Ухвала суду № 38413485, 14.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 квітня 2014 року Справа № 924/451/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., Шевчук С.Р.,

розглянувши заявуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 21.11.2013у справі№ 924/451/13за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 доКам'янець-Подільської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізична особа-підприємець ОСОБА_7провизнання недійсним пункту договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась з позовом до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання недійсним пункту 8.1. договору оренди землі від 02.08.2010, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013 у справі № 924/451/13 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2013 у справі № 924/451/13 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 у справі № 924/451/13 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2013 у справі № 924/451/13, в якій заявник просить вказану постанову та рішення місцевого господарського суду скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2014 у справі № 906/1101/13 та від 05.03.2013 у справі № 8/37/2012/5003, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 у справі № 924/451/13 заявнику було надано строк до 08.04.2014 для усунення недоліків, допущених при оформлені заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2013.

Заявником усунуто зазначені недоліки у встановлений строк.

У відповідності до частини третьої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою в день первинного її подання до Вищого господарського суду України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 21.11.2013 у справі № 924/451/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним пункту договору оренди, виходячи із встановлених місцевим судом обставин справи про недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем (міською радою), оскільки оспорювана умова договору є погодженим позивачем сервітутом, відображеним в технічній документації та зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Водночас у постанові від 27.01.2014 у справі № 906/1101/13 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову міської ради до відповідача про встановлення сервітуту (на право прокладання, обслуговування та експлуатації водопроводу та каналізаційних мереж) щодо земельної ділянки, що знаходиться у власності ради та перебуває у довгостроковому користуванні на умовах оренди у позивача. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивач вимагає встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, яка знаходиться у його розпорядженні, що суперечить правовій природі "права земельного сервітуту".

У постанові від 05.03.2013 у справі № 8/37/2012/5003 суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову міської ради про встановлення для відповідача платного земельного сервітуту на використання останнім земельної ділянки для підземного розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікації. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивач вимагає встановлення для відповідача права земельного сервітуту на власну земельну ділянку, що свідчить про те, що позивач звернувся до суду не за захистом своїх порушених прав власника, а фактично в інтересах позивача, що унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 924/451/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді: Т. Козир О. Кот І. Панова С. Шевчук