Рішення № 38414409, 22.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20787/13 22.04.14За позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

до 1. Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія",

2. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТТЕРРА",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СОРПО ІНВЕСТ"

про визнання недійсними договорів.

Судді: Шкурдова Л.М. (головуюча)

Сташків Р.Б.

Головатюк Л.Д.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників:

від позивача - Кур'ята І.В. за дов. № 289 від 27.09.2013;

від відповідача 1 - Мартян О.В. за дов. № 223 від 27.02.2014;

від відповідача 2 - Шпортило Я.І. за дов. № 35-29-14 від 08.04.2014;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТТЕРРА", Товариство з обмеженою відповідальністю "СОРПО ІНВЕСТ", про визнання недійсними з моменту укладення договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 за № 604 та договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент укладення договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 за № 604 та договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 відповідачем 1 було введено позивача в оману щодо фінансового стану позичальника, тобто відповідачем 1 було надано кредит підприємству, яке, на думку позивача, завідомо не було здатне погасити кредитну заборгованість, вартість переданих в іпотеку земельних ділянок не відповідає їх дійсній ціні, оскільки цільове призначення земельних ділянок змінене в зв»язку з їх використанням для сільськогосподарського виробництва та обтяженням договорами оренди з сільськогосподарським виробником, Відповідач 2 на думку позивача ввів його в оману тим, що не виконав своїх зобов»язань в частині виконання домовленостей про співробітництво, а саме здійснення у нього розрахунково-касового обслуговування клієнта, розміщення депозитів, реалізація зарплатного проекту та ін..

Відповідач 1 через відділ канцелярії суду 18.11.2013 подав відзив на позовну заяву № 1407/12 від 15.11.2013, відповідно до якого повністю заперечив проти позову та зазначив, що укладання оскаржуваних договорів здійснено за ініціативою ПАТ «Родовід Банк», оскільки тимчасовим адміністратором ПАТ «Родовід Банк» 02.10.2009 надіслано на адресу першого заступника голови правління Національного банку України листа № 23-01-1838/20314 з проханням розглянути можливість і погодити переведення депозитного вкладу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в розмірі 90 млн грн та суми нарахованих і несплачених процентів з ВАТ Банку «БІГ Енергія» до ПАТ «Родовід Банк» з одночасним відступленням активів ВАТ Банк «БІГ Енергія» на відповідну суму, що будуть визначені та погоджені тимчасовими адміністраторами. Також зазначено, що ВАТ Банком «БІГ Енергія» та ПАТ «Родовід Банк» як сторонами договору про передачу активів та зобов'язань і договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 під час їх укладання було додержано всіх загальних вимог, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), адже: зміст укладених договорів не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства; сторони по укладеним договорам мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі; після укладання договору реально настали правові наслідки, що обумовлені таким видом правочину. Крім того відповідач вказав на те, що договір про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 виконаний сторонами в повному обсязі, після чого інформація разом із копіями всіх документів направлена для здійснення контролю до Національного банку України, від якого ніяких зауважень до цього часу не надходило. Також за результатами виконання умов вищевказаного договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банком «БІГ Енергія» та ПАТ «Родовід Банк» було оформлено акт приймання-передавання прав вимог від 24.02.2010, що є підтвердженням виконання сторонами даного договору своїх зобов'язань. Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2012 у справі № 34/547-33/120-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012, стягнуто на користь позивача з ТОВ «Сорпо-Інвест», ВАТ «Есттерра» заборгованість за кредитним договором від 25.12.2009 № 01/01-12-2009 в розмірі 121 005 291,87 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ВАТ «Есттерра». На виконання вказаного рішення суду органами державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження і здійснюються виконавчі дії, що свідчить про набрання ним законної сили та законність укладених позивачем договору іпотеки від 25.12.2009 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, які стали підставою для стягнення з боржників заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем 1 через відділ канцелярії суду 18.11.2013 подано також заяву № 1406/12 від 15.11.2013 про застосування позовної давності, відповідно до якої останній просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності. У даній заяві відповідач зазначив, що оскаржувані договори, укладені та виконані 24.02.2010, відтак з цієї дати виникло право на подання позову про визнання цих договорів недійсними, проте позовна заява складена 18.10.2013, тому після спливу трирічного строку з моменту укладання та виконання оскаржуваних договорів.

Відповідач 2 через відділ канцелярії суду 26.11.2013 подав клопотання № 35-22/3-797 від 26.11.2013 про застосування строків позовної давності, в якому просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем 2 через відділ канцелярії суду 26.11.2013 також подано суду відзив на позовну заяву № 35-22/3-795 від 26.11.2013, в якому зазначено, що позовна заява не містить визначених законом підстав для визнання договору про передачу активів і зобов'язань від 24.02.2010, укладеного між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ПАТ «Родовід Банк», договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента від 24.02.2010 року № 104.1/03-Д-10, укладеного між ДП МА «Бориспіль» та ПАТ «Родовід Банк» недійсними, оскільки до моменту передачі права вимоги за договором депозиту та зарахування зустрічних однорідних вимог, як зазначає відповідач, позивач був ознайомлений з всіма документами, щодо фінансового стану позичальника, з відсутністю яких останній пов'язує факт введення його в оману відповідачем 2.

У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.

Позивач через відділ канцелярії суду 24.12.2013 подав письмове пояснення № 17.3-11-б.б./7563 від 24.12.2013, відповідно до якого зазначив, що з доводами позивача щодо пропуску позовної давності не погоджується та вважає, що строки позовної давності для звернення із позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів позивачем не пропущено, та мають обраховуватися з 15.08.2012

Ухвалою суду від 14.01.2014 призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 для розгляду справи № 910/20787/13 визначено колегію суддів у складі: Шкурдова Л.М. (головуюча), Сташків Р.Б., Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 14.01.2014 зазначеною колегією прийнято справу до свого провадження.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 для розгляду справи № 910/20787/13 визначено колегію суддів у складі: Шкурдова Л.М. (головуюча), Сташків Р.Б., Головатюк Л.Д.

Ухвалою суду від 25.02.2014 зазначеною колегією прийнято справу до свого провадження.

Позивач 24.03.2014 через відділ канцелярії суду подав додаткові пояснення № 18.3-11-б.б./1523 від 24.03.2014, в яких, зокрема, зазначив, що обіцянка ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» додатково розмістити депозит у АТ «РОДОВІД БАНК» на суму не менше 50 млн грн, укласти договір на обслуговування зарплатного проекту, забезпечувати щомісячно надходження грошових коштів на свої рахунки, що відкриті в Банку, в розмірі 70 % обороту грошових коштів, які надходять від поточної господарської діяльності та отримувати інші банківські послуги була зафіксована у договорі про співробітництво від 18.02.2010, однак виконана не була. Як зазначає позивач, при укладенні договору про передачу активів та зобов'язань та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, а також договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 АТ «РОДОВІД БАНК» розраховував, що відступатимуться права вимоги за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено ліквідною іпотекою, однак ринкова вартість земельних ділянок, які виступали предметами іпотеки за договором іпотеки № 2840 від 25.12.2009 була за твердженням позивача нижча більше ніж вдвічі. Таким чином ВАТ Банк «БІГ Енергія» було введено АТ «РОДОВІД БАНК» в оману щодо дійсної ринкової вартості земельних ділянок, які виступали предметами іпотеки за договором іпотеки № 2840 від 25.12.2009.

Позивачем 24.03.2014 через відділ канцелярії суду подано клопотання № 18.3-11-б.б./1508 від 21.03.2014 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5011-8/15343-2012. Дане клопотання колегією суддів відхилене з огляду на те, що підстави зупинення провадження у справі чітко визначені у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і наявність в провадженні господарського суду іншої справи про визнання спірного договору недійсним з інших підстав не може бути обставиною, з наявністю якої обумовлюється зупинення провадження у справі.

Відповідач 2 через відділ канцелярії суду 22.04.2014 подав письмове пояснення № 35-22/1-160 від 16.04.2014, відповідно до якого зазначив, що Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Таким чином обставини, існування яких заперечує сторона правочину, повинні існувати на момент вчинення правочину, тобто станом на 24.02.2010. Договір про співробітництво від 18.02.2010, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ДП МА «Бориспіль», передбачає загальні умови співробітництва між сторонами на миайбутнє і поступово реалізується сторонами.

У судовому засіданні 22.04.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечили, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлені належним чином.

Ураховуючи наявність доказів належного повідомлення третіх осіб про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представників третіх осіб, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, розглядає справу за відсутності представників третіх осіб за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.02.2010 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "БІГ Енергія", яким регулюються відносини, що пов'язані із зміною боржника (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з договору банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006, укладеного з Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заміною кредитора (Банку "БІГ Енергія") у зобов'язаннях, що виникають з кредитного договору № 01/01-12-2009 від 25.12.2009, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОРПО-ІНВЕСТ".

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1 вказаного Договору Банк "БІГ Енергія" передає РОДОВІД БАНКУ:

- частину своїх зобов'язань, встановлених договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 (переводить на РОДОВІД БАНК частину свого боргу за договором банківського вкладу № 30/10-11-06), внаслідок чого РОДОВІД БАНК заміняє Банк "БІГ Енергія" як зобов'язану сторону у зобов'язанні із виплати ДП "МА "Бориспіль" суми вкладу та у зобов'язанні зі сплати ДП "МА "Бориспіль" процентів на таку суму вкладу, а саме: РОДОВІД БАНК стає зобов'язаним здійснити (виконати) замість Банку "БІГ Енергія" обов'язок з виплати ДП "МА "Бориспіль" суми вкладу у розмірі 102 743 013,69 грн та процентів у розмірі 4 323 651,21 грн;

- усі свої права за Кредитним договором № 01/01-12-2009, відступає права вимоги до ТОВ "СОРПО-ІНВЕСТ" за кредитним договором № 01/01-12-2009 на користь РОДОВІД БАНКУ, внаслідок чого РОДОВІД БАНК заміняє Банк "БІГ Енергія" як кредитора у наступних зобов'язаннях, в тому числі, але не виключно: розмір основного зобов'язання 107 000 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитними коштами - 19 % річних, що станом на дату підписання договору складає 66 664,90 грн, сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку дії кредитного договору, строк повернення кредитних коштів - 07.06.2010 та в інших правовідносинах відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з п.п. 2.5, 2.7, 3.9, 3.13 Договору передача РОДОВІД БАНКУ зобов'язань за депозитом та передача РОДОВІД БАНКУ прав вимоги за кредитним договором здійснюється згідно з цим договором та згідно з актами про передавання-приймання зобов'язань за депозитом та прав вимоги за кредитним договором; днем передачі зобов'язань за депозитом та права вимоги за кредитним договором є день підписання сторонами акта про передавання-приймання зобов'язань за депозитом та акта про передавання-приймання прав вимоги за кредитним договором, укладення договору про відступлення права за договором іпотеки.

Як передбачено розділом 4 договору, сторони домовились, що після передачі Банком "БІГ Енергія" РОДОВІД БАНКУ зобов'язань за депозитом та прав вимоги за кредитним договором Банк "БІГ Енергія" зобов'язаний сплатити РОДОВІД БАНКУ суму зобов'язань за депозитом, яка становить 107 066 664,90 грн та складається із суми вкладу та суми процентів, а РОДОВІД БАНК зобов'язаний сплатити Банку "БІГ Енергія" вартість прав вимоги за кредитним договором № 01/01-12-2009, яка відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості активів ВАТ Банк "БІГ Енергія" у вигляді майнових прав (права вимоги) за кредитним договором №01/01-12/2009 від 25.12.2009 з ТОВ "СОРПО ІНВЕСТ" становить 107 066 664,90 грн.

24.02.2010 сторонами договору підписані акт прийому-передачі документів та інформації за правами вимоги за кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.12.2009, акт про передавання-приймання права вимоги, договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, акт приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, акт про передавання-приймання зобов'язань за депозитом, акт прийому-передачі документів та інформації за зобов'язаннями за договором банківського вкладу (депозиту) № 30/10-11-06 від 10.11.2006. Позивач стверджує, що пакет документів, який підтверджує реальний стан переданого активу, він одержав 24.02.2010, але вже після підписання оспорюваних правочинів, але даний висновок не підтверджується жодними матеріалами справи. Згідно переданої документації просліджується фінансовий стан позичальника, в т.ч. погашення за рахунок одержаного кредиту попередньої заборгованості, наявність в договорі іпотеки інформації про існування попередньої іпотеки в рахунок забезпечення зобов»язань перед установою банку. Судом також установлено, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог (заява позивача про зарахування 24.02.2010 зустрічних однорідних вимог РОДОВІД БАНКУ до Банку "Біг Енергія" та вимог Банку "Біг Енергія" до РОДОВІД БАНКУ).

На виконання умов договору про передачу активів та зобов'язань від 24.02.2010 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" (Банк) та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вкладник) укладено договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента №104.1/03-Д-10 від 24.02.2010. За умовами укладеного договору банківського вкладу банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26153501000054 грошові кошти в сумі 107 066 664,90 грн та зобов'язується повернути вкладникові суму вкладу 02.03.2011 і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме банківською випискою про рух коштів на депозитному рахунку ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", підтверджується належне виконання сторонами умов договору строкового банківського вкладу.

Крім того судом установлено, що між ВАТ Банком «БІГ Енергія» та ПАТ «РОДОВІД БАНК» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010, відповідно до умов якого ВАТ Банк «БІГ Енергія» відступила ПАТ «РОДОВІД БАНК» всі права вимоги за договором іпотеки від 25.12.2009, укладеного між ВАТ Банком «БІГ Енергія» та ВАТ «ЕСТТЕРРА».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2012 року у справі № 34/547-33/120-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012, стягнуто з ТОВ «СОРПО-ІНВЕСТ», ВАТ «ЕСТТЕРРА» на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором від 25.12.2009 № 01/01-12-2009 в розмірі 121 005 291,87 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ВАТ «ЕСТТЕРРА»: дві земельні ділянки (державні акти на право власності ЯЖ № 403906. ЯЖ № 403906).

Позивач в обґрунтування вимог про визнання недійсним договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 за № 604 та договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010, посилається на те, що на момент укладення оскаржуваних договорів відповідачем 1 було введено позивача в оману щодо фінансового стану позичальника, тобто відповідачем 1 було надано кредит підприємству, яке, на думку позивача, завідомо не було здатне погасити кредитну заборгованість та посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 у справі № 30/284, яким скасовано державну реєстрацію державних актів на земельні ділянки, що є предметом іпотеки за оскаржуваним іпотечним договором, як на окремі об'єкти нерухомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

У п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що обман - це активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, або пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. При цьому визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані( шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби особа дізналася про їх існування.

На момент укладення договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 за № 604 та договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 предмет іпотеки (земельні ділянки) відповідав вимогам ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".В договорі іпотеки від 25.12.2009, згідно з яким ВАТ «Есттерра» передавало в іпотеку ВВТ Банк «БІГ Енергія» дві земельні ділянки , і який наданий позивачу разом з іншими документами при укладенні оспорюваних правочинів , відображено сторонами договору, по-перше : наявність попереднього забезпечувального обтяження перед Позивачем за кредитним договором від 22.12.2005 № 01/11-12-2005( договір іпотеки від 21.11.2008), а також зазначено ВАТ «Есттерра» , що цільове використання двох земельних ділянок « під житлову та громадську забудову».

Тобто на момент укладення правочинів позивач , одержавши 24.02.2010 пакет документів, знав або повинен був знати про наявність проблемної кредитної заборгованості в зв»язку з передачею в іпотеку земельних ділянок в забезпечення зобов»язання перед установою банку в другий раз. Також із наданих документів не просліджується, що відповідач 1 на момент укладення правочинів знав про те, що земельні ділянки знаходяться в оренді у третіх сторін, які використовують їх для сільськогосподарського виробництва, і приховав даний факт від позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2011 у справі № 30/284 не було визнано державні акти на землю серії ЯЖ № 403906 та ЯЖ № 403907 такими, що не відповідають діючому законодавству.

Крім того заборгованість за кредитним договором № 01/01-12-2009 від 25.12.2009 в розмірі 121 005 291,87 грн було стягнуто з ТОВ «СОРПО-ІНВЕСТ», ВАТ «ЕСТТЕРРА» на користь ПАТ «Родовід Банк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ВАТ «Есттерра». а саме на дві земельні ділянки (державні акти на право власності ЯЖ № 403906, ЯЖ № 403906).

Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом у межах розгляду справи № 34/547-33/120-2012 не спростовано існування предмета іпотеки, а саме: цих двох земельних ділянок (державні акти на право власності ЯЖ № 403906. ЯЖ № 403906).

Також рішенням Господарського суду м. Києва від 27.10.2011 у справі № 30/284 не скасовано державну реєстрацію державних актів на землю серії ЯЖ № 403906 та ЯЖ № 403907, зобов'язано управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію державних актів на землю серії ЯЖ № 403906 та ЯЖ № 403907.

Як встановлено судом, зміна цільового призначення земельних ділянок, що були передані в іпотеку відбулася до укладання зазначеного договору, проте факт незаконної зміни цільового призначення був встановлений рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 30/284 27.10.2011, тобто після укладення оскаржуваного іпотечного договору та у зв'язку з цим відсутні обставини з приводу яких на момент вчинення правочину особа вводилась в оману.

Посилання позивача на те, що Відповідач 2 ввів його в оману тим, що не виконав своїх зобов»язань в частині виконання домовленостей про співробітництво, а саме здійснення у нього розрахунково-касового обслуговування клієнта, розміщення депозитів, реалізація зарплатного проекту та ін..не є обманом в розумінні ст.. 230 Цивільного кодексу України, оскільки ці обставини не існували на момент укладення оспорюваних угод, а лише свідчать про наміри сторін в майбутньому здійснювати свої господарські взаємовідносини тим чи іншим чином, норми цивільного та господарського законодавства визначають загальні умови відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи викладене суд вважає, що сторонами, які укладали спірні правочини та виявляли власну волю до їх укладання, не підтверджено факт невірного сприймання фактичних обставин правочинів, вказаних ПАТ "РОДОВІД БАНК" як підстави визнання їх недійсними, а отже при укладанні правочинів позивач не вводився в оману та повністю усвідомлював правові наслідки своїх дій.

Таким чином позивачем не доведено суду факт того, що сторони спірних договорів, при їх укладенні діяли під впливом обману, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору про передачу активів та зобов'язань ВАТ Банк "Біг Енергія" від 24.02.2010, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 24.02.2010 за № 604 та договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи - резидента № 104.1/03-Д-10 від 24.02.2010 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в позові по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.04.2014.

Судді: Л.М. Шкурдова (головуюча)

Р.Б. Сташків

Л.Д. Головатюк