Ухвала суду № 38415117, 23.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/800/54289/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

секретар

судового засідання Зубенко Д.В.

за участю представників сторін:

позивача - Антощук А.О., Олійник О.С.

відповідача - Онищук Д.В., Білоус Ю.О.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Наталії Анатоліївни про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) та просить визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Наталії Анатоліївни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310 351,45 грн., розміщених у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу №698 від 29.07.2010 року; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйову Наталію Анатоліївну та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351,45 грн., розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу №698 від 29.07.2010 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 серпня 2013 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 45 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року № 698. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351 грн. 45 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року № 698. Провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйової Наталії Анатоліївни - закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і позивач, який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині закриття провадження у справі.

До початку розгляду справи по суті на адресу суду надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Національного банку України.

Крім цього, до суду надійшла також заява непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ» про залучення до участі у справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Згідно з ч.1 ст. 53 КАС України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 53 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справ може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 220 КАС України встановлено межі перегляду судом касаційної інстанції. Так, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні вищевказаних заяв про залучення третіх осіб у справі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Банк «Таврика» та НПФ «ВСІ» (від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду від 18.01.2005 року №00000105КУ виступило товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Всесвіт» (надалі - ТОВ «КУА «Всесвіт») укладено договір банківського вкладу «Таврійський» №698 від 29.07.2010 року (надалі - договір банківського вкладу).

Предмет договору: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №265003011835 та залучає грошові кошти строком зберігання до 14.09.2012 року (п. 1.1. договору банківського вкладу).

Відповідно до п. 1.2. договору банківського вкладу, вкладник перераховує з поточного рахунку, а банк приймає на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 кошти в сумі 260000,00 грн., що визначається як незнижувальний залишок за вкладом. Вкладом за цим договором визначається сума грошових коштів, зарахована на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №265003011835 у розмірі, що визначається умовами цього договору. При цьому, вкладник має право поповнювати суму вкладу, яка знаходиться на вкладному (депозитному) строковому рахунку №265213021835 та поповнювати чи частково зменшувати суму вкладу - на вкладному (депозитному) рахунку на вимогу №265003011835.

За використання коштів, розміщених на вкладному (депозитному) строковому рахунку вкладника №265213021835, банк щомісяця нараховує проценти на суму вкладу з розрахунку 22,50 процентів річних, а за використання коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку на вимогу №265003011835 - з розрахунку 17,00 процентів річних і щомісяця сплачує нараховані проценти на поточний рахунок вкладника, що зазначений в розділі 8 цього договору, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховано проценти (п. 1.3. договору банківського вкладу).

Додатковою угодою №1 до договору банківського вкладу від 14.09.2012 року сторони, зокрема, виклали у новій редакції п. 1.1. договору, а саме: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 в АТ «Банк «Таврика» та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №265003011835 в гривнях та залучає грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 16.09.2013 року; та доповнили п.1.3. даного договору абзацом наступного змісту: за використання коштів, розміщених на вкладному (депозитному) строкову рахунку №265213021835, починаючи з 14.09.2012 року банк щомісяця нараховує проценти на суму вкладу з розрахунку 24,0 процентів річних та за використання коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку на вимогу №265003011835, банк щомісяця нараховує проценти на суму вкладу з розрахунку 17,5 процентів річних. Банк щомісяця сплачує нараховані проценти за поточний рахунок вкладника, що зазначений в розділі 8 цього договору, в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховано проценти.

29.11.2012 року ТОВ «КУА «Всесвіт» від імені позивача, керуючись п. 2.6. договору банківського вкладу, відповідно до змісту якого у разі зниження кредитного рейтингу банку з інвестиційного рівня до спекулятивного рівня, вкладник подає письмову заяву до банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві, а банк повертає суму вкладу та суму нарахованих процентів за фактичний строк перебування вкладу на вкладному (депозитному) рахунку вкладника відповідно до умов п. 1.3. цього договору, звернулося до заступника голови правління АТ «Банк «Таврика» Ткаченко Д.О. із заявою про повернення грошових коштів 04.12.2012 року (вхід. №29/11/66 від 29.11.2012 року) у зв'язку з тим, що ТОВ «Рейтингове агентство «ІВІ-Рейтинг» своїм рішенням №283-12/FC/TAVB 01d «Про оновлення кредитного рейтингу згідно Протоколу Рейтингового комітету №59 від 26.11.2012 року» знизило кредитний рейтинг АТ «Банк «Таврика» з інвестиційного рівня до спекулятивного: uaBB негативний.

