Ухвала суду № 38413906, 17.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/8729/13 17.04.14

За скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на дії у справіВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві №910/8729/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргідроенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"простягнення 2 129 692,75 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Від позивача:Мельниченко А.О. Від відповідача:не з'явивсяВід ВДВС:не з'явивсяВільний слухач:Тищенко К.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (надалі - "ПАТ "Укргідроенерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (надалі - "ТОВ "Дімеойл") про стягнення 2 129 692,75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2013 р. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" суму основної заборгованості у розмірі

1 962 488,40 грн., пеню у розмірі 14 517,04 грн., штраф у розмірі 137 374,19 грн., 3 % річних у розмірі 5 161,61 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 42 390,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано наказ №910/8729/13 від 17.06.2013 р.

24.03.2014 р. до канцелярії суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на рішення, дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем було порушено вимоги ст.ст. 20 та 49 Закону України "Про виконавче провадження" та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Скаржник також вказує, що звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з скаргою від 19.02.2014 р. на такі дії державного виконавця, проте на день звернення до суду відповіді не отримав, що, на його думку, свідчить про протиправну бездіяльність органу державної виконавчої служби.

За резолюцією Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. справу №910/8729/13 передано судді Бойку Р.В. для розгляду скарги на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. справу №910/8797/13 прийнято до провадження та розгляд скарги на рішення, дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві призначено на 07.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. розгляд скарги по справі №910/8729/13 відкладено на 17.04.2014 р.

В судове засідання 17.04.2014 р. представник позивача (скаржника) з'явився, вимоги ухвали суду виконав, скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача (боржника) та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, пояснень по суті викладених в скарзі обставин не надали, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника позивача (стягувача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

В поданій скарзі скаржник просить суд визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №38930455 від 07.02.2014 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлення наказу господарського суду міста Києва №910/8729/13 від 07.02.2014 р. на виконання до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві за фактичним місцезнаходженням майна боржника.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З наявної в матеріалах справи постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Байрамова Т.Р. про закінчення виконавчого провадження від 07.02.2014 р. ВП №38930455 вбачається, що боржника та його майна за адресою: м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5 державним виконавцем не виявлено, кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" відсутні, земельних ділянок та нерухомого майна в межах м. Києва не зареєстровано.

У зв'язку з встановленими обставинами, державний виконавець прийшов до висновку про необхідність направлення виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві за фактичною адресою боржника.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження боржника: м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, тобто виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2013 р. щодо ТОВ "Дімеойл" віднесено до компетенції відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві.

Пунктом 3.5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р., передбачено, що при проведенні перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, у постанові про проведення перевірки обов'язково зазначаються обставини, які обумовили проведення перевірки (письмове клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо), адреса, за якою слід здійснити перевірку, а також інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.

Із зазначених вимог законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для передання виконавчого документу на виконання до іншого органу ДВС є проведення державним виконавцем перевірки наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Пунктом 3.16 Інструкції передбачено, що у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

Частиною 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок державного виконавця мотивувати підстави винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, у спірній постанові державний виконавець вказує, що фактична адреса боржника була встановлена з доручення, проте будь-яких відомостей щодо предмету, дати, номеру, підписанта, наявності повноважень у представника з такого доручення у постанові не зазначено, що унеможливлює реальне встановлення як існування такого документу, так і підстави встановлення фактичної адреси.

З наведеного вбачається, що при винесені спірної постанови державним виконавцем було порушено вимоги законодавства щодо обов'язковості проведення перевірки інформації стосовно місцезнаходження боржника чи його майна, мотивування з яких саме підстав наказ господарського суду міста Києва №910/8729/13 від 17.03.2013 р. має виконуватись іншим органом ДВС.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення наказу господарського суду міста Києва №910/8729/13 від 17.02.2014 р. до іншого органу ДВС.

У своїй скарзі стягувач також просить визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві щодо ненадання начальником відділу відповіді у десятиденний строк на скаргу позивача від 19.02.2014 р.

Частиною 8 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на підтвердження надсилання даної скарги начальнику органу державної виконавчої служби надано інформацію з електронного ресурсу Укрпошти, в якій вказано лише штрихкодовий ідентифікатор відправлення та не вбачається, який саме документ було надіслано.

Інших доказів надсилання скарги начальнику відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві та її отримання скаржником не надано, а тому суд приходить до висновку, що стягувачем не доведено надсилання такої скарги на адресу органу державної виконавчої служби в порядку ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак не доведено неправомірної бездіяльності органу ДВС в частині ненадання у встановлений строк відповіді на скаргу.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргідроенерго" на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №38930455 від 07.02.2014 р.

3. Визнати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Байрамова Т.Р. від 07.02.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №38930455 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/8729/13 недійсною.

4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Суддя Р.В. Бойко