Ухвала суду № 38414463, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14493/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» звернулися до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003132308/0 від 15.05.2006 року, №0003132308/1 від 01.08.2006 року, №0003132308/2 від 11.10.2006 року та №0003132308/3 від 19.12.2006 року, відповідно до яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 15.06.2006 року №0003132308/0, від 01.08.2006 року №0003132308/1, від 11.10.2006 року №0003132308/2, від 19.12.2006 року №0003132308/3 та від 15.06.2006 року №0003142308/0, від 01.08.2006 року №0003142308/1, від 11.10.2006 року № 0003142308/2, від 19.12.2006 року № 0003142308/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що з 09.03.2006 року до 19.04.2006 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено перевірку підприємства позивача, за результатами якої був складений Акт про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства №173/23-8/32046266 від 28.04.2006 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2006 року №0003132308/0, від 01.08.2006 року №0003132308/1, від 11.10.2006 року №0003132308/2, від 19.12.2006 року №0003132308/3 та від 15.06.2006 року №0003142308/0, від 01.08.2006 року №0003142308/1, від 11.10.2006 року №0003142308/2, від 19.12.2006 року №0003142308/3.

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в діях позивача відсутні ознаки порушення, а належним чином оформлені податкові накладні підтверджують фактичність та реальність господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», ТОВ «Рексі» у 2003 році було укладено ряд договорів. На виконання цих договорів позивачу були виписані контрагентами податкові накладні, які, на думку позивача, підтверджують реальність і дійсність укладених господарських договорів. Однак колегія суддів звертає увагу апелянта на наступному.

Між ТОВ «Укрвтормет» та ТОВ «Екселентекс» укладено договір №Е/17 від 12.03.2003 року на придбання брухту чорних металів. ТОВ «Екселентекс» виписало податкові накладні на загальну суму 229 554,31 грн., в тому числі податок на додану вартість 38 259,06 грн., податкові накладні датувались періодом з 01.04.2003 року до 23.01.2004 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.10.2004 року у справі № 2-4921/3 визнано недійсними з моменту реєстрації статут та установчий договір ТОВ «Екселентекс», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києва від 02.12.2002 року, свідоцтво платника податку на додану вартість №37050357 від 20.12.2002 року, з моменту видачі, всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з реквізитами ТОВ «Екселентекс» з моменту складання.

Між позивачем та ТОВ «Рексі» укладено договір №0018 від 20.06.2003 року на придбання брухту чорних металів. На виконання договору ТОВ «Рексі» виписало податкові накладні на загальну суму 268 300,84 грн., в тому числі податок на додану вартість 44 761,81 грн.. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2005 року визнано недійсними установчі документи ТОВ «Рексі» з 28.05.2003 року, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи з 28.05.2003 року, свідоцтво №39038284 про реєстрацію платника податку на додану вартість з 11.06.2003 року.

Між позивачем та ТОВ «Ентеко ЛТД» було укладено договір № 12/07 від 12.07.2003 року на придбання брухту чорних металів та договір № 11/07 від 11.07.2003 року на порізку металоконструкцій в брухт чорних металів, сортування на своєму майданчику та своїми зусиллями. На виконання договорів ТОВ «Ентеко ЛТД» виписало податкові накладні на загальну суму 794 080,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 132 346,80 грн., які датуються періодом з 14.07.2003 року до 29.12.2003 року. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 31.03.2004 року визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість №35611146 ТОВ «Ентеко ЛТД» з моменту їх реєстрації та всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні ТОВ «Ентеко ЛТД» з моменту державної реєстрації. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ентеко ЛТД» №35611146 анульовано з 09.07.2003 року.

Між позивачем та ТОВ «Експобудтранс» укладено договір №15 від 15.10.2003 року на придбання брухту чорних металів. На виконання договорів ТОВ «Експобудтранс» виписало податкові накладні на загальну суму 200 000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 33 333, 33 грн. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 30.06.2004 року та рішенням Печерського районного суду м.Києва від 25.02.2005 року скасовано державну реєстрацію та визнано недійсними установчі документи ТОВ «Експобудтранс» з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Експобудтранс» №39046458 анульовано з 09.10.2003 року.

Між позивачем та ТОВ «Трей Сім» укладено договір №13 від 13.10.2003 року на придбання брухту чорних металів. На виконання договорів ТОВ «Експобудтранс» виписало податкові накладні на загальну суму 1 178 861,52 грн., в тому числі податок на додану вартість 196 476,92 грн., які датуються періодом з 22.10.2003 року до 09.12.2003 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2004 року визнано недійсними статут, установчий договір ТОВ «Трей Сім», свідоцтво платника податку на додану вартість №39046458 з 09.10.2003 року.

У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку, що не підтверджені первинними документами.

У відповідності з визнанням недійсним у судовому порядку установчих документів та свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім» на час укладання з позивачем договорів та їх виконання не набуло належного статусу платника податку на додану вартість, виписані від їх імені податкові накладні не відповідають вимогам встановленим законодавством, а тому не дають права позивачу на формування податкового кредиту.

Крім того, зважаючи на висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду м. Києва від 20.09.2011 року по даній справі, судом першої інстанції було витребувано від позивача документи на підтвердження реальності операцій з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», зокрема: докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні); докази складського обліку та оприбуткування товару отриманого за господарськими операціями з ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім»; докази подальшого відчудження товарів. Проте позивач ні до суду першої інстанції, ні в апеляційному розгляді справи не надав жодних доказів, які визначив суд касаційної інстанції.

Окремо слід зазначити, що ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» встановлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Проте, листом № 4121-09/692-05 від 11.01.2012 року Департаментом зовнішньоекономічної діяльності Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України було повідомлено суд першої інстанції, що ліцензії на здійснення заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних і кольорових металів суб'єктам господарської діяльності ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім» не видавалися.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає законною і обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що позивач неправомірно включив зазначені вище суми по відносинах з контрагентами до податкового кредиту та безпідставно завищив суми до бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим порушив п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість».

Так, порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, колегія суддів на підставі вказаних норм, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичних господарських операцій не відбулось, контрагенти позивача були фіктивними юридичними особами та не мали право здійснювати господарську (що підтверджено відповідними рішеннями суду), доказів, про які зазначив у своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України, позивач не надав, як і будь-яких інших свідчень, які б підтверджували правомірність його апеляційних вимог.

Позивач в апеляційній скарзі доводить, що підставою для оскарження постанови суду стала відсутність у розпорядженні позивача на час розгляду справи документів, які підтверджують транспортування товару від контрагентів на склад позивач, хоча чинний Податковий кодекс України і Закон України «Про податок на додану вартість» не містять положення, які б ставили віднесення певних операцій до податкового кредиту залежно від наявності у нього транспортних документів.

Така думка позивача колегією суддів до уваги не береться і не може розглядатись як доказ реальності господарських операцій зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи. Вищий адміністративний суд скасував рішення і направив справу на новий розгляд наголошуючи на необхідності підтвердження господарських операцій іншими доказами, зокрема і транспортними чи складськими накладними;

Відповідно до норм чинного законодавства та загальних принципів судочинства, жоден доказ не має силу вирішального, а справа вирішується судом на підставі повного, всебічного, об'єктивного аналізу всіх матеріалів справи. Так, надані позивачем докази реальності господарських операцій не дають можливість колегії суддів об'єктивно визнати їх такими. Доводи позивача спростовані рішеннями суду і фактичними обставинами справи, а посилання у рішенні Вищого адміністративного суду на транспортні, складські чи інші накладні, дали б змогу позивачу надати суду доказ його правової позиції. Проте позивач, посилаючись на недоведені факти та обставини, і таких доказів суду не надав.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Карпушова О.В.