Ухвала суду № 38415043, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/55149/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Халупка В.М.

представника відповідача Краська Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2013

у справі № 817/2955/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Рівне»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 12.08.2013 № 0003952342, № 0003962342. Присуджено на користь ТОВ «Богдан-Авто Рівне» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294,00 грн.

ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 14.1.257, п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для збільшення ТОВ «Богдан-Авто Рівне» за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2013 № 0003952342 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1394814 грн., в т.ч. 1248290 грн. основного платежу та 146524 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2013 № 0003962342 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 761343 грн. слугували висновки позапланової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 31.07.2013 № 574/22-01/37796948, про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.257, п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

За висновками контролюючого органу порушення позивачем п.п. 14.1.257, п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України полягало в тому, що позивач не відніс до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, безповоротну фінансову допомогу в сумі 4028000 грн., отриману від ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яке не є фінансовою установою. Крім того позивач безпідставно відніс до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 683926 грн. зі сплати відсотків за отриманою безповоротною фінансовою допомогою.

Порушення позивачем вимог п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України полягало в тому, що позивач неправильно визначив розмір витрат, що пов'язані з наданням послуг з відповідального зберігання автомобілів. Контролюючий орган посилається на те, що основним видом діяльності позивача є здійснення діяльності як Дистриб'ютора по реалізації автомобілів. Поряд з цим він надавав послуги з відповідального зберігання автомобілів на підставі відповідних договорів. Доходи від надання послуг з відповідального зберігання за 2012 рік становили 6784 грн. Співставленням залишків по рахунках бухгалтерського обліку 281 «товари на складі» та 023 «товари на відповідальному зберіганні» станом на 31.12.2012 року встановлено, що частка автомобілів, яка знаходиться на відповідальному зберіганні, становить 85,74% відносно автомобілів, які обліковуються на складі. Тому відповідач вважає, що при декларуванні інших валових витрат позивач повинен був зменшити їх на відсоткову частку автомобілів, що перебувають на відповідальному зберіганні. Згідно розрахунків відповідача позивач таким чином завищив валові витрати на суму 1694727 грн. та порушив пункти 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України.

ТОВ «Богдан-Авто Рівне» (позичальник) уклало договори позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер» (позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яке не є фінансовою установою. Відповідно до цих договорів в період з 21.07.2011 по 31.12.2012 позичальник отримав позику в сумі 4028000 грн. За користування позики нарахував та сплатив проценти в сумі 683926 грн., які відніс до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідач вважає, що отримані позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до вимог п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суми якої відповідно до п. 137.10 ст. 137 цього кодексу вважаються доходами на дату фактичного надходження таких коштів на банківський рахунок чи в касу платника, оскільки ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» згідно з офіційним сайтом Держфінпослуг не зареєстроване як фінансова установа, тому не має права надавати позики.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв, визначено Порядком формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.07.2004 № 296 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за № 957/9556 (далі Порядок № 296).

Відповідно до п. 1.5. Порядку № 296 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дія цього Порядку поширюється на корпоративні інвестиційні фонди, які зареєстровані Комісією в реєстрі інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ), та професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вважаються фінансовими послугами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009. Факт набуття корпоративним інвестиційним фондом статуту фінансовою установи підтверджено свідоцтвом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» є фінансовою установою в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.

Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Таким чином, надані позивачеві грошові кошти на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики, є позикою в розумінні п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, для віднесення сум до «безнадійної заборгованості» мають бути наявними виключні правові ознаки, визначені у п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Кошти, отримані за договором позики, на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування, не підпадають під визначення «безповоротної фінансової допомоги», наведене в п.п. 14.1.257. п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать інші витрати, визначені п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

Таким чином, проценти, сплачені (нараховані) за договором позики на користь фінансової установи, належать до фінансових витрат позичальника, що включаться до складу інших витрат, які своєю чергою, відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог п.п. 14.1.257, п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції також знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України при визначенні розміру витрат, що пов'язані з наданням послуг з відповідального зберігання автомобілів.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у перевіреному періоді здійснювалась господарська діяльність з торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлі іншими транспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжного обслуговування наземного транспорту, відповідального зберігання автотранспортних засобів.

Підприємство здійснює окремий облік доходів та витрат від діяльності, що підлягає патентуванню (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних послуг) відповідно до вимог пункту 152.2 статті 152 Податкового кодексу України. Облік інших витрат позивачем здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318. До цих витрат віднесені, крім витрат по відповідальному зберіганню, витрати від здійснення діяльності з торгівлі автотранспортними засобами, деталями та приладдям, інші витрати.

Відповідач при визначенні витрат з послуг зі зберігання автотранспортних засобів здійснив співставлення в процентному співвідношенні станом на 31.12.2012 залишки по рахунках бухгалтерського обліку 281 «товари на складі» та 023 «товари на відповідальному зберіганні» та визначив суму витрат 1694727 грн. Ця сума витрат визначена відповідачем в результаті використання відомостей про залишки товарів на складі та товарів на відповідальному зберіганні станом на 31.12.2012. Потім від показника «інші витрати» в сумі 2560401 грн. відповідач відняв фінансові затрати у вигляді відсотків за позичками фонду «Богдан-Капітал» в сумі 575900 грн. Залишок в сумі 1984501 грн. помножив на 85,74% - частку автомобілів, що знаходились на відповідальному зберіганні станом на 31.12.2012 в співвідношенні до автомобілів на складі. Таким чином, визначено розмір витрат, що пов'язані з наданням послуг по відповідальному зберіганні в сумі 1701512 грн.

Однак, така методика визначення розміру витрат та їх обліку не передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку. В цьому випадку відповідач не враховував інших витрат, відображених у рядку 06 Декларації з податку на прибуток, пов'язаних з господарською діяльністю товариства.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун