Рішення № 38414232, 18.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5504/14 18.04.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз"доПублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 6159 грн. 21 коп.Представники: від позивача:Бєрікул Ю.В. - представник за довіреністю б/н від 31.07.2013від відповідача:Станішевський І.С. - представник за довіреністю № 14-69 від 22.03.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.03.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" з вимогами до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 2772 грн. 91 коп. 3 % річних та 3386 грн. 60 коп. інфляційних втрат за прострочення оплати боргу за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від 31.01.2011 № 14/154/11.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від 31.01.2011 № 14/154/11 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати послуг з транспортування природного газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано 3386 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 2772 грн. 91 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2014 порушено провадження у справі № 910/5504/14 та справу призначено до розгляду на 18.04.2014.

У судове засідання 18.04.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 18.04.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/154/11, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2011 році надати замовнику послугу з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) виконавця природного газу з ресурсів замовника для забезпечення потреб промислових та теплогенеруючих підприємств, теплових електростанцій (ТЕС) для виробництва електричної енергії, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги

Згідно з пунктом 1 статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ «Гадячгаз» № 1 від 08.04.-16.05.2011), Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (ідентифікаційний код 05524660) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (ідентифікаційний код 05524660) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до пункту 10.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині надання послуг - з 01.01.2011 і до 31.12.2011 включно, а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором.

29.12.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами № 14/154/11 від 31.01.2011, відповідно до умов якого сторони домовились продовжити строк дії договору до 29.02.2012, виклавши пункт 10.1 у такій редакції: «договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині надання послуг з 01.01.2011 до 29.02.2012, а у частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Згідно з пунктом 4.1. договору № 14/154/11 від 31.01.2011 оплата послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом зарахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця. Оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування 8301,951тис. м. куб. природного газу газорозподільними мережами на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від 31.01.2011 № 14/154/11 за період з січня 2011 року по лютий 2012 року на загальну суму 2558570 грн. 47 коп. Факт, обсяги та вартість наданих послуг з транспортування природного газу підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представника та скріплених відтисками печаток сторін актів приймання-передачі послуг з транспортування газу, а саме: № 1 від 31.01.2013, № 2 від 28.02.2011, № 3 від 31.03.2011, № 4 від 30.04.2011, № 5 від 31.05.2011, № 6 від 30.06.2011, № 7 від 31.07.2011, № 8.1 від 31.08.2011, № 8 від 31.08.2011, № 9 від 30.09.2011, від 31.10.2011, № 11 від 30.11.2011, № 12 від 31.12.2011, № 1 від 31.01.2012 та № 2 від 29.02.2012.

Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з січня 2011 року по лютий 2012 року, а саме відповідач здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну розрахункітроку оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами від 31.01.2011 № 14/154/11, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою 3 % річних у розмірі 2772 грн. 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3386 грн. 30 коп. за період прострочення з 30.03.2011 по 31.01.2012.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 2772 грн. 91 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3386 грн. 30 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2772 грн. 91 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3386 грн. 30 коп., нарахованих за період прострочення з 30.03.2011 по 30.01.2012, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 01001, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26, "А", ідентифікаційний код 05524660) 3 % річних у розмірі 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 3386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 30 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.04.2014

Суддя І.М. Отрош