Рішення № 38413542, 15.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1251/14 15.04.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» провідшкодування шкоди в сумі 3 712,55 грн.

СуддяБорисенко І.І.

Представники: від позивача - Басараб В.О., представник за довіреністю;від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 712,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач позов не визнав, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, оскільки позивачем не було документально підтверджено розміру оціненої шкоди, відповідно до умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як-то звітом експерта про визначення вартості матеріального збитку, розрахованого з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей пошкодженого автомобіля. Також, відповідач вказав, що позивачем безпідставно включено до суми страхового відшкодування суму податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2011р. у м. Києві по вул. Костянтинівська була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля Деу, д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 та автомобіля "Пежо", д.н.з. НОМЕР_2.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем Деу, д.н.з. НОМЕР_3, не дотримувався безпечної дистанції, внаслідок чого, скоїв зіткнення з автомобілем "Пежо", д.н.з. НОМЕР_2, чим порушив вимоги пунктів 12.1, 12.2 ПДР України. Дані обставини підтверджуються постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2011р. №3-1112/11, копія якої міститься у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Пежо", д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 26.10.2007р. №5780.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 26.10.2007р. №5780, страхового акту №993 від 04.04.2011р., розрахованого на підставі рахунку-фактура №0280111 від 27.01.2011р. (відповідно до якого матеріальний збиток склав 4 975 грн.) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 712,55 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №0003339 від 11.04.2011р. на суму 3 712,55 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 3 712,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля Деу, д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_3, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2011р. №3-1112/11.

На час скоєння вищевказаної ДТП (26.01.2011р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль Деу, д.н.з. НОМЕР_3 на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №ВЕ/6988867 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 04.11.2010р. до 03.11.2011р.

Доказів того, що ОСОБА_3 перебував у автомобілі Деу, д.н.з. НОМЕР_3 на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Отже, відповідач є особою на яку за полісом №ВЕ/6988867 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля Деу, д.н.з. НОМЕР_3 на час спірної ДТП.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві не приймаються судом, з огляду на таке.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля "Пежо" позивачем надано рахунок-фактура СТО №0280111 від 27.01.2011р, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 4 975 грн. (без врахування ПДВ).

Як убачається з акту огляду транспортного засобу «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2, під час спірної ДТП автомобіль «Пежо» отримав механічні пошкодження заднього бамперу та задньої панелі.

Суд також вказує, що пошкодження зазначені в акті огляду транспортного засобу співпадають з частинами автомобіля, які відремонтовані та зазначені в рахунку-фактура №0280111 від 27.01.2011р.

У рахунку-фактура СТО №0280111 від 27.01.2011р. зазначено про ремонт саме зазначених деталей. При цьому, у вказаному рахунку-фактурі зазначено про ремонт зазначених деталей, і не вказано про те, що якісь деталі підлягають заміні. Отже, оскільки жодна із пошкоджених деталей не підлягала заміні, то, відповідно, знос цих деталей не повинен враховуватися.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, відповідач у порушення вимог зазначеного Закону свій обов'язок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру.

Також на підтвердження розміру витрат необхідних відновлювального ремонту автомобіля «Пежо» позивачем надано калькуляцію №ур-5809 від 08.04.2014р., яка складена аварійним комісаром ОСОБА_4, що розрахована по системі Audatex, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 8 692,19 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції №ур-5809 від 08.04.2014р., відповідають даним встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові №42/92 від 23.08.2011р.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що «Фіат», д.р.н. АА8728КР, рік випуску автомобіля - 2007р., а отже на момент ДТП (2011р.) строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача, позаяк розмір завданих збитків, і відповідно витрат, які згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладаються на відповідача, як страховика за полісом №ВЕ/6988867, позивачем доведений належними засобами доказування, і відповідачем жодним чином не спростований.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №ВЕ/6988867 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків і в межах суми, що перейшла до позивача, з врахуванням того, що франшиза за полісом №ВЕ/6988867, дорівнює 0, тобто у сумі 3 712,55 грн.

Заперечення відповідача щодо того, що позивачем безпідставно включено суму податку на додану вартість до суми страхового відшкодування судом не береться до уваги, оскільки відповідно до виставленого рахунку-фактури №0280111 від 27.01.2011р. податок на додану вартість не був включений до відповідного нарахування, що також відображено у страховому акті №993 від 04.04.2011р., а отже твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) 3 712 (три тисячі сімсот дванадцять) грн. 55 страхового відшкодування, а також 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2014

Суддя І.І. Борисенко