Ухвала суду № 38415077, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/29160/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування постанов,

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування постанов.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконними та скасовані постанова старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 18.01.2012 ВП №24199745 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; постанова старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 18.01.2012 ВП № 32865460 про відкриття виконавчого провадження; постанова старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м.Херсона від 27.06.2012 ВП № 32865460 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанова старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 10.07.2012 ВП № 32865460 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31.03.2006 зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати частину паркана та облаштувати за свій рахунок в'їзд та ворота з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_3 Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 07.04.2008 надано роз'яснення рішення суду від 31.03.2006, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язано демонтувати частину паркану та облаштувати за свій рахунок в межах земельної ділянки ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 в'їзд та ворота, аналогічні по якості та розміру воротам, які залишились у користуванні ОСОБА_4; замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_4 на ОСОБА_2

Листом від 09.08.2011 вих. № 34372 старший державний виконавець ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона посилаючись на положення статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" запропонував стягувачу ОСОБА_3 відшкодувати витрати, пов'язані зі складанням кошторису та проведенням робіт щодо демонтування частини паркану та облаштування в'їзду та воріт з АДРЕСА_1 у сумі 18304 грн. та перерахувати дані кошти на рахунок виконавчої служби. Відповідно до платіжного доручення від 10.08.2011 № 11669821 ОСОБА_3 перерахував грошові кошти у сумі 18304 грн. на рахунок ВДВС з призначенням платежу: плата кошторису на проведення робіт по вул. Артема, 6-а, згідно статті 42 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно акту державного виконавця від 07.12.2011, працівники ТОВ БПП "Україна" виконали роботи щодо демонтування частини паркану та облаштування воріт з ділянки ОСОБА_3

Постановою від 18.01.2012 ВП № 24199745 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3176 виданого 03.07.2006 Суворовським районним судом м. Херсона про зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати частину паркану та облаштувати за свій рахунок в'їзд та ворота з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_3 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу.

18 січня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона винесено постанови ВП № 24199745 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та ВП №32865460 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 24199745 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 18304 грн.

В ході примусового виконання постанови ВП № 24199745 від 18.01.2012 відповідачем винесено постанови: від 27.06.2012 ВП №32865460 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; від 10.07.2012 ВП №32865460 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Судами встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до ВДВС Суворовського РУЮ з листами про призначення часу проведення виконавчих дій, а саме: від 13.05.2010, від 03.06.2010, від 31.05.2011. Проте, відповідно до листа ВДВС Суворовського РУЮ від 09.06.2010 вих. №21150 виконавчі дії, які були заплановані на 10.06.2010, у зв'язку з відсутністю стягувача ОСОБА_3 перенесено на 11.06.2010. Актом від 11.06.2010 встановлено, що стягувачем не надано можливості для проведення виконавчих дій; актами державного виконавця від 19.04.2011 та від 13.05.2011 встановлено невиконання рішення суду.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Оскільки боржником рішення суду добровільно виконано не було, то державним виконавцем відповідно до статтей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанови від 19.04.2011 та від 13.05.2011 про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення без поважних причин у розмірі, відповідно 170 грн. та 340 грн.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні прийняті правомірно та обґрунтовано.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно експертизи, проведеної в межах розгляду Суворовським районним судом м. Херсона цивільної справи, вартість воріт, які необхідно було встановити та робіт по демонтажу складала 2959грн., відповідно сума витрат, пов'язаних із проведенням робіт по виконанню рішення у розмірі 18304 грн. є значно завищеною та не відповідає дійсній вартості робіт та воріт.

Судом встановлено, що постановою від 04.08.2011 державним виконавцем призначено ТОВ БПП "Україна" експертом у виконавчому провадженні та зобов'язано надати письмовий висновок із визначення вартості робіт щодо демонтування частини паркану, облаштування виїзду та воріт з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_3

Згідно виконавчого провадження ВП №24199745 вбачається, що вказане виконавче провадження не містить письмового висновку експерта ТОВ БПП "Україна" щодо визначення вартості робіт по демонтуванню частини паркану, облаштуванню виїзду та воріт з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_3, який експерт повинен був скласти на виконання постанови від 04.08.2011. ТОВ БПП "Україна", надано такі розрахунки тільки у грудні 2011 року, в той час, як роботи по демонтуванню частини паркану, облаштуванню виїзду та воріт за вказаною адресою були проведені у жовтні 2011 року.

Таким чином старший державний виконавець, організовуючи виконання виконавчого листа № 2-3176 з примусового виконання рішення суду шляхом авансування витрат, діяв всупереч статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки допустив порушення прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Разом з цим, приймаючи рішення про обґрунтованість та правомірність дій виконавчої служби суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки тому, що відповідач, не встановивши причини невиконання боржником рішення суду та не отримавши висновку експерта про вартість робіт виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; про відкриття виконавчого провадження; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Водночас, договір підряду між ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона (замовник) та ТОВ БПП "Україна" (підрядник) було укладено та підписано сторонами лише 03.02.2012.

Крім того, судом апеляційної інстанції при розгляді справи не було надано належного аналізу того, що відповідачем на вимогу суду не надано доказів обґрунтованості витрат, на підставі яких останнім 09.08.2011 було надіслано стягувачу лист із пропозицією здійснити авансування витрат по виконанню рішення у розмірі 18304,00 грн. Отже, відповідач, не отримавши письмового висновку експерта ТОВ БПП "Україна" щодо визначення розміру витрат на проведення робіт по демонтуванню частини паркану, облаштуванню виїзду та воріт, безпідставно встановив вартість таких робіт у розмірі 18304 грн.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суд апеляційної інстанції названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виконав, у зв'язку з чим порушив норми процесуального закону. Також судом в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків суду апеляційної інстанції, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування постанов - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній