Ухвала суду № 38415070, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/7249/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011р. у справі № 2-а-23439/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсною картки відмови та рішення, та стягнення надмірно сплачених платежів, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Конті" звернулось до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило:

- визнати такими, що є протиправними, дії Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020514 від 08.10.2009р.;

- визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020514 від 08.10.2009р.;

- визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000675/1 від 08.10.2009р.;

- стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Конті" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 41 203,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнані протиправними дії Східної митниці щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020514 від 08.10.2009 року. Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України № 700000024/9/020514 від 08.10.2009р. Визнано недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000675/1 від 08.10.2009р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Конті" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 41203,44 грн. шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Конті" (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ „Укрексімбанк", МФО 334817; стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Виробниче об'єднання „Конті" витрати по сплаті судового збору у розмірі 415,43 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011р. надійшла касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2009 року № ТР-80, укладеного з „GRACOMAR S.L."(GRANADA COMERCIL DE AROMAS SOCIETAD LIMITADA), Spain, позивачем на митну територію був ввезений вантаж: какао масло.

08.10.2009 року через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» позивач подав до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/011082, якою задекларував імпорт товару какао масло „PPP Non-deo Blocks" Загальна сума за рахунком та ціна товару складає 140 480,00 доларів США. Курс перерахунку складає 8,01. З урахуванням перерахунку ціна складає 1 125 244,80 грн. Митна вартість визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни та подібний товар декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 11 Порядку: 1)договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару; 2)рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; 4) калькуляція фірми-виробника товару; 5) копія вантажної митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; 7) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Про необхідність подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларант позивача був повідомлений письмово, про що ним 08.10.2009р. зроблено запис на декларації митної вартості, наданої до митного оформлення.

08.10.2009р. від подання додаткових документів декларант відмовився, про що ним зроблено відповідний запис на декларації митної вартості (т.1 а.с.83 зворотній бік).

Східною митницею було відмовлено декларанту у розмитненні товару за заявленою вартістю, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000024/2009/020514 від 08.10.2009р. та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів за методом 2 (на рівні митної вартості раніше оформлених ідентичних товарів) № 70000007/2009/000675/1 від 08.10.2009р.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Суд першої інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування сумніву у достовірності наданих декларантом відомостей.

Натомість суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог вмотивував свої висновки тим, що митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналізуючи матеріали справи колегією суддів встановлено, у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, однак позивачем їх надано не було.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

За змістом ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно - правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Зокрема, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: - договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); - відповідна бухгалтерська документація; - ліцензійний чи авторський договір (контракт); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; - калькуляція фірми - виробника товару; - копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - сертифікат про походження товару; - відомості про якісні характеристики товару; - інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Однак, як зазначив сам позивач на обороті ВМД, витребувані додаткові документи надати він не може.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за другим методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України, та мотивувала позивачу неможливість застосування попереднього методу визначення митної вартості товару, про що зазначено у ВМД.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: