметист”, ТОВ “ВВН”, ТОВ “Кітіллар”, ТОВ “Сан-Кор Трейд”, ПП “Гріфон Сервіс Трейд”, ТОВ “Розкішна продукція” укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”.

Щодо правомірності збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині віднесення до складу валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованість позивача, термін позовної давності для стягнення якої вже минув, а також сум умовно нарахованих процентів по отриманій поворотній фінансовій допомозі, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки позивача, контролюючим суб’єктом виявлено, що станом на 31 грудня 2011 року в бухгалтерському обліку позивача по Кт рахунку 631 рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 66467,95 грн. з терміном виникнення з квітня 2005 року по грудень 2008 року.

Загальний строк позовної давності, установлении у ст. 257 Цивільного кодексу України, становить три роки.

Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (ст. 263 Цивільного кодексу України).

Відповідно пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закину України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

-сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”;

-сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, між установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

У свою чергу п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що безповоротна фінансова допомога – це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли з операції надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 названого Кодексу визначено, що безнадійна заборгованість це заборгованість, що відповідає одній з таких, а саме заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.257. згаданого пункту закріплено, що фінансова допомога це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів віднесення суми його кредиторської заборгованості, строк позовної давності для стягнення якої вже сплинув, до складу валового доходу, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, який підлягав сплаті з такої суми.

Також, з акту перевірки вбачається, що податковим органом виявлено отримання позивачем грошових коштів на підставі банківських договорів, кредитних договорів та договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.56. п. 14.1. ст. 14 ПК України, до складу доходів платника податків включається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Нарахування умовних процентів на поворотну фінансову допомогу передбачено для платника податку на прибуток, який отримав таку допомогу від платника податку на прибуток. Такі умовні відсотки положеннями п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст.. 135 ПК України визначено як безповоротну фінансову допомогу і включено до переліку інших доходів, які відносяться до складу валового доходу платника податку.

Перевіркою встановлено, що позивачем відображено умовно нараховані проценти на поворотну фінансову допомогу у рядку 03 Декларації за 2011 рік та у рядку 03.10.1 додатка ІД до Декларації на загальну суму 8921,00 грн. За розрахунком відповідача сума умовно нарахованих відсотків становить 506571,00 грн. Таким чином, розбіжність між задекларованими у рядку 03.10.1 (умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду) сумами процентів, умовно нарахованих на суми поворотної фінансової допомоги за даними підприємства та даними перевірки становить суму в розмірі 497650,00 грн.

Порядок оподаткування поворотної фінансової допомоги податком на прибуток викладений в підпункті 135.5.5 статті 135 Податкового кодексу.

В залежності від джерела отримання платником податку на прибуток поворотної фінансової допомоги буде залежати порядок визначення доходів для оподаткування цим податком.

Враховуючи, що сума поворотної фінансової допомоги, отримана платником податку на прибуток від особи, що є платником податку на прибуток на загальних підставах (сплачує податок на прибуток за загальною ставкою), то протягом звітного періоду сума такої допомоги не включається до складу доходів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Проте, у разі якщо платник податку не повертає суму отриманої поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду такій особі, то до доходів звітного періоду включається сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Під час здійснення розрахунку умовних процентів на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом, виявлено, що позивачем допущено помилку, внаслідок чого безпідставно не включено до складу валового доходу суму у розмірі 497650,00 грн.

Отже, податковим органом правомірно збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на суму 564117,95 грн. З системного аналізу викладеного, суд приходить до висновку, що позивач розраховував умовні проценти на поворотну фінансову допомогу з порушенням, встановленого порядку.

Щодо висновку відповідача, що правочини між позивачем та ТОВ “Аметист”, ТОВ “ВВН”, ТОВ “Кітіллар”, ТОВ “Сан-Кор Трейд”, ПП “Гріфон Сервіс Трейд”, ТОВ “Розкішна продукція” укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аметист» укладено договір №90 від 01.01.2006 та додаткову угоду до нього №309/2009 від 01.09.2009, у відповідності до умов якого ТОВ «Аметист»зобов’язалось поставити позивачу товар з метою оптово-роздрібної реалізації через мережу магазинів «Фуршет».

ТОВ «Аметист»на виконання договору поставило товар позивачу на підставі видаткових накладних та на суму поставленого товару виписало податкові накладні: №1000001127 від 08.07.2010, №1000001332 від 15.07.2010, №1000001554 від 29.07.2010, №1000002301 від 07.09.2010, №1000002473 від 16.09.2010, №1000002474 від 17.09.2010, №1000002577 від 23.09.2010.

Видані позивачу видаткові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, слід відзначити, що транспортні витрати згідно, досліджених судом, податкових накладних складають 0,00 грн.

Факт сплати грошових коштів за товар підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту, а суми з податку на прибуток до валових витрат.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “ВВН” укладено договір №694/10 від 01.01.2010, у відповідності до умов якого ТОВ “ВВН” зобов’язалось поставити позивачу товар.

ТОВ “ВВН”на виконання договору поставило товар позивачу на підставі видаткових накладних: №ВВ-0015405 від 08.12.2010, №ВВ-0015397 від 08.12.2010, №ВВ-0015738 від 14.12.2010, №ВВ-0015739 від 14.12.2010, №ВВ-0016117 від 20.12.2010, №ВВ-0016116 від 20.12.2010, №ВВ-0016565 від 27.12.2010, №ВВ-0016564 від 27.12.2010, №16137 від 27.12.2010, №ВВ-0000010 від 11.01.2011, №ВВ-0000009 від 11.01.2011, №ВВ-0000333 від 18.01.2011, №ВВ-0000334 від 18.01.2011, №ВВ-0000788 від 25.01.2011, №ВВ-0000787 від 25.01.2011, №ВВ-0001380 від 02.02.2011, №ВВ-0001381 від 02.02.2011, №ВВ-0001710 від 09.02.2011, №ВВ-0001728 від 09.02.2011, №ВВ-0001729 від 09.02.2011, №ВВ-0001988 від 15.02.2011, №ВВ-0001989 від 15.02.2011, №ВВ-0002409 від 22.02.2011, №ВВ-0002408 від 22.02.2011.

Видані позивачу видаткові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На суму поставленого товару ТОВ “ВВН” виписано податкові накладні позивачу: №14916 від 08.12.2010, №14917 від 08.12.2010, №15320 від 14.12.2010, №15319 від 14.12.2010, №15731 від 20.12.2010, №15730 від 20.12.2010, №16138 від 27.12.2010, №69 від 11.01.2011, №68 від 11.01.2011, №398 від 18.01.2011, №399 від 18.01.2011, №839 від 25.01.2011, №840 від 25.01.2011, №1318 від 02.02.2011, №1319 від 02.02.2011, №1681 від 09.02.2011, №1742 від 09.02.2011, №1683 від 09.02.2011, №1935 від 15.02.2011, №1936 від 15.02.2011, №2315 від 22.02.2011, №2313 від 22.02.2011.

Судом також, відзначається, що транспортні витрати згідно даних у податкових накладних складають 0,00 грн.

Факт сплати грошових коштів за товар підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту, а суми з податку на прибуток до валових витрат.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Кітіллар» укладено договір поставки №1801 від 14.01.2011, у відповідності до умов якого ТОВ «Кітіллар»зобов’язалось поставити позивачу товар.

ТОВ «ВВН»на виконання договору поставило товар позивачу на підставі видаткових накладних: від 03.10.2011 №№310/1, 310/2, 310/3, 310/4, 310/5, 310/6, 310/7, 310/8, 310/9; від 25.10.2011 №310/2; від 01.11.2011 №№111/1, 111/2, 111/3, 111/4, 111/5, 111/6, 111/7, 111/8, 111/9, 111/10, 111/11, 111/12, 111/13, 111/14; від 01.12.2011 №№112/1, 112/2, 112/3, 112/4, 112/5, 112/6, 112/7, 112/8, 112/9, 112/10, 112/11, 112/12, 112/13, 112/14.

Видані позивачу видаткові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На суму поставленого товару ТОВ «Кітіллар»виписано податкові накладні: від 03.10.2011 №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9; від 22.10.2011 №46; від 01.11.2011 №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14; від 01.12.2011 №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14.

Транспортні витрати у відповідності до наведених податкових накладних, як і у вищезазначених господарських операціях, складають 0,00 грн.

Факт сплати грошових коштів за товар підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту, а суми з податку на прибуток до валових витрат. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Розкішна продукція» укладено договір поставки товару №62 від 01.04.2010, у відповідності до умов якого ТОВ «Розкішна продукція» зобов’язалось виготовити та поставити товар позивачу.

ТОВ «Розкішна продукція»на виконання договору поставило товар позивачу на підставі видаткової накладної РН-04626 від 15.12.2010, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На суму поставленого товару ТОВ «Розкішна продукція»виписано податкову накладну №4607 від 15.12.2010, за даними якої транспортні витрати складають 0,00 грн.

Факт сплати грошових коштів за товар підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеною накладною були віднесені до складу податкового кредиту, а суми з податку на прибуток до валових витрат.

Також позивачем був укладений договір поставки №1064 від 05.12.2011 з ТОВ «Сан-Кор Трейд», у відповідності до умов якого ТОВ «Сан-Кор Трейд»зобов’язалось продати та поставити позивачу товар, горіх волоський врожаю 2011 року.

Як вбачається з актів прийому-передачі товару №1 від 12.12.2011, №2 від 12.12.2011, №3 від 13.12.2011, №4 від 13.12.2011, №5 від 14.12.2011, №6 від 14.12.2011 ТОВ «Сан-Кор Трейд»на виконання договору поставило позивачу горіх волоський врожаю 2011 року.

Однак, з видаткових накладних, на підставі яких, як стверджує позивач, здійснювалась поставка за договором №1064 від 05.12.2011, а саме: №1163 від 12.12.2011, №1164 від 12.12.2011, №1166 від 13.12.2011, №1165 від 13.12.2011, №1167 від 14.12.2011, №1168 від 14.12.2011, вбачається здійснення поставки горіху волоського врожаю 2010 року.

На суму поставленого горіху врожаю 2010 року ТОВ «Сан-Кор Трейд»були виписано і податкові накладні: №204 від 12.12.2011, №205 від 12.12.2011, №207 від 13.12.2011, №206 від 13.12.2011, №208 від 14.12.2011, №209 від 14.12.2011.

Факт сплати грошових коштів за договором поставки №1064 від 05.12.2011, тобто за горіх врожаю 2011 року, підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту, а суми з податку на прибуток до валових витрат.

Між позивачем та ПП «Гріфон Сервіс Трейд» укладено договір експедиторського обслуговування №04-04-11 від 04.04.2011, у відповідності до якого ПП «Гріфон Сервіс Трейд»- експедитор зобов’язується здійснювати організацію доставки вантажів автотранспортом міського, міжміського та міжнародного сполучення, за рахунок замовника (позивача).

Факт надання послуг ПП «Гріфон Сервіс Трейд»підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи (а.с.123-250, 3т.; а.с.1-50, 4т.) та товарно-транспортними накладними за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

Товарно-транспортні накладні містять відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Згідно виписок з банківського рахунку позивача, на виконання зобов’язань за договором ним сплачувались грошові кошти.

Отже, надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентом є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов’язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

На момент підписання договору та первинних документів юридична особа ПП «Гріфон Сервіс Трейд»не була припинена.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Гріфон Сервіс Трейд»здійснює діяльність з організації перевезення вантажів. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов’язань за вказаними договорами позивачем суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Суд зауважує, що положеннями договорів, укладеними зі згаданими вище Товариствами, передбачено покладення саме на постачальника обов'язку щодо поставки товару, отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може розцінюватись як доказ «безтоварності» спірних правочинів.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Водночас, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.6 наведеної статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної №165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за N 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак, суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, під господарською діяльністю за приписами ст. 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Проте, про необґрунтованість податкової вимоги Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку. З акту перевірки вбачається, що згідно декларації з податку на прибуток ПП "ГРІФОН СЕРВІС ТРЕЙД" з відповідними додатками, наданої до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва за II квартал 2011 року (вх. від 29.07.11 № 61459) встановлено, що у додатку СВ до рядку 05.1 (Собівартість придбаних та реалізованих товарів) рядки 05.1.3 АМ «Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товаров, виконанням робот, наданням послуг», 05.1.4 АМ «Амортизація нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг», 05.1.5 АК «Амортизація витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин» містять прочерки. У додатку АВ до рядка 06.2 (Адміністративні витрати) рядок 06.2.3.1 АМ «Амортизація основних засобів загальногосподарського використання» та рядок 06.2.6 АМ «Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання» містять прочерки. Дані декларації з податку на прибуток свідчать про відсутність у підприємства власних основних фондів та нематеріальних активів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності в частині виконання робіт власними силами, а отже і перевезення товарно-матеріальних цінностей за рахунок власних ресурсів.

Згідно звіту 1-ДФ №60565 від 22.07.2011 року II квартал 2011 року у ПП "ГРІФОН СЕРВІС ТРЕЙД" не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності. Згідно отриманої оперативної інформації підприємство не орендувало складські приміщення, транспортні засоби.

Також, в матеріалах справи відсутні докази використання ПП "ГРІФОН СЕРВІС ТРЕЙД" послуг інших перевізників для виконання умов договору укладеного з позивачем.

Також, на підтвердження факту подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності придбаного Позивачем надано суду копії договорів, з яких вбачається, що придбаний позивачем відповідно до умов спірних договорів Товар реалізовано товариствам, в особі ЗАТ «Фуршет», який є засновником Позивача.

З огляду на викладене суд критично ставиться до бухгалтерських документів, виписаних товариствами в особі ЗАТ «Фаршет», позивачу, засновником якого є ЗАТ «Фуршет».

Враховуючий викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів подальшого використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.

При вирішенні спору суд враховує, що юридичні особи контрагентів позивача на момент підписання відповідних договорів та первинних документів не були припинені, були зареєстровані платниками ПДВ, а угоди з ними у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Однак, з огляду на встановлений судом факт відсутності підтвердження транспортування придбаного товару позивачу, випливає висновок, що надані позивачем документи не підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, необхідними доказами, що не дає суду можливості встановити їх реальність, а навпаки, свідчить лише про їх документарну фіксацію, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що витрати за цими операціями мають зв'язок з господарською діяльністю підприємства позивача.

За таких обставин, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість та завищення валових витрат є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами господарських операцій з вказаними вище контрагентами спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про доведеність відповідачем законності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда