Постанова № 38408362, 25.04.2014, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 757/4686/14-а

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року м. Київ

08 год. 30 хв.

Суддя Печерського районного суду Середа К.О., розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності та дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію за віком,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (далі - УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя) та просив: визнати право громадянина України ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення в Україні; визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування і виплати пенсії ОСОБА_1; визнати протиправними бездіяльність УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо непризначення, ненарахування і невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком, а також дії щодо відмови в призначенні пенсії за його заявою; зобов'язати УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 26.12.2013 р. пенсію за віком, з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не призначеної, не нарахованої і не виплаченої пенсії, допустивши негайне виконання виплати пенсії за 1 місяць (а.с. 1-19).

Позов обґрунтував тим, що він є громадянином України, особою похилого віку, який потребує пенсійного і соціального забезпечення, оскільки досяг пенсійного віку, а також має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком. У 1997 році з місця проживання: АДРЕСА_1, він виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України. Після виїзду та станом на день подачі заяви до суду пенсія позивачу не призначалась. Вважав відмову органів Пенсійного фонду України в призначення йому пенсії проявом дискримінації за ознакою місця проживання, що є порушенням законодавства України, норм міжнародного права і міжнародної судової практики.

У письмових запереченнях проти позову Пенсійний фонд України вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. Посилається на те, що пенсія призначається територіальними органами Пенсійного фонду громадянам України, іноземцям чи особам без громадянства, які проживають на території України. Оскільки позивач постійно проживає на території іншої держави, з якою Україна не укладала міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, то він не має права на отримання пенсії та соціальних послуг в Україні (а.с. 80-83).

УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позовна заява ґрунтується на помилковому тлумаченні позивачем норм законодавства України про пенсійне забезпечення, згідно з яким заява про призначення пенсії подається виключно за місцем проживання (реєстрації) заявника (а.с. 86-88).

УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя в письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що ОСОБА_1 до цього управління не звертався. Окрім того, відсутність постійної реєстрації позивача та звернення за призначенням пенсії представника за довіреністю може призвести до чисельних його звернень до різних управлінь Пенсійного Фонду України та використання коштів Пенсійного фонду не за призначенням (а.с. 90).

У письмових запереченнях Державна казначейська служба України просить відмовити в задоволенні позову до неї. Вказує на те, що Державна казначейська служба України не є головним розпорядником всіх бюджетних коштів, не здійснює нарахування і перерахунок пенсії, а також не обслуговує рахунки УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя (а.с. 93-94).

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання.

Одним з відповідачів в даній справі позивач зазначив Пенсійний фонд України (м. Київ, вул. Бастіонна, 9), тому з урахуванням правил предметної і територіальної підсудності адміністративних справ (п. 4 ч. 1 ст. 18, ч. 1, 2 ст. 19 КАС України) розгляд справи проводиться Печерським районним судом м. Києва.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується виданим на його ім'я паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 21-29). Постійним місцем проживання позивача є Ізраїль (а.с. 22, 43, 44, 45). До виїзду за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1.

26.12.2013 р. після досягнення 67 років позивач через представника звернувся до УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (за своїм останнім місцем проживання в Україні), а 11.02.2014 р. - до УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя (за місцем проживання представника) із заявами про призначення пенсії за віком, які були отримані відповідачами, відповідно, 30.12.2013 р. і 12.02.2014 р. (а.с. 46, 47, 48, 49, 50, 51).

Крім того, 26.12.2013 р. позивач звернувся із заявою до Пенсійного фонду України, в якій просив призначити йому пенсію за віком або визначити, до якого територіального органу Пенсійного фонду України він має звернутися для розгляду по суті заяви про призначення пенсії та отримання пенсійних виплат (а.с. 55-56, 57).

В листі від 31.12.2013 р. № Ч-261 УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська роз'яснило позивачу порядок подання заяви про призначення пенсії, зазначило перелік необхідних документів та звернуло увагу на те, що заява разом із переліченими документами подається до органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації заявника (а.с. 52-53).

Листом від 17.02.2014 р. № 54/М-08 УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя повідомило представника позивача про відсутність підстав для розгляду поданої заяви про призначення пенсії, оскільки дане управління обслуговує пенсіонерів, які зареєстровані або фактично проживають у Центральному районі м. Сімферополя, тоді як ОСОБА_1 в цьому районі не проживає (а.с. 54).

Пенсійний фонд України листом від 08.01.2014 р. № 18920/М-11 повідомив представника відповідача, що пенсія може бути призначена ОСОБА_1 за умови подання до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання паспорта громадянина України або посвідки на постійне проживання в Україні та документів про страховий стаж і заробіток. Зазначило також, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення (а.с. 59-60).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 26 цього Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

В силу ч. 1, 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок), заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

В пункті 7 Порядку наведений перелік документів, необхідних для призначення пенсії, а пунктом 16 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Отже, відповідно до вказаного підзаконного нормативно-правового акта громадяни України, які досягли встановленого законом пенсійного віку і мають необхідний страховий стаж, можуть реалізувати гарантоване їм Конституцією України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсії виключно за умови проживання на території України.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Зокрема, в п. 3.3 цього рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Таким чином, відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення позивача як громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.

За наведених обставин відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії з цієї підстави є неправомірною.

Вирішуючи питання про те, хто саме із зазначених позивачем відповідачів має відповідати за позовом, суд виходить з того, що чинним законодавством України у сфері пенсійного забезпечення визначено, що органом, який призначає пенсію, є управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, та не передбачено можливості подання заяви про призначення пенсії за місцем проживання (реєстрації) представника заявника, тому відсутні підстави для задоволення позову до Пенсійного фонду України та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя.

У зв'язку з цим та враховуючи те, що ОСОБА_1 народився, проживав і працював до виїзду за кордон у м. Дніпропетровську, суд вважає, що відповідати за цим позовом має УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Водночас суд не вправі зобов'язати УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська призначити позивачу пенсію за віком, оскільки, крім досягнення пенсійного віку, необхідною умовою для призначення пенсії є наявність відповідного страхового стажу, який в силу ч.2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Тому, виходячи з приписів ч.5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пунктів 37-39 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд покладає на УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська обов'язок розглянути подану представником позивача заяву про призначення пенсії за віком від 26.12.2013 р. з прийняттям відповідного рішення.

Не підлягає також задоволенню позовна вимога про визнання за громадянином України ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення в Україні, оскільки таке його право передбачено чинним законодавством України і не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням.

За правилами розподілу судових витрат, встановленими статтею 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на те, що судом задоволено одну з чотирьох позовних вимог, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 1/4 сплаченого ним в сумі 73 грн 08 коп. судового збору, тобто 18 грн 27 коп.

Керуючись статтями 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з підстави відсутності в нього зареєстрованого місця проживання в Україні.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська розглянути подану ОСОБА_1 через представника заяву про призначення пенсії за віком від 26.12.2013 р. з прийняттям відповідного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 18 грн. 27 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: К.О. Середа