Однак, відповіді від банку на вказане звернення від 29.11.2012 року не надходило, а сума вкладу не повернута.

20.12.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №33 від 20.12.2012 року щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика».

Листом за вих. №0000000538 від 25.12.2012 року ТОВ «КУА «Всесвіт» від імені позивача звернулося до уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Таврика» Соловйової Н.А. (за вхід. №27/11/04 від 27.12.2012 року) з вимогою про повернення належних НПФ «ВСІ» грошових коштів в сумі 2 310 351,45 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника.

Листом від 04.01.2013 року за вх. №0000000002 уповноважена особа ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Таврика» Соловйова Н.А. повідомила ТОВ «КУА «Всесвіт», що відповідно до рішення Національного банку України від 20.12.2012 року ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а ФГВФО прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика» та вказала на дії, які не здійснюються під час тимчасової адміністрації відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Надалі, ТОВ «КУА «Всесвіт» від імені позивача звернулося з листом від 01.03.2013 року за вих. №0000000100 до ПАТ «Банк «Таврика» з вимогою про виконання останнім грошового зобов'язання за договором, що було отримано 12.03.2013 року (відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, наявної у матеріалах справи), а також листом від 13.03.2013 року за вих. №0000000115 та листом від 14.03.2013 року за вих. №0000000122 до уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Таврика» Соловйової Н.А. про забезпечення термінової виплати боргу ПАТ «Банк «Таврика», що відповідно до відмітки отримані 13.03.2013 року та 15.03.2013 року відповідно.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 20.03.2013 року №17 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Таврика», а рішенням від 20.03.2013 року №18 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» - начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А.

Листом від 02.04.2013 року №0000000007 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про повернення фізичним особам - учасникам НПФ «ВСІ» пенсійних активів шляхом сплати грошових коштів у сумі 2 310 351,45 грн. за договором у відповідності до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Таврика» та наданого реєстру фізичних осіб - учасників НПФ «ВСІ» станом на 21.12.2012 року (за вх. №11-01/164 від 04.04.2013 року).

Водночас, директор-розпорядник ФГВФО Шарова О.І. листом від 22.04.2013 року №12-2868/13 повідомила ТОВ «КУА «Всесвіт», що кошти НПФ «ВСІ» не будуть входити до ліквідаційної маси ПАТ «Банк «Таврика», оскільки вони не є активами банку. При цьому, грошові зобов'язання перед НПФ «ВСІ» будуть повертатися у черговості, визначеній ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі включення уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» таких зобов'язань до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав, що активи НПФ «ВСІ», згідно заявленого у позові розмірі, не перебувають у відповідача на підставі здійснення останнім управління такими активами, а є депозитним вкладом позивача. Отже, відповідач не є ані зберігачем, ані управителем активів НПФ «ВСІ», а, відтак, на пенсійні активи у розмірі 2 310 351,45 грн., що розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу №698 від 29.07.2010 року не поширюється положення ст. 50 Закону №4452.

Натомість апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що незалежно віт того, на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку, останній зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про державне пенсійне забезпечення». Поряд з цим, судом закрито провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Наталії Анатоліївни, з огляду на те, що спір в цій частині не є публічно-правовим та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Так, п. 1.1. статуту НПФ «ВСІ» у редакції від 08.08.2008 року, зареєстрованого державним реєстратором 15.09.2008 року номер запису 10741050008000434 та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.09.2008 року за №171 (надалі - Статут) визначено, що НПФ «ВСІ» є недержавним пенсійним фондом відкритого типу, що створений відповідно до рішення установчих зборів (протокол від 17.06.2004 року).

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 року №1057-IV (надалі - Закон №1057).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1057, система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

При цьому, суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди (ч. 2 ст. 2 Закону №1057)

Приписами ст. 1 Закону №1057 передбачено, що недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Розділом 3 Статуту визначено, що НПФ «ВСІ» створений з метою здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення у встановленому законодавством порядку. Предметом діяльності НПФ «ВСІ» є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників НПФ «ВСІ» з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ «ВСІ» у визначеному законом порядку. Діяльність з недержавного пенсійного забезпечення є для НПФ «ВСІ» виключним видом діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2005 року між НПФ «ВСІ» та ТОВ «КУА «Всесвіт» укладено договір №00000105КУ про управління активами пенсійного фонду (надалі - договір з управління активами).

Пунктом 1.1. договору з управління активами визначено, що ТОВ «КУА «Всесвіт» надає послуги по управління активами НПФ «ВСІ», а останній зобов'язується оплачувати ТОВ «КУА «Всесвіт» зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з умовами договору з управління активами, ТОВ «КУА «Всесвіт» має право, зокрема, розпоряджатися коштами на поточних рахунках НПФ «ВСІ» у частині перерахування грошових коштів з метою придбання активів НПФ «ВСІ» згідно з інвестиційною декларацією НПФ «ВСІ», умовами цього договору, умовами розподілу активів НПФ «ВСІ» між особами, що здійснюють управління активами НПФ «ВСІ» (п. 2.1.3 договору з управління активами).

Зі змісту інвестиційної декларації НПФ «ВСІ», затвердженою радою НПФ «ВСІ» згідно з протоколом №1 від 23.11.2004 року та зареєстрованою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.12.2004 року за №160 (надалі - інвестиційна декларація), копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що до складу активів НПФ «ВСІ» належать, зокрема, пенсійні активи в грошових коштах, які розміщені на банківських депозитних рахунках (п. 5.2. інвестиційної декларації).

Як було зазначено вище, між ПАТ «Банк «Таврика» та НПФ «ВСІ» (від імені якого на підставі договору про управління активами виступило ТОВ «КУА «Всесвіт») укладено договір банківського вкладу «Таврійський» №698 від 29.07.2010 року, відповідно до положень якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок №265213021835 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу №265003011835 та залучає грошові кошти.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.03.2013 року №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 20.03.2013 року №17 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Таврика», а рішенням від 20.03.2013 року №18 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Таврика» призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» - начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Н.А.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.03.2013 року у іншій справі № 2-1597/13 (яке набрало законної сили), встановлено, зокрема, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу укладеного договору банківського вкладу є цивільно-правовими за своїм змістом. Частина 2 статті 1060 ЦК України містить імперативну норму про обов'язок банку видати вкладнику за його першою вимогою та не допускає іншого порядку регулювання даних відносин спеціальним законодавством чи договором.

Згідно ст. 56 Закону України про «Національний банк України», нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій реєстрації у Міністерстві юстиції України. При цьому, постанова № 548 від 20.12.2012 року не має юридичної сили, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки АТ «Ощадбанк України» від 10.06.2013 року № 16-15/2-1530, кошти, які розміщені позивачем на рахунку № 26503302913 в Головному операційному управлінні АТ «Ощадбанк України», в тому числі, перераховані на рахунки №265213021635, № 265003011835, №2 65213021835, № 265003011835, відкриті ПАТ «Банк «Таврика», у сумі 2 263 101,23 грн., є виключно пенсійними активами. При цьому, з реєстру фізичних осіб, на користь яких позивачем укладено договір банківського вкладу вбачаються прізвища та інші дані цих осіб, розміри належних їм сум вкладу.

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

За договором банківського вкладу № 698 від 29.07.2010 власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом.

Тому, як вірно враховано апеляційним судом, посилання відповідача в період тимчасової адміністрації на приписи ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на обґрунтування неповернення позивачеві пенсійних активів є неправомірним.

За даних обставин, а також з урахуванням того факту, що договір банківського вкладу № 698 від 29.07.2010 припинено 04.12.2012 року, відповідачем натомість мали бути застосовані приписи пп. 1 ч. 6 ст. 36 цього ж закону, згідно яких обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Підпунктом 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що уповноважена особа - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Всупереч цьому, не вирішуючи питання повернення пенсійних активів, відповідач в листі від 28.12.2012 року № 11-01/1013-3901 безпідставно посилається на постанову правління Національного банку України від 20.12.2012 № 548 та прийняту на її виконання власну постанову від 20.12.2012 № 33.

Зазначене вище підтверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо неповернення позивачеві пенсійних активів.

Поряд з цим, пенсійні активи позивача, який є відкритим пенсійним фондом, не можуть бути будь-яким забезпеченням, і не можуть управлятись як пенсійні активи безпосередньо банком.

Відповідно до положень ст. 48 Закону пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду. Відповідно до статті 1 цього ж Закону України чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.

Пунктом 4.4. Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.07.2004 року № 1660, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2004 року за № 990/9589, передбачено, що сума чистої вартості активів фонду має дорівнювати сумі пенсійних коштів на всіх індивідуальних пенсійних рахунках учасників.

Наведене свідчить про невиконання відповідачем вимог п. 2.10 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 року № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (зі змінами), згідно якого уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана вжити заходів щодо передачі активів недержавних пенсійних фондів до іншого зберігача відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків. Аналогічні приписи містить і ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Отже, держава гарантує збереження пенсійних активів шляхом заборони їх використання не за цільовим призначенням.

За таких обставин, імперативна заборона включати пенсійні активи до ліквідаційної маси банків встановлює пряму заборону виконувати будь-які зобов'язання фінансової установи (банку) за рахунок цих пенсійних активів.

Слід зауважити, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в своєму листі від 22.04.2013 року № 12-2868/13 зазначив, що пенсійні активи позивача не будуть входити до ліквідаційної маси ПАТ «БАНК «ТАВРИКА», оскільки не є його активами. Наведене свідчить про гарантію збереження та повернення пенсійних активів фізичним особам поза ліквідаційною процедурою банку.

В свою чергу, 15.07.2013 року на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет розміщено оголошення, що 08.07.2013 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «БАНК «ТАВРИКА».

Листом від 11.07.2013 № 0032/7 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Соловйовою Н.А. позивача повідомлено, що відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону вимога останнього включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягає задоволенню в сумі 2 310 351,4500000002 грн. згідно до 7 черговості.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2, пп. 2. ч. 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Колегія суддів беззаперечно погоджується з твердження суду апеляційної інстанції про те, що незалежно від того на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку (чи то за договором банківського вкладу, чи то за договором про управління активами) банк, що ліквідується зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Те, що активи недержавних пенсійних фондів не можуть включатися до ліквідаційної маси будь-якого із банків підтверджується і роз'ясненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Тобто, орган державної влади, що формує та забезпечує реалізацію політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг прямо зазначає, що пенсійні активи мають спеціальний правовим режим, що гарантує заборону їх включення до ліквідаційної маси будь-якого банку.

Колегія суддів зазначає також, що позивач є неприбутковою організацію, виключним видом діяльності якої є недержавне пенсійне забезпечення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб.

Тобто, НПФ «ВСІ» позбавлений будь-якої юридичної можливості бути власником власних активів, в тому числі пенсійному фонду заборонено ними розпоряджатися (інвестувати, використовувати на власний розсуд).

Тому, фізичні особи-учасники НПФ «ВСІ» є єдиними власниками чистих активів НПФ «ВСІ», в тому числі і тих, які були розміщені на вкладних (депозитних) строкових рахунках ПАТ «БАНК «ТАВРИКА». Відтак всі угоди, укладені від імені позивача з пенсійними активами, укладаються не на користь позивача, а на користь власників цих пенсійних активів.

В договорі банківського вкладу від 29.07.2010 № 698 не вказані імена конкретних фізичних осіб, на користь яких цей договір укладено, його стороною є саме позивач, який згідно наведених вище норм чинного законодавства наділений компетенцією укладати договори лише на користь своїх учасників-фізичних осіб.

У будь-якому разі пенсійні активи належать виключно учасникам фонду, якими можуть бути тільки фізичні особи, управління такими активами здійснюється в інтересах і на користь таких учасників. Отже, відсутності в договорі від 29.07.2010 року № 698 прямого посилання на те, що такий правочин вчинений на користь фізичних осіб - учасників НПФ «ВСІ», жодним чином не впливає на правовий режим коштів, що були розміщені пенсійним фондом за договором.

Поряд з цим, колегія суддів погоджує висновок апеляційного суду щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А., з огляду на те, що остання в спірних правовідносинах є ліквідатором ВАТ «Банк «Таврика», який, в свою чергу, не є суб'єктом владних повноважень, що виключає можливість розгляду вказаних вимог в порядку КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми процесуального права. Доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: