Постанова № 38406844, 22.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 квітня 2014 р. № 820/4627/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Січкар А.В.,

представника відповідача - Личагіна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДСНС, позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" (надалі за текстом - ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", відповідач), в якому просить суд:

- до повного усунення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, експлуатацію нежитлових будівель ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", за адресою: м. Харків, вул. Китаєнка, 1, зупинити повністю, у зв'язку з чим зобов'язати ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" негайно припинити експлуатацію нежитлових будівель з метою проведення в них будь-якої діяльності не пов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки;

- покласти на позивача обов'язок щодо забезпечення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації нежитлових будівель ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, в частині здійснення контролю за усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 17.02.2014 року по 21.04.2014 року Жовтневим районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області був складений акт планової перевірки додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту у нежитлових будівлях ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1. За результатами перевірки складено акт від 21.02.2014 року № 82 додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

В ході перевірки будівлі торгівельно-офісного центру ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1 було встановлено, що вона експлуатується з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, у зв'язку з чим просить суд вжити заходи реагування.

В судовому засіданні представник підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченнях.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено при судовому розгляді адміністративної справи ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" є власником нежитлових будівель за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1 (літ. "П-1", літ. "2Д-2", літ. Ф-1"), що підтверджується копіями договорів від 29.07.2013 року посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_3 Харківського міського нотаріального округу Харківської області та копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7130655 та № 7134376.

На підставі план-графіку перевірки об'єктів, що належать до сфери управління (власності, володіння, користування) суб'єктів господарювання Жовтневого району у м. Харкові на I квартал 2014 року від 15.12.2014 року, наказу від 17.01.2014 року № 46 "Про проведення планових перевірок об'єктів", повідомлення від 03.02.2014 року, яке вручено 05.02.2014 року про що свідчить відповідний підпис у повідомленні та посвідчення на проведення перевірки від 17.02.2014 року № 64 Жовтневого районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провідним інспектором Жовтневого РВ ГУ ДСНС України у Харківській області капітаном служби цивільного захисту Скофенко М.І. у період з 17.02.2014 року по 21.02.2014 року була проведена планова ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1.

За результатами перевірки позивачем був складений акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 21.02.2014 року № 82 (надалі за текстом - акт перевірки), який 21.02.2014 року було надано (вручено) уповноваженій особі, що підтверджується особистим підписом цієї особи у акті перевірки. (сторінка акту перевірки № 15).

Згідно акта перевірки будівля ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ", за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1 експлуатуються з порушеннями вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:

1. Приміщення в будівлі (літ. "П-1") не обладнані установкою автоматичної пожежної сигналізації - п. 6.1.2 "Правила пожежної безпеки в Україні" (надалі за текстом - НАПБ А.01.001-2004);

2. Дерев'яні елементи горищного покриття будівель (літ. "П-1", літ. "2Д-2", літ. "Ф-1") не оброблені засобами вогнезахисту - п. 4.2.6 НАПБ А.01.001-2004;

3. Металеві конструкції горищного покриття будівель (літ. "2Д-2", літ. "Ф-1") не оброблені засобами вогнезахисту - п. 4.2.6 НАПБ А.01.001-2004;

4. Не проведені заміри опору ізоляції електричних мереж в приміщеннях будівель (літ. "2Д-2", літ. "Ф-1") - п. 5.1.34 НАПБ А.01.001-2004;

5. З'єднання жил проводів в приміщенні охорони не здійснюється за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів - п. 5.1.7 НАПБ А.01.001-2004;

6. Не проведена ревізія пристроїв захисту від блискавок зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти, усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню - п. 6.3.1.1 НАПБ А.01.001-2004;

7. Підприємство не забезпечено необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів) - п. 6.3.1.1 НАПБ А.01.001-2004;

8. Приміщення в будівлях (літ. "П-1", літ. "2Д-2", літ. "Ф-1") не забезпечені сертифікованими первинними засобами пожежогасіння вогнегасниками згідно норм належності - п. 6.4.8 НАПБ А.01.001-2004;

9. Не виконано технічне обслуговування наявних вогнегасників - п. 6.4.18 НАПБ А.01.001-2004;

10. Вогнегасники не встановлені в легкодоступних та видних місцях на відстані не вище 1,5м від рівня підлоги - п. 6.4.16 НАПБ А.01.001-2004;

11. Не передбачене аварійне освітлення в місці встановлення приймально-контрольного приладу установки пожежної сигналізації - п. 6.1.25 НАПБ А.01.001-2004;

12. Відсутні показники пожежної небезпеки на облицювальний матеріал, який використовується у приміщеннях будівлі (літ. "П-1") - п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004;

13. Евакуаційні виходи в будівлі (літ. "П-1") не позначені світловими покажчиками з написами «Вихід» білого кольору на зеленому фоні, які повинні бути підключені до джерел живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення - п. 4.3.9 НАПБ А.01.001-2004;

14. Ширина проходів та місця штабельного зберігання продукції в складських приміщеннях будівлі (літ. "Ф-1") не позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно - п. 7.10.1.4 НАПБ А.01.001-2004;

15. Пожежний щит не укомплектований протипожежним інвентарем згідно норм належності - п. 6.4.11 НАПБ А.01.001-2004;

16. Приміщення не забезпечені знаками пожежної безпеки згідно вимог ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист, знаки безпеки, форма та колір" - п. 3.8 НАПБ А.01.001-2004;

17. На видних місцях не вивішені інструкції дій охоронників на випадок пожежі, у якій повинно бути визначено: їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, а також указати, хто з посадових осіб підприємства має бути викликаний в нічний час у разі пожежі - п. 3.3, п. 3.11 НАПБ А.01.001-2004;

18. Підприємство не забезпечено адресним вказівником (назва вулиці, номер будинку), встановленим на фасаді будівель або інших видних місцях і освітлюваними у темний час доби - п. 4.2.20 НАПБ А.01.001-2004;

19. На території підприємства на видних місцях відсутні таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежегасіння, схема руху транспорту, в якій слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень - п. 4 .1.17 НАПБ А.01.001-2004;

20. Керівництвом підприємства не призначена відповідальна особа за пожежну безпеку об'єкту - п. 3.2 НАПБ А.01.001-2004;

21. Не проведено ідентифікацію потенційної небезпеки об'єкту - п. 3.1.1, п. 7, п. 9 відповідно "Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях"; Наказ МНС України від 16.08.2005 № 140; Наказ МНС України від 23.02.06 № 98.

Всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров"ю людей, як персоналу об'єкту, так й іншим громадянам, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.

Особлива небезпека від пожежі, що створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей, характеризується її небезпечними чинниками. Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Частиною 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", встановлено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 67, частини 2 статті 68, частин 1 та 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки у разі встановлення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації об'єктів, будівель, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України реалізує повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (Державної служби України з надзвичайних ситуацій).

У спірних правовідносинах після 21.02.2014 р. (дата складання акту перевірки) фактів усунення порушень пожежної чи техногенної безпеки суб'єктом господарювання не підтверджувалось.

Щодо тверджень представника ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" про неналежність відповідача по адміністративній справі, оскільки приміщення, що знаходяться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1 не використовуються відповідачем у зв'язку з передачею їх в оренду суб'єктам господарювання, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Кодекс цивільного захисту України (надалі за текстом - КЦЗ України) зазначено, що забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.

Згідно з ч. 3 ст. 53 КЦЗ України зазначено, що забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

Окремо суд звертає увагу, що зі змісту довідки АА № 989102 Головного управління статистики у Харківській області вбачається, що керівником ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" є Почкун Сергій Вікторович.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України зазначено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Розглядаючи наведені норми законодавства та встановлені в ході судового розгляду справи факти та кореспондуючи їх зі змістом ст. 52 КАС України, суд зазначає про помилковість суджень представника ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" заявлених в ході судового розгляду справи, оскільки саме ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" є власником приміщень за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1. Щодо посилань представника відповідача на існування договорів оренди приміщень суд зазначає, що жодна домовленість між сторонами, що окреслена в укладеному між ними договорі не може редагувати чи скасовувати дію Закону.

Також суд зазначає, що представником ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" в ході розгляду адміністративної справи не було заявлено клопотання про заміну первинного відповідача на належного відповідача, а судом в ході розгляду справи не встановлено необхідності застосування ст. 52 КАС України з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи.

Таким чином суд зазначає, що в адміністративній справі № 820/4627/14 ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" є належним відповідачем.

Щодо позиції представника ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" стосовно існування порушень щодо порядку призначення планової перевірки суд зазначає, що перевірки проведена у відповідності вимог діючого законодавства, а саме на підставі: ч. 4 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п. 2.8 "Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України", затвердженого Наказом МНС України № 863 від 25.05.2012 року.

В ході розгляду адміністративної справи до матеріалів справи залучена довідка від 22.04.2014 року № 14 зі змісту якої вбачається, що відповідач не оскаржував до суду ні акт № 82 від 21.02.2014 року, ні припис № 72 від 21.02.2012 року, оскільки дізнався про їх існування після спливу строків оскарження та порушення провадження у адміністративній справі № 820/4627/14.

Суд зазначає, що проведення претензійно позовної роботи є вільним волевиявленням будь-якої особи, питання про порушення строків звернення до суду законодавчо урегульовані та у відповідності до законодавства можуть бути поновлені чи продовжені, відносяться до компетенції суду в контексті Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не мав наміру на оскарження дій ГУ ДСНС.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд з урахуванням наведених норм констатує, що судовий розгляд не був ініційованим відповідачем та не підтверджено будь-якої спірності виникнення взаємовідносин, що стали підставою для звернення ГУ ДСНС до Харківського окружного адміністративного суду, в ході розгляду адміністративної справи № 820/4627/14 судом не встановлено порушень процедури проведення перевірки відповідача.

В ході розгляду адміністративної справи судом було зобов'язано відповідача шляхом винесення протокольної ухвали Харківського окружного адміністративного суду надати інформацію, яка була частково не виконана, а саме: довідку щодо проведення протипожежних заходів та довідку щодо понесених витрат у зв'язку з протипожежною безпекою з відображенням зазначених витрат у податковій звітності.

В судовому засіданні представник відповідача послався на не надання зазначеної інформації уповноваженою особою відповідача без повідомлення причин, що перешкоджали виконанню ухвали суду, що в свою кореспондується з виявленими порушеннями ГУ ДСНС в ході проведення перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд вважає, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про зупинення експлуатації будівель не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, адже судовим розглядом підтверджено факт недотримання суб'єктом господарювання правил пожежної безпеки, факт існування внаслідок цього загрози виникнення неконтрольованих з боку суб'єкта господарювання надзвичайних ситуацій з можливим завданням шкоди життю і здоров'ю людей, факт реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції за визначеною законом процедурою.

За таких обставин, адміністративний позов в даній частині належить задовольнити, адже обґрунтованість доводів органу управління підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 256 КАС України зазначено, що негайно виконуються постанови суду про: повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежо безпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей.

З огляду на приписи п. 10 ч. 1 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови в цій частині.

Суд, вирішуючи справу в частині вимоги про покладення на суб'єкта владних повноважень контролю за виконанням рішення суду, відмічає, що правовідносини з приводу примусового виконання судових актів унормовані, насамперед, положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

В силу приписів ст. ст. 2 і 3 Закону України "Про виконавче провадження" згадувані в положеннях Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) не включені законодавцем до кола суб'єктів права, котрі уповноважені виконувати рішення суду чи контролювати у будь-який спосіб стан виконання рішень суду.

Положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кодексу цивільного захисту України не містять норм, котрі б передбачали можливість покладення контролю за станом виконання рішення суду на органи державного нагляду (контролю), рівно як і покладення на органи державного нагляду (контролю) обов'язку забезпечити виконання рішення суду.

Стосовно посилання позивача на ч. 1 ст.257 КАС України суд відзначає, що відповідно до положень наведеної норми процесуального закону у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Прийняте в порядку п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України судове рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) за процедурами згідно з Кодексом цивільного захисту України (шляхом повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, повного або часткового зупинення експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, повного або часткового зупинення експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, повного або часткового зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, повного або часткового зупинення випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, повного або часткового зупинення надання послуг) чи за процедурами згідно з ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (шляхом повного або часткового зупинення виробництва, повного або часткового зупинення виготовлення продукції, повного або часткового зупинення реалізації продукції, повного або часткового зупинення виконання робіт, повного або часткового зупинення надання послуг) не потребує вжиття будь-яких організаційно-правових дій, спрямованих на виконання, позаяк встановлює для відповідача обов'язок по не вчиненню дій/заборону, тобто імперативно однозначно і нездоланно визначає правову поведінку зобов'язаної особи як бездіяльність. За загальним правилом примусове забезпечення бездіяльності є неможливою.

Суд вважає, що в порядку ч. 1 ст. 257 КАС України на суб'єкта владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання судового рішення у випадку, коли такий суб'єкт є відповідачем по адміністративній справі, а контроль за станом усунення суб'єктом господарювання виявлених органом державного нагляду (контролю) порушень (в тому числі і тих, котрі створюють або здатні створити реальну загрозу життю і здоров'ю людей) має здійснюватись відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кодексу цивільного захисту України у спосіб проведення позапланових перевірок (позапланових заходів нагляду (контролю).

Таким чином, дана вимога адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що права ТОВ "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" не порушені, оскільки ГУ ДСНС не поклав на відповідача ніяких додаткових обов'язків та не спричинив порушення охоронюваних законом інтересів, адже реалізував владну управлінську функцію з дотриманням ч. 2 ст. 19 Конституції України і ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України та пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити частково.

Зупинити експлуатацію нежитлових будівель, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТРІАЛ" (код ЄДРПОУ 34388607), розташованих за адресою: Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити постанову до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, Харківська область, м. Харків, вул. Шевченка, 8, код ЄДРПОУ 38631015) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійок.

Роз'яснити, що відповідно до ч. 12 ст.183-2 КАС України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2014 року.

Суддя Супрун Ю.О.