Постанова № 38413482, 23.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 916/2319/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОдеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіна постановуОдеського апеляційного господарського судувід06.02.2014р.у справі№916/2319/13Господарського судуОдеської областіза позовомзаступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській областідоВійськової частини А1785провідшкодування шкодиза участю

- позивача:Гудзенко Т.Є. (довіреність від 09.01.14р.)- прокурора:Коркішко В.М. (посвідчення № 000729)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі - позивач), заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просив стягнути з Військової частини А1785 (далі - відповідач) 46208,14 грн. шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані завданням шкоди навколишньому природному середовищу шляхом засмічення земельної ділянки будівельними відходами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Єрмілов Г.А., судді Жеков В.І., Лашин В.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної згідно з наказом позивача від 26.07.2013р. № 872 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Московським Д.В. у присутності начальника РХБЗ - начальника служби екологічної безпеки відповідача Столбова А.А. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, оформленої актом від 02.08.2013р., виявлено несанкціоноване звалище демонтованих металевих дверей, що знаходяться на зеленій зоні на території автомобільного парку відповідача розмірами: ширина - 2,10 м, довжина - 4,10 м, висота - 1,60 м. Також було виявлено несанкціоноване звалище демонтованих металевих дверей, що знаходяться на зеленій зоні на території автомобільного парку відповідача розмірами: ширина - 1,4 м, довжина - 4,40 м, висота - 0,37 м. Також виявлено несанкціоноване звалище демонтованих металевих дверей, що знаходяться на зеленій зоні розмірами: ширина - 3,0 м, довжина - 4,8 м, висота - 1,0 м. На території автопарку відповідача також було виявлено несанкціоноване звалище будівельних відходів розмірами: ширина - 2,0 м, довжина - 6,3 м, висота - 0,10 м. Всі виміри проводилися рулеткою марки "STANLEY" 33-862, повіреною 04.04.2013р. Шкода навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 46208,14 грн. розрахована позивачем згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що позивачем при проведенні перевірки не було дотримано вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. N464, тому акт перевірки від 02.08.2013р. не може бути визнаний належним доказом здійснення відповідачем правопорушення і відсутні підстави притягати відповідача до відповідальності.

Між тим, такі висновки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства виходячи з наступного.

Так, за положеннями Закону України від 5 квітня 2007 року N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" приписи норм його статей 7, 10 визначають право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону. Також наведене дає підстави вважати, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог цього Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для вирішення спору на користь особи, що перевіряється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011р. у справі за заявою Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" про перегляд ухвали касаційного суду з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Разом з тим, судами встановлено, та на що вони посилались приймаючи свої рішення, що перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства в даному випадку проводилась прокуратурою в порядку нагляду із залученням державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно ж до приписів статті 2 зазначеного Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів прокурорського нагляду.

Крім того судами встановлено, що перевірка проводилась у присутності начальника служби екологічної безпеки військової частини Столбова А.А., який і підписав акт перевірки.

Враховуючи, що особа, яка підписала акт перевірки є, як встановлено судами, начальником служби екологічної безпеки військової частини, висновки судів про відсутність підпису уповноваженої особи в акті перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Крім того, із встановлених судами обставин справи не вбачається, що відсутність припису щодо усунення порушень природоохоронного законодавства не дає правових підстав вважити, що факт вчинення правопорушення не підтверджено.

Згідно п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13. цього Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1).

Згідно статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 частиною першою 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За вказаних обставин вимоги прокурора ґрунтуються на фактичних обставинах справи та приписах чинного законодавства.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода, завдана у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства, підлягає розподілу між спеціальним фондом Державного бюджету України, спеціальним фондом бюджету Одеської обласної ради та спеціальним фондом бюджету Одеської міської ради.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.11111 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Згідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а стороні, на корись якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. та рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. у справі №916/2319/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області задовольнити.

Стягнути з Військової частини А1785 до:

- Державного фонду охорони навколишнього природного середовища 13862 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 44 коп.;

- фонду охорони навколишнього природного середовища Одеської обласної ради 9241 (дев'ять тисяч двісті сорок одну) грн. 63 коп.,

- фонду охорони навколишнього природного середовища Одеської міської ради 23104 (двадцять три тисячі сто чотири) грн. 07 коп.,

шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Військової частини А1785 на користь спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок №31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ - 38004897) 3494 (три тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 25 коп. судових витрат за розгляд спору в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець