Рішення № 38411438, 24.04.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

24.04.2014

справа № 2/489/975/14

Заочне рішення

Іменем україни

24 квітня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Товарна біржа» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на гараж у порядку спадкування за законом

в с т а н о в и в:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила визнати дійсним біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна № 11449 від 18.03.2002, укладений між її померлим чоловіком - ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 та одночасно визнати право власності на спадкове майно - гараж АДРЕСА_1

Позивач вказала, що за життя її чоловік на підставі біржового договору від 18.03.2002 прибав в ОСОБА_3 гараж АДРЕСА_1

Після смерті чоловіка вона звернулася до приватного нотаріуса для прийняття спадщини на вказане майно, але їй було відмовлено через відсутність реєстрації договору-купівлі продажу нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації на ім'я нового власника.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання повідомлені неодноразово. Заяви про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову не надали.

У відповідності до статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вража позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту позову вбачається, що з 24.04.1969 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1

Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.03.2002, зареєстрованого на Південній товарній біржі, підтверджено, що за життя спадкодавець купив у відповідача ОСОБА_3 гараж АДРЕСА_1

Як пояснив представник позивача, після смерті чоловіка позивачу стало відомо, що за життя він не здійснив перереєстрацію права власності на гараж на своє ім'я, а тому нерухоме майно залишається зареєстрованим за ОСОБА_3, що перешкоджає оформленню спадкових прав на це майно.

Із матеріалів спадкової справи №3/2010, заведеної після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину.

Із спадкової справи також встановлено, що жодних документів, які свідчили про включення до складу спадщини спірного гаражу ОСОБА_4 нотаріусу не надавала із заявою про оформлення спадкових прав на це майно не зверталася.

Вказані обставини підтверджуються листом приватного нотаріуса від 03.04.2014 № 37/01-16 в якому вказано, що спадкоємець ОСОБА_2 стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж до нотаріуса не зверталася, документи на вказаний гараж не надавала.

За положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 19-1 Закону України «Про кооперацію», у редакції до смерті спадкодавця, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідні роз'яснення наведені в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів».

04.08.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 04.07.2013 р. N 402-VII, якими частину другу статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» доповнено положеннями згідно яких право власності на вказане у наведеній нормі Закону майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно частини третьої статті 3 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону передбачено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу гаражу укладено 18.03.2002, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Згідно із частиною першою статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За положеннями статі 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

На час придбання спадкодавцем спірного гаражу і до його смерті державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалась підзаконними нормативним актам - Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (зареєстрованим в Мін'юсті 18.02.2002 за №157/6445).

Зазначений підзаконний нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним Кодексом України та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу є безпідставною, оскільки відповідно до діючого за життя спадкодавця законодавства, не перереєстрація в органах бюро технічної інвентаризації права власності на спірне майно не свідчить про недійсність такого договору.

У пункт 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» з посиланням на частину четверту статтю 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підзаконні акти, якими врегульовувався порядок державної реєстрації права власності до набрання чинності цим Законом, вказано, що у випадку відсутності державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно, спадкоємцю (позивачу), необхідно звернутись для оформлення спадкових прав до відповідної нотаріальної контори.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на спірне майно, а відтак підстави для визнання в судовому порядку права власності на гараж в порядку спадкування за законом відсутні.

Керуючись статтями 10, 11, 60 - 62, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на гараж у порядку спадкування за законом - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя

Повний текст заочного рішення

Підписано 25.04.2014.