Постанова № 38415308, 14.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2014 року № 826/2139/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№95026552201 від 28.11.2013р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №95026552201 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень на позовну заяву не надав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Логістік СВ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства з 01.07.2010 року по 31.12.2012 р. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 07.11.2013р. №617/26-55-22-01/36088137 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п.п.135.5.4 п.135.5 г.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на суму 2 618 836 грн., в т.ч.: 3 квартали 2010 року - 259 302 грн.; - 2010 рік-259 302 грн.; у 2012 рік в сумі 2 359 534 грн. 2) п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість у сумі 207 442 грн., в тому числі по періодах: липень 2010 року - 24 800 грн.; вересень 2010 року - 182 642 грн.; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 з урахуванням п.п. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету в розмірі 1301,00 грн., в т.ч.: за 2011 рік - 1301,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду заперечень Податковим органом Листом від 25.11.2013 р. №23630/10/26-55-22-01-10 було повідомлено, що Заперечення подані з порушенням терміну, передбачених п. 86.7 ст. 86 ПК України, у зв’язку з чим залишені Податковим органом без розгляду.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 р. №95026552201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3 273 546,00 грн. з них за основним платежем +2 618 836 та за штрафними (фінансовими) санкціями 654 710,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано Скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві, за результатом розгляду Скарги ГУ Міндоходів у м. Києві 06.02.2014 р. було прийнято Рішення № 1202/10/16-15-10-06-15, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "АТАС Україна" (Виконавець), з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг №01/04-10 від 01.04.2010 р. про надання інформаційно-консультаційні послуги.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі простого векселя за Договором про надання послуг №01/04-10 від 01.04.2010 р. за наступними реквізитами серія АА №2221475 номіналом 2056804,88 грн., дата складання від 21.09.2010 р., строк платежу 23.03.2020 року.

Зобов’язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: Актами здачі-приймання робіт, Звітами про надання послуг по Договору №01/04-10 від 01.04.2010 р., залишку продукції по складу, плануванням товарного запасу, розпорядженнями про видання товару, реєстри на видачу ТМЦ по заявкам покупців, залишки ТМЦ. Та іншими документами, які містяться в матеріалах справи (оригінали були дослідженні в судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи).

Крім того, між ТОВ "АТАС Україна" (Первісний кредитор), з однієї сторони, та Позивачем (Новий кредитор), діючи за згодою ТОВ «АВАЛОН СВ» (Боржник) було укладено Договір про відступлення прав вимоги №30-04 К-П від 30.04.2010 р., у відповідності до умов Договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договору купівлі-продажу N19/02/09 від 19 лютого 2009р., укладеного між ТОВ «АТАС-Україна» та ТОВ «ABAЛОH СВ» (далі Основний Договір) на суму 5 332 458 (п'ять мільйонів триста тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 20 коп., а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі простого векселя за Договором про відступлення права вимоги №30-04 К-П від 30.04.2010 р. підписаний 21.09.2010 р., на виконання умов Договору про відступлення права вимоги №30-04 К-П від 30.04.2010 р., Замовник (Позивач) передає Виконавцеві (ТОВ «АТАС-Україна») простий вексель за наступними реквізитами серія АА №2221472 номіналом 5 332 458,20 грн., дата складання від 21.09.2010 р., строк платежу 23.03.2020 року.

Між ТОВ "АТАС Україна" (Первісний кредитор), з однієї сторони, та Позивачем (Новий кредитор), діючи за згодою ТОВ «АВАЛОН СВ» (Боржник) було укладено Договір про відступлення прав вимоги №30-04 П від 30.04.2010 р., у відповідності до умов Договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договору купівлі-продажу N27/08/08 від 27 серпня 2008 р., укладеного між ТОВ «АТАС-Україна» та ТОВ «ABAЛОH СВ» (далі Основний Договір) на суму 1 885 402 (один мільйон вісімсот вісімдесят п’ять тисяч чотириста дві) грн. 90 коп., а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі простого векселя за Договором про відступлення права вимоги №30-04 П від 30.04.2010 р. підписаний 21.09.2010 р., на виконання умов Договору про відступлення права вимоги №30-04 П від 30.04.2010 р., Замовник (Позивач) передає Виконавцеві (ТОВ «АТАС-Україна») простий вексель за наступними реквізитами серія АА №2221473 номіналом 1 885 402,90 грн., дата складання від 21.09.2010 р., строк платежу 23.03.2020 року.

Також, між ТОВ "АТАС Україна" (Первісний кредитор), з однієї сторони, та Позивачем (Новий кредитор), діючи за згодою ТОВ «АВАЛОН СВ» (Боржник) було укладено Договір про відступлення прав вимоги №30-06 П від 30.06.2010 р., у відповідності до умов Договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договору купівлі-продажу N27/08/08 від 27 серпня 2008 р., укладеного між ТОВ «АТАС-Україна» та ТОВ «ABAЛОH СВ» (далі Основний Договір) на суму 1 961 209 (один мільйон дев’ятсот шістдесят одна тисяча двісті дев’ять) грн. 18 коп., а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі простого векселя за Договором про відступлення права вимоги №30-06 П від 30.06.2010 р. підписаний 21.09.2010 р., на виконання умов Договору про відступлення права вимоги №30-06 П від 30.06.2010 р., Замовник (Позивач) передає Виконавцеві (ТОВ «АТАС-Україна») простий вексель за наступними реквізитами серія АА №2221474 номіналом 1 961 209,18 грн., дата складання від 21.09.2010 р., строк платежу 23.03.2020 року.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Логістік СВ» не надано документів, які б свідчили про пред'явлення ліквідатором ТОВ «Атас-Україна» вимог щодо повернення заборгованості по вище вказаним векселям на загальну суму 11 235 875 грн.

Таким чином Податковий орган прийшов до висновку в порушення п.п.14.1.11 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, ТОВ «Логістік СВ» мало включити суму номінальної вартості виданих векселів 11 235 875 грн. до безнадійної заборгованості та віднести дану суму до прибутку підприємства, про те не зробило цього, що призвело заниження податку на прибуток на суму 2 359 534 грн., Суд не погоджується з доводами Податкового органу з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону N 334/94-ВР передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи кредитора.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист-Повідомлення вих. №13/12/10 від 13.12.2010 р. надісланий на адресу Позивача від ТОВ «Н.П.Р.», в якому повідомлялося, що у відповідності до чинного та діючого законодавства України, 11 листопада 2010 року Товариство (ТОВ «Н.П.Р.») придбало у векселедержателя ТОВ «АТАС - УКРАЇНА» 4 (чотири) простих векселя, загальною номінальною вартістю 11 235 875,16 грн.: №АА 2221472, №АА 2221473, №АА 2221474, №АА 2221475 від 21.09.2010 року, з датою погашення 23.03.2020 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Вексель є ордерним і оборотним цінним папером та у відповідності до ст. 11 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 1930 року, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту (ця норма згідно вище вказаної Конвенції застосовується і до простого векселя).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» право власності на ордерний цінний папір переходить іншій особі шляхом вчинення на ордерному цінному папері передавального запису (індосаменту). Індосамент може бути бланковим - без зазначення особи, стосовно якої повинні бути виконані зобов'язання, або ордерним - із зазначенням такої особи.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що на даний час векселедержателем - є ТОВ «Н.П.Р.» (відповідно до вчиненого ордерного індосаменту на вище вказаних векселях), а не ТОВ «Атас - Україна», і саме ТОВ «Н.П.Р.» має право на пред'явлення вище вказаних векселів до погашення ТОВ «Логістік СВ» у визначений строк (до 23.03.2020 року).

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР, з якого вбачається, що на даний час ТОВ «Н.П.Р» є діючим Товариства та таким, що не перебуває на стадії припинення, ліквідації, банкрутства.

Таким чином, висновки в Акті перевірки та посилання на те, що ТОВ «Логістік СВ» пред'явлення ліквідатором ТОВ «Атас-Україна» вимог щодо повернення заборгованості по вище вказаним векселям на загальну суму 11 235 875 грн. є помилковими та такими, що суперечать матеріалам справи та нормам законів, оскільки, як вже встановлено Судом на даний час векседержателем є ТОВ «Н.П.Р», в даному випадку ТОВ «Логістик СВ» не мало законних підстав відносити суму заборгованості за виданими векселями в сумі 11 235 875 грн. до прибутку підприємства.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що висновки викладені в Акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 2 359 534 грн. є безпідставними та такими, що викладені в порушення діючого законодавства, а тому в даній частині повідомлення - рішення від 28.11.2013 року № 95026552201 ДПІ у Печерському р - ні ГУ Міндоходів у м. Києві підлягає скасуванню.

В частині щодо донарахованого податку на прибуток в сумі 259 302 грн. грн., та суми штрафних санкцій - 64 826 грн., Суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що в періоді, який перевірявся ТОВ «Логістік СВ» занижено податок на прибуток: за 3 квартал 2010 року в сумі 259 302 грн., - 2010 рік-259 302 грн.

Донарахована сума податку на прибуток сумі 259 302 грн. була нарахована на Акти наданих послуг за Договором про надання послуг № 01/04 - 10 від 01.04.2010 року, які були виписані ТОВ «Атас - Україна» та ТОВ «Логістік СВ», а саме, Акти: акт від 30.06.2010 року б/н, AT - 0000018 від 30.07.2010 року, AT - 0000017 від 20.07.2010 року, AT - 0000016 від 10.07.2010 року на загальну суму 1 037 208, 35 грн.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка проводилася за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., що зазначено в Акті від 07.11.2013р.

Суди приходить до висновку, що відповідач мав право призначити проведення виїзної документальної позапланової перевірки Товариства за період з 10.09.2010 року по 10.09.2013 року, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Таким чином у відповідності до ст. 102 Податкового кодексу України, строк давності по нарахуванню зобов'язань платнику податків за Актом б/н від 30.06.2010 року станом на момент початку проведення перевірки – минув, отже, сума за отриманні послуги в розмірі 124 000 грн. без ПДВ не може бути врахована, під час визначення податкового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 р. по справі N К/9991/89344/11.

В частині, що стосується Актів AT - 0000018 від 30.07.2010 року, AT - 0000017 від 20.07.2010 року, AT - 0000016 від 10.07.2010 року, то на думку ревізора - інспектора ТОВ «Логістік СВ» зазначеної в Акті, не правомірно були включені суми зобов'язань по даних Актах до валових витрат Товариства, оскільки, як зазначив інспектор в Акті, під час перевірки до даних Актів не були додані докази фактичного надання послуг визначених в Актах.

Як вже було встановлено Судом, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "АТАС Україна" (Виконавець), з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг №01/04-10 від 01.04.2010 р. про надання інформаційно-консультаційні послуги.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі простого векселя за Договором про надання послуг №01/04-10 від 01.04.2010 р. за наступними реквізитами серія АА №2221475 номіналом 2056804,88 грн., дата складання від 21.09.2010 р., строк платежу 23.03.2020 року.

Зобов’язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: Актами здачі-приймання робіт, Звітами про надання послуг по Договору №01/04-10 від 01.04.2010 р., залишку продукції по складу, плануванням товарного запасу, розпорядженнями про видання товару, реєстри на видачу ТМЦ по заявкам покупців, залишки ТМЦ. Та іншими документами, які містяться в матеріалах справи (оригінали були дослідженні в судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи).

Сума заборгованості за надані послуги по даних Актах наданих послуг була включена до загальної суми заборгованості по виданим ТОВ «Логістік СВ» векселям ТОВ «Атас - Україна», які в подальшому були передані векселедержателю ТОВ «Н.П.Р», що вже було встановлено Судом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №95026552201 прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук